Особливий метод кастрації

Анастасія Руссу, 1 курс.

Саме так необізнані люди розшифровують термін «прокрастинація»

«8:00 – підйом. 8:05 – зарядка. 8:23 – душ»... Далі – не менш «глобальні» плани, теж розписані похвилинно – почистити зуби, одягнутися, вийти з дому, піти туди, сюди, зустрітися (точно о 13:07!!!) з подругою, розробити дизайн для сайту (до 17:36), надіслати виконану роботу (не пізніше 18:00)... Кожна приписка тільки додає комічності тому факту, що блокнот розграфлений погодинно, як звичайний органайзер, однак його хазяїн примудряється втулити в ці три рядки по сорок справ.

Я здивовано підводжу очі на свого знайомого:

- Хлопче, ти це серйозно? Це… твій щоденник?

25-річний бородань, знітившись, ствердно схиляє голову. Щоденнику вже півроку, однак його власник усе одно постійно кругом запізнюється, а роботу на день, так ретельно розкладену по поличках, виконати не встигає. Ще й рукою махає ввечері: «А, завтра буде час!» - і сідає грати в «Доту 2» чи «Героїв» (на яких, до речі, часу не виділено).

У психології явище відкладання важливих справ на потім, підміну їх дрібницями, які не мають особливого значення, називають прокрастинацією. Експерти вважають, що більшість людей зазвичай витрачають на неї удвічі більше часу, аніж на саму роботу, і з часом справи тільки погіршуються.

Для людини-прокрастинатора абсолютно звичною є така ситуація, коли, здавалося б, уже сів за роботу, але ж раптом згадуєш, що: треба навідатися до магазину; хочеться гарячої кави; кішка не нагодована; вечерю не зготовано… і поки все це переробиш, вже час лягати спати.

Але треба зауважити, що не завжди лінь і відкладання справ на потім є прокрастинацією.

— У ряду слів «відстрочка — відкладання — прокрастинація» перші два описують нормальне адаптивне функціонування, — пояснює науковець, кандидат психологічних наук Наталія Карловська: — Ця поведінка теж може супроводжуватися негативними емоціями. Наприклад, людина планувала поїхати в інше місто чи державу для отримання освіти, а її близькі тяжко захворіли; вона буде шкодувати про необхідність відкласти свої плани, але вона приймає зважене рішення. Термін «прокрастинація» є доречним, коли відкладання супроводжується емоційним дискомфортом різного ступеня інтенсивності. Людина, звісно, може собі пояснити, що вона нібито зробить це потім, коли прибере в кімнаті, коли до неї прийде натхнення, вона поговорить із друзями тощо. Але десь усередині вона все одно знає, що їй чомусь неприємно займатися цією справою.

Науковці вже визначилися зі значенням терміну «прокрастинація». А от щодо того, що ж із цим станом робити, думки розбіжні. Наприклад, провідний європейський тренер з особистісного розвитку Петр Людвіг вважає, що побороти прокрастинацію просто-таки необхідно, але для цього треба використовувати правильну методику.

— Практичні поради, які пропонуються, часто суперечать одна одній та ніяк не обгрунтовані науково, — зауважує він. — Наприклад, багато хто пропонує рішення, де використовується зовнішня мотивація – метод «кнута й пряника». Але дослідження демонструють, що у зовнішньої мотивації є свої недоліки. У випадках, коли йдеться про інтелектуальну працю, про необхідність пробудити свої творчі здібності, зовнішня мотивація не спрацьовує. Тут особливо важливо розуміти свої глибинні, внутрішні проблеми.
Проблемою прокрастинаторів є не тільки накопичення невиконаних завдань, але й постійний психологічний дискомфорт, почуття провини перед самим собою.

— Ми ж розуміємо, що рано чи пізно завдання має бути виконане. Тиск породжує докори сумління, які завжди виникають, коли ми не робимо те, що повинні, — констатує психотерапевт Альфред Ленглє. — Але прокрастинація виконує також і позитивну функцію – створення простору для себе. Він є необхідним, доки в нас не народилося те чи інше рішення, не прояснилась суть проекту. Чим ближчий крайній термін, тим очевиднішою стає шкода, що може бути нанесена невиконанням роботи, і тим відчутнішою — її цінність. Саме це усвідомлення і є мотивацією, необхідною, щоби втілити задумане. «Чи потрібно це мені насправді? Чи відчуваю я потребу в цьому для свого єдиного життя?» — за кожним нападом ліні звучить це несвідоме, але абсолютно чітке запитання. Відповідь — негативна. Насправді це означає: «Зараз мені важливіше щось інше».

З цього випливає, що стан прокрастинації є необхідним сигналом, який повідомляє людині про те, що виконувана діяльність є непотрібною чи неважливою. А це значить, що його можна застосовувати на свою користь.

Видатні вчені та письменники дають такі поради щодо цього:

Програміст та есеїст Пол Грем:
Почніть з малого. Робота над великими та важливими проектами може пригнічувати. Можна розбивати їх на кілька маленьких задач, які в перспективі можуть зрости до великих проектів. Також можна об’єднуватися з іншими, щоби працювати тільки над частиною проекту, але знати при цьому, що й окрема задача, що стоїть перед вами, теж є важливою.

Письменник і сценарист Реймонд Чендлер:
Позначте межі. Дійте за двома простими правилами:  1) Ви не зобов’язані працювати.  2) Якщо Ви працюєте, ви не маєте робити нічого іншого.

Поет та есеїст Джон Перрі:
Перетасуйте список задач. Повірте в те, що задачі унизу списку є не надто важливими – і розв’яжіть їх!
Збільшіть число своїх задач. Чим менше завдань у списку справ, тим важче розділити їх на більш і менш важливі, що позбавляє прокрастинатора мотивації. Зі спроб обмежити себе десятком задач не вийде нічого хорошого, вважає вчений: «Це спосіб стати овочем, а не ефективною людиною».

Отже, схильність до прокрастинації не є вироком, і ніхто не має ставити на собі хрест, помітивши за собою пристрасть до відкладання справ на потів. Спершу треба осмислити, чому саме цей стан виникає. А потім – діяти!

Мій знайомий, якого я згадувала вище, вже давненько мріє про те, щоб досягти гучного успіху в графічному дизайні, а не тільки прозябати найкращі роки в намальованому лісі, б’ючись із намальованими монстрами. Мабуть, підкину йому цю статтю – його життя може кардинально змінитися.

Особливий метод кастрації

Оцініть написне