Блискавка вічної молодості - Рецензія

Лілія Савко, 3 курс.

Однієї холодної ночі 1935 року життя Аделайн змінилося назавжди. Частенько ж буває таке: живеш у своє задоволення, насолоджуючись, поки тобою не починають цікавитися спецслужби.

Кожна жінка мріє про вічну молодість, а для героїні фільму «Вік Аделайн» це стало справжнім випробуванням. Фільм розповідає про не дуже щасливу жінку(Аделайн Боуман), якій доля ударом блискавки подарувала шанс не старіти, починаючи з тридцятирічного віку. Загалом невідомо, чи подобався хоч колись за 100 років Аделайн такий стан речей, але в тому, що це приносило їй дискомфорт, немає сумнівів. Якось довелося навіть тікати від знайомої, щоб уникнути дурних розпитів про секрети вічної молодості. Схожа тема була порушена Девідом Фінчером у фільмі «Загадкова історія Бенджаміна Баттона», але в «Аделайн», на відміну від фінчерівського фільму, драматизм майже відсутній, поступаючись місцем ніжній неквапливій мелодраматичній історії.

Форма розповіді, яку обрав молодий режисер Лі Толанд Крігер, - це своєрідна новела із елементами реалізму, бо всі події розвиваються хронологічно, і кожна з них має справжню дату, як- от 1908 рік, коли на світ з’явилась Аделайн.

Актори

Роль іронічної, таємничої, синьоокої дівчини(Аделайн) доручили виконувати обличчю бренду Gucci Блейк Лавлі. Але сталось це після того, як Наталі Портман навідріз відмовилась виконувати Аделайн. Та режисер Крігер не прогадав, адже роль на 100% належала Лавлі. Цей наївно – винуватий погляд, посмішка, що заворожує справжніх романтиків і сильних чоловіків, якась, ніби закладена з народження, природна співчутливість - ідеальні риси для 100- річної самотньої жінки.

Міхіл Хаушман(Еліс), відомий нам ще з «Гри престолів», виглядав трохи недоречним романтиком – хіпстером на тлі всієї картини. Та вольова Лавлі навряд чи стала би музою для цього горе - серцеїда. Що скажеш, не зачепив грою так само, як і зовнішнім потенціалом.

Харрісон Форд (тато Еліса) отримує оцінку 10 із 10. Тато, що все життя прожив із думками про перше кохання, що пронизують його серце гострими шипами , вивертають душу назовні і не дають душевного спокою навіть у 85. Він зберігав фотографії з юності у скриньці в гаражі і весь час думав, думав, згадував…І тут приїхала Аделайн- і Харрісон Форд передав ну всю гаму емоцій, що бурею зриваються навіть не словами, а безсилим, проте гарячим поглядом старого воїна.

Еллен Бьорстін теж дуже варта уваги. У свої 82 їй випало зіграти роль дочки Аделайн, що виглядає її внучкою. Дочка ж бо старіла! Хоча роль і не першого плану, та з такою фільмографією, як «Реквієм за мрією», «Куди приводять сни», «Той, що виганяє диявола» важко накосячити.

Нерішуча

Весь фільм мене мучило запитання: чому б не осісти десь і просто розповісти чоловікові про свій секрет, але, схоже, наша героїня прихильниця більш радикальних рішень. Вона зривається і легковажно їде кудись. Дивно, що Аделайн так довго не могла знайти того єдиного, адже вона жила ціле століття, і, виходить, вибір міг впасти на чоловіків різних поколінь і світобачень. Мінус ставлю за нереалістичність фігури звичайної бібліотекарки.

Образ

Загалом мені здалося, що образ Аделайн трохи дивний і неоднозначний, адже глядач ніколи не дізнається, що все – таки змушувало жінку подорожувати та змінювати місце проживання: відчутна для неї небезпека стати об’єктом для досліджень спецслужбами, бурхливі поривання до свободи( зазначу, що Аделайн в один прекрасний день покинула дочку) чи, може, бажання знайти чоловіка? При всій своїй граційності , фешенебельній елегантності та, здавалося би, зрілості героїня часом нагадувала мені таку собі дівчинку – підлітка, що не може зрозуміти ,чого хоче від життя. Тільки дуже безталанна людина може потрапити в автомобільну катастрофу двічі за життя, але якщо ти живеш століття, то можливо все. Схоже, наша дівчина одна з тих невезунчиків, та життя принесло їй інший подарунок: непідвладність часу.

Спецефекти

Як на мене, дуже ефектною вийшла сцена із ударом блискавки в машину героїні. Таке фантастичне світлове явище надало нотки казковості фільму. А чого варті були її стильні вбрання та завжди ідеальна зачіска, щоправда виглядала вона якось аж занадто вишуканою, як для бібліотекарки з Сан- Франциско.
Особливий плюс варто поставити за лаконічність сцен і загальної сюжетної лінії, не було зайвих персонажів чи емоцій, не було надлишку « сопливих» сцен та загальних фраз, сказаних героями.

Більше душі

Для мене фільм несе особливу цінність, бо показує, що ніяка краса не може компенсувати душевні терзання та тугу. У картині мені дуже не вистачило більшого вираження внутрішнього світу Аделайн. Та й взагалі, вона, повторюсь, якась незрозуміла особистість. Ми майже не чули, та і, власне, не відчували її думок. Чи то режисеру просто не вистачає досвіду постановки всяких там мелодраматичних перипетій, чи він просто вирішив не відкривати душу героїні перед широким загалом – про це ми можемо тільки здогадуватися.

Вік, що прожила Аделайн, можна узагальнити фразою : прожити 99 років, щоб у 100 зустріти своє кохання і нарешті постаріти( ох, вже цей момент щастя, коли ти бачиш першу сиву волосину на голові!). Стрічку варто подивитись, щоб надихнутись ідеєю, що довгі роки очікування все – таки приносять свої плоди.

Блискавка вічної молодості - Рецензія

Оцініть написане