Естафета проблем. Суперники за межами гоночної траси
Вікторія Череп'юк, 2 курс.
До старту нового біатлонного сезону залишився рівно місяць. Після сочинської олімпіади збірна України готується виступити на етапах Кубка світу та Чемпіонаті. Але новий сніг не зможе приховати тих проблем, які роками заважають дихати нашим спортсменам на повні груди.
Українські біатлоністи щороку досягають високих результатів на міжнародних змаганнях, але чомусь й досі не заслужили на професійну тренувальну базу. Спортсменам доводиться проводити міжсезонні збори за кордоном. Найчастіше в Італії, Росії, Чехії, Норвегії, Румунії та Естонії. А обмежений термін дії шенгенської візи додає зайвих клопотів. Дивним є те, що в Україні й досі не має відповідної інфраструктури для проведення міжнародних змагань. Хоч гірськолижний курорт “Буковель” цілком для цього підходить.
Ясна річ, що корінь проблеми знаходиться не на вершинах Карпат, а у фінансуванні. Досі український біатлон позбавлений належної підтримки у спонсорів. Держава допомагає золотоносному спорту, але цього замало, щоб дотягнутися до рівня європейських країн. А так було б почесно приймати у себе один із етапів Кубка світу. Фани змогли б підтримати збірну не перед телевізором, а прямо на лижній трасі. Через відстань та вартість поїздки, повболівати вживу залишається дорогим задоволенням. Навіть сім'я олімпійської чемпіонки Олени Підгрушної, жодного разу не відвідувала змагання. То що вже говорити про інших любителів цього спорту.
Залишається не вирішеною проблема із популяризацією біатлону через ЗМІ. На вітчизняному телебаченні тільки один канал транслює гонки. Інші навіть не згадують про перемоги українців у випусках новин. З розвитком інтернету велика кількість медіа переходять на електронний формат, створюючи у всесвітній мережі інформаційні сайти. Та навіть спеціалізовані інтернет-видання не завжди включають у перелік спортивних ігор біатлон. Порахувати реальну кількість джерел, які б надавали про нього нову інформацію можна на пальцях однієї руки. Тому за такі промахи журналістам варто дати не одне штрафне коло.
Біатлонна команда — це не тільки спортсмени та тренери. Одну з найважливіших ролей у підготовці до старту виконують сервісмени. Це люди, які відповідають за спорядження біатлоніста, а особливо за головні його елементи: гвинтівку та лижі. Підготовка лиж до гонки наближається до науки та філософії водночас. Потрібно врахувати все: температуру повітря біля підніжжя гори та на верхівці траси, тиск, щільність снігу, тип гонки, швидкість вітру, кількість опадів. Сервісмени мають підібрати відповідні пропорції мастила з парафіном. Правильно підготовлені лижі можуть дати спортсмену 20-ти секундну перевагу на трасі. Це досить великий бонус, адже не рідко переможець гонки визначається за десятими секунди. Таке відповідальне завдання у найкращих збірних Європи виконують десятки працівників. Українським біатлоністам часто доводиться робити це самостійно та витрачати зайві сили на підготовку спорядження, що заважає максимально якісно підготуватися до змагання. Гвинтівка є одним із основних компонентів спорядження. Українці використовують німецьку модель “Анчус”, яка є однією з найкращих у світі. Але це дороге задоволення ще більше зростає із вартістю патронів до неї. У середньому 1 патрон коштує 4 гривні. За рік настріл становить не менше 12 тисяч патронів. Тому можна уявити в яку суму це обійдеться. Зараз у світі працюють над лазерною гвинтівкою. Українські вчені також беруть у цьому активну участь. Їхня модель максимально наближена до бойової зброї. Вона значно краща за створений шведський варіант. Але завершити винахід до кінця знову не дозволяє брак необхідних коштів.
Ну і однією із найбільших проблем цьогорічного сезону буде відсутність головної героїні біатлону Олени Підгрушної, яка перервала спортивну кар'єру і зараз займає пост заступника Міністра молоді та спорту України. Як впорається команда без свого капітана . побачимо уже 30 листопада на змішаній естафеті в Остерзунді.
Вікторія Череп'юк,
2 курс.
Схожі новини