СЕРІАЛ "МІСТЕР РОБОТ" - СИМФОНІЯ ХАОСУ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

(Обережно! Спойлери, які змусять вас подивитись цей серіал!)

Хедлайнером цього літа став проект «Містер Робот», серіал про корпоративну культуру, культуру споживання, поп-культуру і, напевно, про ще щось, що так неминуче привертає до себе увагу. Головний герой Елліот працює в компанії, яка надає послуги з кібербезпеки для великих корпорацій, і в той же час є тим самим хакером, від яких він прагне захистити своїх клієнтів. Продовжуючи тему комп’ютерних геніїв, які здатні хакнути місцеву в’язницю за допомогою 4G, цього разу масштаби дещо інші.

На перший погляд це соціальна драма, проте тут вона вдало балансує на межі з трилером, можливо, трохи нетрадиційним. Творцем серіалу є Сем Езмейл, комп’ютерний ґік у минулому, який зміг втілити свою мрію та екранізувати реальний світ хакера, поєднавши його зі світом за межами монітору. Головною ідеєю стало, не більше не менше, повалення основ капіталізму шляхом знищення всіх кредитних даних. У результаті – продукт, якому вдалось змусити говорити про себе, якщо не всіх, то дуже багатьох.



Що ж робить «Містера Робота» таким популярним?

Якщо зайти на сайт IMDb, то серед ключових слів можна побачити такі: «соціофобія», «інтроверт», «анонім», «таємне суспільство» і «теорія змови» поміж інших гачків, на які так люблять ловитись справжні цінителі кіно. Чому? Тому що таким фільм (у цьому випадку серіал) завжди передбачає загадку, яку потрібно буде розшифрувати.

Оцінка кінокритиків, що сягає рекордних 9/9.5 з 10 (Rotten tomatoes 98%). Рецензії провідних видань говорять про можливість серіалу у майбутньому стати «великим», і чому він поки що таким не є. Окрім кінокритиків серіал оцінили і телеглядачі (пілотна серія, яку «злили» в YouTube безкоштовно ще в травні, набрала вражаючу кількість переглядів – 1.75 млн глядачів).

Після пілоту відбулась помітна тенденція спаду популярності серіалу, який далі стала транслювати скромна телемережа USA Network. С кожним тижнем «Містер Робот» став втрачати свою аудиторію. Можливо тому, що головний твіст серіалу став передбачуваним уже після 4 серії. А, можливо, і сам феномен популярності зіграв з ним злий жарт. Адже «Містер Робот», щедрий на постійні референси до поп-культури, був зроблений за формулою сучасної кінокласики і показував глядачу те, що він хотів побачити. Таким чином кінцевий результат перестав бути оригінальним.



Що ж є у цьому серіалі такого, що може пояснити феномен його популярності?

Головний герой. Наркоман-соціофоб, який здатен спілкуватися з людьми лише шляхом взламування їхніх поштових скриньок та сторінок у соціальних мережах. Саме те, що необхідно «оцифрованій» людині 21го сторіччя. До того ж Рамі Малек – харизматичний актор з пронизливим поглядом. Він здатен на витончену та комплексну акторську гру.

Візуальне мистецтво. Одразу ж впадає у вічі архітектоніка кадру. Використання прийому негативного простору, порушення всіх можливих правил третин etc створює ефект напівпорожнього кадру, де непередбачувана побудова композиції змушує поглянути на речі під іншим кутом. Як і колір, який тут дуже вдало передає настрій персонажа в той чи інший момент. Якщо звернути увагу на зміну світло-блакитного, що переважає в кольоровій палітрі, та яскраво червоного, можна помітити як «холодний» «корпоративний» світ замінюється революційними тональностями.

Реалізм/Псевдореалізм. Чому так. «Містер Робот» – це уособлення дуалізму, як у головному персоналі, так і в подіях, навколо нього. Якщо Елліот соціопат, то м-р Робот справжній божевільний. Якщо написаний код має 100% точність, то його наслідки є маловірогідними. Інакше світ корпорацій, на кшталт Evil Corp., у якому ми живемо, давно був би зруйнованим. Реальні самогубства в прямому ефірі та часткова схожість фінальної серії з трагічними подіями в штаті Вірджинія – не показник того, що Нью-Йорк, в якому розгортаються події, може існувати насправді.



Наприкінці ставиш питання: хто ж такий м-р Робот?

Це Елліот і його шизофренія, чи дещо більше? Загальна картина суспільства, яке таємно прагне до анархізму, чи це одиниця серед нулів, яка здатна змінити те, що іншим не під силу? Ким би не був цей таємничий символ революції 21 сторіччя, спостерігати за ним на екрані цікаво. Більш того, після перегляду тобі напевно захочеться заклеїти скотчем власну веб-камеру.

Схожі новини



• Афіша. ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ. ОЛЕГ ВЕРГЕЛІС - 2 жовтня 2015 року
• Студенти Інституту журналістики поспілкувалися з Олександром Кулібабою
• «У «Караоке на Майдані» я приніс «караоке»: Ігор Кондратюк в Інституті журналістики
• Публічна самотність
• На Гогольфесті прозвучала 60-літня гітара та український кантрі-фольк
• Не поховали Гію. Поховали справедливість
• М'ясоїдство – нічим не виправдане вбивств
• Мистецтво шукає себе
• Восьмий ГогольFest не виправдав очікування
• Алесандро Паскватті поділився італійським поглядом на українську дилему вибору

Читач.

28 сентября 2015 11:37

Досить пристойно написано. Прекрасний глибинний аналіз.

Цитата