«Остання людина» у Червоному

або нова інтерпретація «1984» Орвелла

26 та 27 листопада 2014 року в актовій залі Червоного корпусу КНУ ім. Т. Шевченка студенти історичного факультету продемонстрували власне бачення антиутопії Джорджа Орвелла та змусили замислитись над питаннями чи справді війна – це мир, свобода вЂ” це рабство, а незнання – це сила.

Режисер вЂ” постановник «Останньої людини» Марина Дудченко, студентка магістратури КНУКіМ. Ця робота стала її першою в якості повноцінного режисера. Сценарій написав Олександр Охрименко, який також виступив і організатором заходу: «Є команда, яка робить спільний проект. Ініціатор підбирає всіх, хто реально може зробити необхідне. Це не обов’язково друзі чи знайомі, можуть бути і сторонні люди. Критерій вЂ” робити з розумінням та бажанням». Для істориків це не перший успішний проект. Серед найбільш відомих рок – опера «Міф» та вистава «Орфей».

У виставі постає світ, де панує тоталітарний режим. Суспільство розділене на 3 класи: Внутрішню Партію, Зовнішню Партію й пролів. Головний герой Вінстон Сміт (Богдан Глівинський) на перший погляд член зовнішньої партії, а насправді метафорична «остання людина», яка не хоче миритись з ідеологією. Не менш важливою як у житті Вінстона, так і у романі є образ Джулії (Уляна Кирчей) – дівчини, яка працює в Міністерстві правди, але закохується у головного героя. Особливого колориту виставі додають герої містер і місіс Парсонс (Іолкін Андрій та Настіна Валерія) вЂ” сусіди Вінстона Сміта.

«Останню людину» ніяк не можна назвати звичною театральною виставою. Організатори та учасники проекту пояснюють це тим, що жанр мюзиклу (із хореографією та вокалом) з одного боку проблематичніший, а з іншого вЂ” більш яскравий, виразний. У діалогах не передаються так почуття, як у пісні чи танці. Родзинкою вистави стало те, що пісні були покладені на музику гурту Muse. Тексти писали самі студенти та аспіранти. Хореографією займався Петро Наку вЂ” випускник КНУКіМ та учасник трупи «Київ модерн –балет».

Сцена була оформлена в чорних кольорах , а зі стіни на глядачів дивився Старший Брат площею 21 м2 вЂ” робота декоратора та випускниці історичного факультету Лілії Качмоли. Всі герої були одягнені в чорні однакові костюми. На все було витрачено більше 100 метрів чорної тканини, але ефект було досягнуто: пригнічення, безнадія, тотальна сліпа віра відчувалась глядачами.
Цільовою аудиторією вистави були студенти, відповідно ціни на квитки, порівнюючи зі звичайним театром, були демократичні.
Організатори планують допрацювати рок–оперу. І, можливо, змогу побачити оновлену виставу матимуть не тільки студенти в стінах альма-матер, а й київський глядач.


Текст схвалено С. Приваловою (с).

Оцініть як написано:

Подобається

Так собі

Пиши ще

Не пиши більше на цю тему

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Зураб Аласанія: Коли в державі будуть відбуватись важливі події, аудиторія звернеться саме до нас
• Зброя масового враження
• Наші люди з Голлівуду
• Павло Губенко: «National Geographic» – це не журнал про подорожі
• Лайк, твіт, пост, амінь
• Кобза зазвучала по-новому
• Зрада Вітчизни або потяг до кращого життя
• Куди веде нас Поводир? (2 варіант)
• Вистава «Патологія» в Чорному Квадраті
• Бабусин «фольклор» - давай до побачення