Рубрика: Стиль життя
Подорож у музичне студмістечко Best KNU Fest версія 2.0 має на меті зібрати всі факультети КНУ ім. Тараса Шевченка в одне ціле, щоб студенти мали змогу налагодити контакти з іншими і, можливо, знайти своїх справжніх друзів. На виході з метро одразу було чути як неподалік щось грає. Сонце тільки но почало сідати і студенти, як летючі миші, почали виходити з гуртожитків на сутінки. Чим глибше ти заходив поміж корпусів, тим гучніше було чути музику та мимохідь почуті розмови. Вже було близько восьмої, проте, схоже світло заважало студентам повністю розслабитись. На території фестивалю було димно через генератор диму та велику кількість кальянів. Пройшовши трохи далі, на територію невеликого парку, був відчутний запах алкоголю. І справді, всі лавки були забиті студентами з алкоголем. На питання «Навіщо?» дуже проста відповідь: «Ми прийшли сюди веселитися, танцювати, а алкоголь як засіб швидше «розв’язати» язик і рухи». Першачки, це було одразу видно по їхнім очам, що горіли від бажання до змін, оптимізму та завзяття. Джинси з дірками, принтовані футболки та джинсові куртки – увесь цей тандем одягу личить без турботливому школяру, але насправді це лише його відголосок, адже під цією купою одягу перебуває вже справжній студент, голова якого наповнена ідеями та планами їхньої реалізації.
Стемніло. Біля сцени вже збирається народ. Компанії студентів стоять колами, в середині яких на землі лежать їх сумки та інші речі. З боку парку наближається величезна кількість людей, які своїм настроєм готові розпалити танцювальний майданчик. Година по тому. Спітнівши від танців, вони продовжували «виробляти ендорфіни». В танці до мене підійшов представник преси, не високий парубок зі значком «преса», спітнілим лобом та зморщеними від штативу руками, і, немов давній подрузі, він запропонував покласти сумки до себе в фургон. Така чуйність трохи здивувала, проте поліпшила настрій, що і так перебував у стані щастя. Біля фургону кремезний охоронець, викидаючи недопалок, відчинив двері та допоміг розкласти речі, після чого подав люб’язно руку на виході з автомобіля.
Втомлені, але захоплені люди чекали. Чекали на вогняне шоу. За огорожею, готуючись до виступу, напівоголені хлопці одразу привернули увагу дівчат, ну і деяких хлопців. Їхні тіла та волосся були змащені спеціальним розчином, який захищав від вогню. Перша іскра у темному мареві була такою яскравою, що це, здавалось, був спалах фотоапарату. Захопивши публіку, гра з вогнем заворожувала їхні погляди і люди, немов зомбовані, витягували телефони і знімали на камеру. Вогняне шоу дало змогу трохи відпочити і згаслі палиці повернули молодь з новими силами на танцювальний майданчик.
Опівночі центр подій почав пустішати, люд, розходячись в різні боки, залишав за собою запальні емоції. «Ми йдемо, щоб набратися сил на завтра, на наступний етап цього фестивалю.» – відповідали втомлені, але задоволені студенти.