реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Кобза зазвучала по-новому
Кобза зазвучала по-новому

Кобза зазвучала по-новому

Валерія Рябик, 3 курс.
Хлопці із гурту «Шпилясті кобзарі» «осучаснили» кобзарське мистецтво.

Ви бачили у своєму житті кобзу? Такий досить великий інструмент із безліччю струн, який чимось нагадує гітару. У простих людей він асоціюється із кобзарями та козаками, люльками та минулим України. Навіть Мамай на всіх зображеннях тримає у руках кобзу. Але рідко знаходяться відчайдухи, які віддаються вивченню таємниць, що приховують струни. Саме завдяки таким людям кобзарське мистецтво ще жевріє на теренах нашої Батьківщини.

Зазвичай кобзарів можна зустріти у парках або у підземних переходах. Вони грають у надії заробити хоч якусь копійчину за своє вміння. Така ситуація вказує на те, що реалізувати себе на цьому поприщі не так вже й просто. Для цього треба мати не тільки талант, а й наполегливість, рішучість.

Яскравий приклад крокування до мрії – «Шпилясті кобзарі». Ці хлопці буквально вдихають життя у старовинний інструмент. Вони доносять до нас не тільки красу наших народних пісень, а й змушують кобзу говорити з людьми на сучасний лад через популярні жанри. Вони таке виробляють із струнами, що їм би позаздрили навіть віртуози.

Уявіть собі – на сцені секстет у біленьких вишиванках. Такі собі чепурні хлопчики, що грають українських народних пісень і при цьому співають на різний лад. Одні альти, інші сопрано. До речі, голоси у них не гірші за гру. Їхній акапельний спів цьому доказ. У руках інструменти, які, мабуть, не дуже зручно тримати, тому що вони часто з’їжджають зі стільчика. І ось відбувається маленька пауза, на сцені лишається один юнак. Піджак, червона краватка-метелик, вигляд зосереджений – одним словом, наче на концерті класичної музики. Але ось звучать вступні акорди, і зал накриває хвиля попурі різноманітних відомих закордонних мелодій. В голові проноситься – вау. Зала бурхливо аплодує – це підтвердження того, що музикант знає свою справу. Варто лише звернути увагу на те, як юнак встигає підкручувати струни, коли змінюється пісня – більше нічого не треба.

Але на цьому шок не закінчується. Повертаються інші хлопці, але вже у інших образах. Один хіпстер, інший рокер, третій у спортивному костюмі. Вони продовжують співати українських народних пісень, але вже під музику іноземних виконавців. Ви собі можете уявити «Ой у вишневому садочку» під звуки Нірвани «Smells Like Teen Spirit»? А вони таке реально грали! При чому грали з такою віддачею, що здавалося, дати б їм у руки, скажімо, гітару, і вони б впали на коліна в екстазі перед публікою. Але, на щастя, чи, на жаль, кобза не дозволяє на стільки бурхливо виражати свої почуття.

Закінчився вечір, звичайно, гімном України. Хлопці заспівали його на біс на прохання публіки. Тут вони остаточно підтвердили свої вміння співати та грати на кобзі. Люди стояли, поклавши руку на серце. Слава Україні! Героям слава!

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
18 ноября 2014 20:08
У матеріалі йдеться про кобзу, а на фото хлопці з бандурами стоять.


Цитата
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
Секрети щедрих городів
(044) 481-45-61