У ПОГОНІ ЗА МОЛОДІСТЮ

Ярослав Зубченко

Третина аудиторії покидає залу «Молодості» перед фільмом-відкриттям. Подивимося правді у вічі, «відкриття кінофестивалю» та «власне кіно» мають мало спільного, як би не старалися організатори. В Україні дуже мало культурних подій такого масштабу, тому вони використовуються по-максимуму.

Червона доріжка, банери, софіти. Оператори телеканалів займають свої місця, журналістки перечитують список питань, охорона нудьгує на всіх входах та виходах із театру Франка. У цей час всередині кипить робота: волонтерам треба розкласти спонсорські програмки, організаторам вибрати ложу для камер, працівникам сцени завершити налаштування мультимедійного екрану у формі напівсфери. Звісно, налаштувати напівсферичний екран для показу фільмів неможливо, вони зняті прямокутно і всю церемонію естетику порушують незаповненні зображенням кути. У цьому вся суть відкриття – ми зібралися заради кіно, але умови диктує шоу.

У залі з’являються перші гості, виключно селебриті: через брак фінансування (держава надала 760 тис. грн. із необхідних 20млн.) подія відбувається у залі театру ім. Івана Франка, де кількість місць настільки обмежена, що все перетворилося у закриту вечірку. Обмежений також розмір сцени, яка вже не дозволяє демонструвати класичні для таких подій шоу-балети, хори та нагородження цілих організацій у повному складі. Цьогоріч все обходиться скромним джаз-квартетом, театром тіней і танцювальним колективом на десяток чоловік. Тут варто згадати ще одну річ: не зважаючи на очевидну красу, крім саундтреку у виконанні джаз квартету, ці номери не мають нічого спільного з кіно. Зазвичай же такі речі якщо не цитують, то хоча б пародіюють свою галузь.

Відвертим гостем, а не одним із натхненників та організаторів фестивалю відчував себе В’ячеслав Кириленко, міністр культури України. Ліниве зачитування сухого звернення Президента, вимучені обіцянки щодо фінансування, невдала промова з приводу нагородження Слабошпицького. Загалом, ведучій довелося допомогти міністру, аби той не затягнув церемонію на пару годин. Здавалося, що йому обтяжливо бути на сцені. Апогеєм стало прохання стоячи підтримати Олега Сєнцова оплесками, що було виголошене наче завчена формальність.

Повною протилежністю стало звернення Віктора Ющенка, почесного президента фестивалю. Він активно переймається культурою, постійно відвідує кінопокази та галереї. І це помітно. Його фрази актуальні, він говорить без тексту, імпровізує, жартує. Поводиться на сцені професійно: знає, що треба покинути площу екрану, коли там починається звернення.

Менш професійно те, що показують на самому екрані. Тобто, звісно у «Молодості» дуже круте графічне лого. «Вполюй скіфського оленя» - слоган, що особисто для мене надовго стане прикладом ідеального. Але вступне відео фестивалю, де «300» 2007-го року та «Аватар» 2009-го зарахували до фільмів 2010-их років… Де на міжнародному фестивалі(!) як приклад культового кіно 2000-их показують «Трансформерів» в одному ряді з «Титаніком»… Це відверто непрофесійно й зроблено для тієї аудиторії, що прийшла не заради місцевого кіно.

Воно ж починається прямо після антракту. «45 років» - стрічка обрана для «Молодості» за назву, адже вже майже півстоліття, половину з цього часу очолюваний нинішнім директором Андрієм Халпахчі, фестиваль виживає в Україні. І як більшість своїх гостей, ганяється за молодістю.

Звісно, як престижна міжнародна подія (формально, фестиваль має той же рівень акредитації, що й Канни та Берлін) «Молодість» дарує гостям класичні букети, заслуховує офіційних послів та досі супроводжується оркестровими фанфарами. Проте намагається задіювати й нові віяння. Ведучі жартують з приводу політики, на головному екрані моргають кадри із «Месників», фестиваль уже вдруге запускає ЛГБТ-програму. «Молодість» намагається йти в ногу з часом і покращуватися.

Звісно, на її шляху є проблеми, які фестиваль розділяє з кінематографом. Зірок доводиться добирати серед музикантів та телеведучих. Влада приходить на екскурсію, але не пливе в одному кораблі з галуззю. Подія неправильно сприймається гостями – як шоу, а не конкурс.
Справжня «погоня за «Молодістю» - це рух до того утопічного українського кінофестивалю, що буде проводитися виключно заради кіно. Матиме необхідне фінансування, що, до речі, складає всього 1\31 бюджета Києва на культуру. І функціонуватиме для кінолюбителів, а не піару естрадних зірок.