Шалені й молоді

Марія Богатікова, 2 курс.

Рубрика: Стиль життя

День драйву на студентському фестивалі «bestKNUfest-2016»

Яскраве сонячне проміння, ледве-ледве пожовтіле листя і довгоочікуваний відпочинок – саме такими були останні вихідні вересня. Перший місяць осені наостанок подарував киянам справжнє «бабине літо». Раптове потепління внесло й частку гумору у буденність. Однією дорогою, пліч-о-пліч, студмістечком прогулюються дівчата у літніх сукнях і босоніжках та їхні подруги у светрах та чобітках, хлопці у шортах та їх товариші у куртках та шарфах. Та, не дивлячись на кумедну різницю у виборі одягу, йдуть вони в одне й те саме місце – під корпус фізичного факультету. Там грає музика та шумлять бадьорі голоси, там танцюють і відриваються на повну, адже 1 жовтня, вже другий день поспіль, у студмістечку проходить «bestKNUfest». Безкоштовний вхід, не найвідоміші, але талановиті виконавці, і організатори зі студентства – на перший погляд це звучить не дуже переконливо. І захід, справді, виходить двозначним, але дуже яскравим.

Перше, що треба відмітити – локація фестивалю. Місце проведення обрано вдало, адже, незважаючи на буденні турботи, ноги самі несуть тебе ближче до сцени: подивитися, що там і як, зустрітися зі знайомими та друзями або просто купити собі щось на фудкорті. Виконавці змінюють один одного, програма розпланована на весь день. Тут лунають рок і реп, виступають студентські та міські колективи, DJ-еї, сольні виконавці. Та, на жаль, в очах гостей заходу не палає азарт, усі більш-менш танцювальні рухи припиняються із закінченням композиції, а «натовп» складають лише 10-15 людей, які, вочевидь, захоплені бесідою більше, аніж виступами на сцені. Незнайомий хлопець-студент доброзичливо радить прийти пізніше, бо вчора «настоящая тусня» почалася ближче до ночі. З моїм фестивальним товариством вирішуємо прислухатися до його поради і прийти пізніше.

Повертаємося ми, коли сонце ховається за небосхил. Червоні софіти освітлюють солістку гурту, яка своїм низьким голосом творить щось зовсім шалене: люди стрибають та хитаються у ритмі гучних басів та справді тяжкого року. Пісня закінчується, гості аплодують і верещать так, що ми чуємо їхнє радісне обурення навіть на відстані. А коли підходимо ближче – самі переймаємо цей «crazy» стан. Першою входить у настрій Аліса, вона і веде нас до сцени крізь купки студентів, яких, справді, стало значно більше. Світломузика відбивається від її рудого волосся, вона розмахує руками і стрибає разом з іншими розпаленими студентами.

– Я такого не очікувала. Атмосфера бомба: я просто стрибала та забула про все, – ділиться вона пізніше, – цієї ночі відчула такий кураж, емоції справді брали верх над іншими чуттями.

Ведучий заходу активно закликає підходити ближче: за ним повторюємо різні кричалки, голосно аплодуємо та підтримуємо черговий музичний колектив – гурт Recless.

На сцену виходять музиканти та два співаки: молодий хлопець та усміхнена дівчина. Їхня музика позитивна, світла, танцювальна. Аня, – солістка гурту, – з радістю ділиться своїми враженням з bestKNUfest.

– Дуже сподобався настрій заходу, але, на жаль, такий драйв розпочався лише після шостої вечора, – розповіла дівчина у перерві між виступами. – Та зараз все пройшло чудово. Круто, що існують такі студентські заходи. Ідея з мотоциклами та фаер-шоу мені дуже сподобалася. А не вистачило, мабуть, лаундж-зони для відпочинку. Сподіваюся, що наступного року захід відбудеться ще краще, ніж сьогодні.

Наша розмова триває недовго, бо на сцену виходить хедлайнер цього дня bestKNUfest-а – відомий український репер Артем Лоїк. Натовп починає свистіти та аплодувати, а співак розпалює його все більше і більше: «качає», закликає повторювати танцювальні рухи за ним, розповідає кумедні історії зі свого досвіду участі в різних музичних шоу на українському ТБ. Закінчуючи виступ, Артем запрошує всіх на концерт. На питання «Ви прийдете?», гурба хором вигукує голосне «Так!».

Поки звукорежисери перевіряють якість звуку, а наступний виконавець готується до виступу, у нас знаходиться хвилинка для передиху. На вулиці вже зовсім темно і навіть трішки прохолодно. Після запальних танців неможливо просто так стояти на місці, тому студенти тимчасово розходяться: хто до фудкортів по паніні або буличку, хто до кав’ярні на колесах по каву чи чай. Світла зі сцени не вистачає для того, щоб освітити усю територію фестивалю, тому коли під ногами звучить незрозумілий хрускіт, доводиться підсвітити собі ліхтариком. Побачене справді шокує нас: асфальт перед сценою вкритий ковдрою з уламків від пляшок. Тверда підошва не дала уламкам пошкодити ноги, але як переміщалися дівчата у тонких босоніжках – для мене досі залишається таємницею.

Перші акорди повертають глядачів до сцени. bestKNUfest-2016 закриває DJ EL-EY. Світло на сцені вимикають майже зовсім і промені софітів, направлені на натовп, створюють атмосферу дискотеки або клубної тусовки. Фінальним акордом стає танцювальний ремікс на хіт Europe «The final countdown».

Артисти та організатори дякують гостям за те, що вони відвідали захід, та обіцяють, що наступного року все буде ще краще та запальніше. Своїми враженнями з нами поділилася представниця оргкомітету – Люда Корнієвич.

– Ми не ставили собі за мету якісь захмарні й абстрактні поняття, лише відпочинок, позитивні емоції, враження, якими можна буде поділитися. Ми хотіли дати всім студентам, в першу чергу, молоді можливість насолодитися яскравими моментами. Погода нам посприяла – в тиждень холоду й дощів якраз вийшло сонце, і це додавало позитивного настрою, – розповіла дівчина. – Звісно, були моменти, які вдалися не так, як хотілося б, але, в основному, все вийшло на ура. Особисто я задоволена, мені було дуже приємно бачити кілька тисяч людей, які кайфують та веселяться. А решта – дрібниці.

Минулого року я брала участь у організації bestKNUfest, тому добре розумію скільки зусиль витратили ті, хто займався фестивалем цього разу. Попри все це, буду об’єктивною: хоча рівень організованості значно покращився, залишилися певні недоліки над якими треба працювати – недостатня розрекламованість заходу, відсутність служби охорони та пункту тимчасового базування бригади медичної допомоги (який, до речі, є обов’язковим супроводом під час проведення масових заходів відповідно до законодавства України), розбиті пляшки та сміття на танцполі (питання, яке більше стосується гостей фестивалю, а не його організаторів). Але, у кінцевому результаті, це ніяким чином не завадило отримати позитивні емоції та потужний заряд енергії та драйву. Такий захід – це непідробний спогад про справжнє студентське життя з гулянками до ночі, дикими танцями та зустріччю світанку у компанії університетських друзів.

Шалені й молоді

Оцініть написане та прокоментуйте: