реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / ВИПАДКОВА ЛЮБОВ. Фільм Гаспара Ное
ВИПАДКОВА ЛЮБОВ. Фільм Гаспара Ное

ВИПАДКОВА ЛЮБОВ. Фільм Гаспара Ное

Ярослав Зубченко
Єдине, чим «Любов» Гаспара Ное закликала в кінотеатри, – це скандальність. Фільм рекламувала російська цензура, приїзд автора до України, вічно не розкрита тема сексу як центр сюжету та сцена 3D-еакуляції. Як наслідок – величезні черги у Каннах, додаткові покази в Одесі та ця рецензія.


Критикувати «Любов» надто легко. Імпровізовані діалоги акторів – жахливі, вони не просто банальні у своєму пафосі, вони крутяться навколо двох тем протягом усього фільму. «Гра» теж відсутня як поняття, особливо, якщо доводиться грати без слів.

Сюжет? Його немає як такого, а те, що є спокійно вкладається в одну з пауз, яку герої постійно роблять між своїми репліками. Інколи здається, що вони забули текст, інколи – що дають тобі морально відпочити.

Монтаж? Крім дратуючих чорних кадрів, тут ще й технічний брак. Всі знають, що не можна знімати на фоні людей, адже тоді, при монтажі вони телепортуватимуться екраном. Що ж, всі, крім Гаспара Ное. Робота самого режисера? Варто віддати йому належне – у фільму справді є хороші моменти, дуже гарні кадри й крута гра світла. Але ти так втомлюєшся від шуму, який тут називають діалогами, та від статичного стану сюжету, що вже не звертаєш увагу на красу, а звертаєш тільки на годинник, що як в «Інтерстелларі» рухається у сім разів повільніше.

Ще один зв’язок із стрічкою Крістофера Нолана, хай пробачить мене Бог за це порівняння, - закон Мерфі. Якщо щось погане може статися – воно обов’язково станеться. Власне, так і з цим фільмом – все, що могло піти не так – пішло. Маємо хорошу ідею зробити відсилку до імені режисера? Назвемо рішуче всіх другорядних персонажів – Гаспар чи Ное. Захочемо передати думки митця через слова героїв? Зробимо це так явно та грубо, що краще було б просто вставити звернення на веб-камеру. Хочемо зняти фільм про статевий акт як невід’ємну частину любові? Зробимо, цитуючи наш геніальний переклад, «штрикання» основою фільму: 5 хвилин без нього й у залі починаються невдоволенні вигуки. Але коли головну причину піти на «Любов» показують… та всі теж невдоволені.

По-перше, у відвертому сексі на екрані нема нічого особливого. Минулого року нас вже лякали «Німфоманкою», на початку цього – «50 відтінками сірого». Три роки тому це була «Кімната в Римі». 2008-го – український фільм «Сафо». 1976 року – «Емануель». І щороку, який тут не згаданий, така «заборонена» та «скандальна» тема повної відвертості просочується на екрани, поступово зазнаючи інфляції. У самій «Любові», і це по-друге, інфляція відвертості відбувається пришвидшеними темпами. Якщо перші три еротичні сцени поколюють ваші нерви, то під час останніх шістнадцяти нерви, скоріше, здають. Все виглядає одноманітно, інколи просто зайвим. І на першому місці по «зайвості" тут 3D. Доданий у фільм заради рівно трьох сцен та вартості квитків вимір виглядає так само як і все інше у цьому фільмі – випадковим.

«Любов» випадково стала скандальним фільмом, подією та сенсацією. У ній немає абсолютно нічого, що заслуговувало б цей статус, від шаблонних сексуальних сцен до одноклітинного сюжету. До того ж навіть у цьому вона не стала чимось особливим.

Збори вже згаданих «50 відтінків» зупинилася за небезпечні 100 мільйонів доларів від «Шостого чуття», погрожуючи стати найкасовішим R-фільмом в історії. При цьому глядацька оцінка відтінків удвічі(!) нижча. А оцінка критиків не пройшла бар’єр, необхідний для висвітлення. Такі ж відгуки отримала й «Любов», на показі якої в Каннах люди обговорювали чергу. Уся преса кричала: «Не йдіть».

Усі пішли. Пішли, бо фільм штучно став скандальним, а на скандали ведуться. Т’єрі Фрюммо, директор Канн, підганяв Ное з монтажем не просто так – фестивалю потрібне шоу. Фестиваль його спочатку спровокував, потім пожав плоди. Мінкульт Росії з формулюванням заборони на показ «надто багато еротичних сцен» підняв очікування вдвоє. А розпарені 3D-моменти втроє. Опис еакуляції та «зйомки з жінки» зустрічався скрізь, адже, на жаль, залишається в пам’яті на все життя. Так виникало відчуття – «вау, треба піти, настільки сміливий фільм». Ні, фільм не сміливий, а лінивий. Він тримається на декількох «вау-ефектах» і, скоріше, тріумф масової психології, ніж кінематографу.

«Любов» – це вічна історія. Не лише через свою нескінченну довготривалість, не лише через банальність, а головним чином, через тріумф 5С над здоровим глуздом. Бачить Universal, це не останній фільм, на який ідуть заради того, що можна безкоштовно знайти в Інтернеті.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61