Світла редакція

Катерина Романенко, 4 курс.

Життя тих, хто лишається поза шпальтою

Демократична начальниця Відділу соціальних питань та листів не має підданих, має – друзів. Уся творча складова відділу разом зростала на журналістській ниві. Але саме Ірина Тищенко контролює, щоб на полосі не було, як колись у неї самої, "все про світло".

Журналістська кар'єра Ірини рухалася лише догори, горизонтально не зміщувалась. Усі 14 років її практичної діяльності пройшли тут, у "Голосі України". Ще першокурсницею вона подумала: "Нічого сидіти вдома до обіду", – і вирішила – хоче працювати! Головний редактор поглянув на доробок із "Юн-Пресу" і сказав: "Спробуйте!". Так 17-річна журналістка-першокурсниця потрапила до редакції на півставки. "Я була задоволена, що маю свої кишенькові гроші й роблю те, що мені подобається, а вступивши на заочне відділення магістратури, стала насолоджуватися повною ставкою", – усміхаючись, згадує Ірина.

Тепер же вона керує майже повністю жіночим відділом (тим самим, до якого колись прийшла). Купи електронних та паперових листів, що надійшли до редакції, найперше проходять через руки, голову й душу цієї енергійної молодої жінки. До того ж, Ірина відповідальна за усі шість сторінок, які випускає відділ. А це суперубрики "Сім'я"(2 сторінки), "Парад порад", "З листів", "Діалог" та "Посиденьки". І кожна зі своєю специфікою. Дві останні веде сама. Чоловік у них один, і той – ще новенький. До речі, саме йому доручено наповнювати сторінку "З листів", тож пошта більшою мірою летить до Віктора Петровича із кабінету начальниці.

"Коли я ще була журналісткою, можна було зробити суперрубрику й тихенько зайнятися своєю справою, доки керівництво прямо не дасть нового завдання (а таке дуже рідко траплялося!). Зараз, звісно, так не вдасться. Треба відвідувати усі планірки, контролювати, щоб наші сторінки були вчасно здані, чути, які саме завдання дає голред моїм співробітникам. Правда ж, гарно, коли хтось відповідальний за тебе? Це ж, як із мамою жити (і захистять, і нагодують)", – сміється завідувачка.

Освітити новини

Робочий день Ірини Тищенко починається з ранкової планірки. В "Голосі" вона о 9:30. Завідувачі відділів пропонують найцікавіші та найактуальніші новини, які мають на цей момент. Тут більше проявляють себе новинний та кореспондентський відділи, але й іншим є про що говорити.

"Якщо є якийсь справді важливий актуальний текст і прийшов він буквально вчора-сьогодні, теж можемо його заявити. Але, коли прямо цього дня різко підняли тарифи чи підвищили пенсії, це доручається кореспондентам, хоча ніби й тема належить до соціальних питань. Загалом відділ досить спокійний, бо в нас зазвичай тематичні матеріали і сторінки можна спланувати наперед", – пояснює пані Ірина.

А от чого тут завжди вистачає, так це – листів. Їх теж заявляють зранку. Наприклад, на першу шпальту (маленький, але на часі). Він може підтверджувати чи спростовувати новину з іншої рубрики, коментувати цікаву тему.

Крім завідувачів, на планірці присутній ще ведучий номера (зазвичай це заступник головного редактора чи один із керівників) та "свіжоголовий" – журналіст, який допомагає з випуском, вичитує його. Тему на першу полосу пропонує саме ведучий. А далі вже верстальник усе записує, а головний редактор визначає, що й куди піде.

Коли ти керівник, вирішальна роль визначення теми може випасти й на тобі. Тож, відповідальність на плечах тендітної Ірини часто-густо зовсім немаленька.

Для людей і про людей

Десь близько десятої години всі вже повертаються на місця й починається власне робочий день.

До кабінету заходить пані Оксана, відповідальна за "Парад порад", і про щось перепитує подругу-завідувачку. Аж тут, дзвонить телефон:

– Так, я бачила ваші листи. Ви хочете публікацію? Звісно. Але ми порадимося з нашим місцевим кореспондентом. Можливо, він візьметься за ширший матеріал. Якщо ж ні, опублікуємо Ваше звернення... – відповідає на дзвінок керівник відділу соціальних питань та листів.

Читачі час від часу телефонують до редакції, а іноді й приходять, і пані Ірина теж із ними спілкується, хоча тепер вже й менше, ніж у юності на посаді журналіста.

Ірина Тищенко розповідає: "Спочатку я сідаю за листи. "Сімейні" чи з цікавими порадами передаю відповідальним за сторінки. Гарні питання лишаю собі для "Діалогу". Дещо віддаю в інші відділи. Деяким читачам, видно, легше написати до редакції, ніж вирішити свої питання самим. Якось один писав, що в нього вже місяць лічильник не працює. Мовляв, що робити? Такі листи доводиться пересилати до відповідних установ, наприклад "Київенерго". Але це вже робота так званого редакторського відділу. Він насправді займається прийомом пошти, її реєстрацією та пересилкою."

Загалом тут читають усі листи й трапляються, звісно, різні. Щось варте уваги , щось – іде в архів.

Протягом дня Ірина також переглядає заготовки для сторінок, готує свої.

"У нас склалася така традиція, що тексти мені приносять у зігнутій навпіл чорновій полосі, де написано, наприклад, "Сім'я" номер такий-то. Я урочисто її розкриваю і проглядаю зроблену відповідальним роботу. Якщо мене щось не влаштовує, я пояснюю, чому, і ми обговорюємо. Відповідальний за сторінку має право сказати: "Ні, я хочу!", якщо я не дуже радикально налаштована і керівництво це пропустить, то матеріал вийде", – пояснює демократична завідувачка.

Загалом відділ має 6 співробітників. Четверо з них займаються творчою роботою і кожен так чи інакше має завдання – зробити свою сторінку чи сторінки. Якісно. Вчасно. Усі суперрубрики досить легкі, ненав'язливі. "Парад порад" пропонує корисні, кажучи по-сучасному, лайфхаки з листів читачів, інформації власкорів чи життєвого досвіду, "Сім'я" розповідає цікаві історії про стосунки дітей та батьків, дає психологічні поради, показує власні унікальні справи родин. "Діалог" дає відповіді на найвлучніші запитання читачів за допомогою експертів та аналізу додаткової інформації. "Посиденьки" просто розважають напівмістичними історіями з життя, а з "Листами" все і так ясно. Тож, кожна з них пропонує життєву, побутово-просвітницьку інформацію для людей і про людей.

Вечірнє світило

День завершується вечірнім плануванням. Тут заявляються великі тематичні статті "на через день". Тобто, у понеділок мова йде про номер середи, в середу – про п'ятничний. Сторінки відділу Ірини Тищенко виходять з середи по суботу, тому працювати над ними та показувати їх керівництву ще з початку тижня досить зручно. Є час для виправлень та замін. Але варто враховувати, дещо може злетіти з полоси. Тому треба завжди мати тексти про запас.

"Колись у мене був такий казус: матеріали для полоси я писала у різний час, а потім зібрала, бо вони підходили за розміром і взагалі мені подобалися. На планірці головний редактор несподівано мене питає: "Іро, а чому в тебе все про світло?". І тоді я зрозуміла, що розбитий ліхтар, подорожчання електроенергії та вияснення, хто ж має міняти лампочки у під'їзді, і справді на одну тему", – сміється завідувачка відділу. – "Тепер я чітко знаю, що таке теж маю контролювати і бути певною, що маю чим підмінити таку однотемність".

Світла в цьому відділі справді багато. І світлі, в основному, люди. Дружня атмосфера, привітність, намагання дослухатися одне до одного та готовність допомагати створюють хороший робочий мікроклімат. Можливо, роль відіграють також помірний темп праці та чарівна дія паперових листів та життєвих історій. Розбитим ліхтарям та згаслим лампочкам тут точно не місце.

Світла редакція

Оцініть написане та прокоментуйте: