реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Порівняльна характеристика двох українських фільмів «Поводир» - «Незламна»
Порівняльна характеристика двох українських фільмів «Поводир» - «Незламна»

Порівняльна характеристика двох українських фільмів «Поводир» - «Незламна»

Назар Грусевич, 3 група, ІІІ курс.
Так, як українське кіно починає тільки свій розвиток. За один рік вийшло немало українських фільмів , котрі заслуговують на увагу. Напевно це час буму українського кіно. Найвідоміші з них – два: «Незламна» та «Поводир». При цьому у кожному з цих фільмів розкривається трагічна сторінка історії українського народу та представляється дух більшовицької епохи. В різних акцентах безперечно , але тим не менш. Фільм «Незламна» який став найкасовішим українським фільмом справив фурор. Зайняв 2 – е місце за кількістю переглядів безперечно після «Форсажу». Проте він не повністю український. 21 % бюджету – становлять видатки російського кінематографу. На мою думку, це більш політичне рішення, ніж брак коштів. Проте зараз не про це. Слоган Незламної: «Джентльмени, мені лише 25 і я вбила 309 фашистських окупантів до цього часу. Чи не вважаєте ви, джентльмени, що досить уже ховатися за моєю спиною?»

«Поводир» - «Закрий очі. Дивись серцем».

Сюжет «Незламна» - Людмила Павличенко народилась у Білій Церкві у 1916 році. На початок Другої світової війни навчалась на історичному факультеті Київського державного університету. Напад Німеччини на Радянський Союз застав дівчину в Одесі на практиці і 24-річна Людмила в липні 1941 пішла на війну добровольцем. Маючи спортивні досягнення в стрільбі, була прийнята на службу в якості снайпера у 25-ту стрілецьку дивізію. В жовтні потрапила в Севастополь у складі Приморської армії, що відступила морем з Одеси. В боях при обороні Севастополя, аж до свого поранення у червні 1942, Людмила Павличенко здобула славу одного з кращих радянських снайперів Другої світової війни.

В кінці 1942 Людмила Павличенко була відряджена в Сполучені Штати в складі делегації молоді та військових. Вона стала першою громадянкою СРСР, допущеною до Білого Дому, подружилась із Першою Леді. На запрошення Елеонори Рузвельт Людмила зголосилася на турне містами Америки. В своїх промовах вона надихала американців на відкриття другого фронту в Європі. Знаменитими стали слова з її промови в Чикаго, що стало слоганом фільму. Є також деякі невідповідності біографії із постановкою фільму. Наприклад, у фільмі йдеться про те, що Людмила Павличенко народила сина після війни. Проте насправді син у неї народився ще коли вона була у школі, у 16 – річному віці.

Сюжет «Поводир»

Події фільму відбуваються у 1932-1933-х роках в радянській Україні у часи індустріалізації, колективізації та напередодні і під час Голодомору й репресій представників Розстріляноговідродження. Американський інженер Майкл Шемрок разом зі своїм десятирічним сином Пітером приїздить до Харкова працювати в якості іноземного спеціаліста, де закохується в актрису Ольгу Левицьку. В Ольгу також закоханий уповноважений комуністичною владою Володимир, який всіма силами намагається позбутися конкурента. Випадково до рук Шемрока потрапляють секретні документи про заплановане радянською владою масове вилучення продовольства та супутні репресії, через що він гине.

Син Майкла стає випадковим свідком убивства батька. Документи знаходяться серед особистих речей Пітера. Пітеру дивом вдається втекти від переслідувачів — завдяки сліпому бандуристові Івану Кочерзі. Хлопчик пристає до сліпого і стає його поводирем. У минулому Іван був командиром роти армії УНР, отримав поранення в голову і осліп. Кочерга вчить Пітера ремеслу поводиря, знаходить документи і намагається особисто передати документи в Москву. Комуністичні спецслужби активно розшукують Пітера і документи.

Взимку 1932–1933 років під час подій Голодомору кільце пошуку звужується і Пітера майже ловлять, проте Кочерга, жертвуючи своєю свободою, допомагає хлопчикові сховатися. Пітер дістається Харкова і, приєднавшись до групи безпритульних, потрапляє в свою колишню квартиру, де зустрічає Ольгу. Взимку 1933 року сліпого Івана Кочергу разом з іншими кобзарями страчують під Харковом. Пітер намагається запобігти загибелі кобзарів, проте це йому не вдається. Згодом Пітеру вдається врятуватися і виїхати з СРСР на батьківщину. Пітер лишаться єдиним живим свідком тих трагічних подій.

«Незламна»

жанр Військова драма, біографічний фільм
прокат 5 млн за 4 дні прокату
актори Юлія Пересільд, Євген Циганов, Нікіта Тарасов, Джоан Блекхем, Віталій Лінецький.
країна Україна (79%) Росія (21%)
рік виходу 2015
кінокомпанія ТОВ студія «Кінороб», «Новые люди»
бюджет 5 млн дол
тривалість 111 хв
кількість відвідувачів Більше 100 тис

«Поводир»

жанр Історична драма
прокат 14 млн.80 тис грн
актори Антон - Святослав Грін, Станіслав Боклан, Джефф Барелл .
країна Україна
рік виходу 2014
кінокомпанія «Pronto film»
бюджет 16 – 18 млн грн.
тривалість 122 хв
кількість відвідувачів Більше 90 тис

Отже, українське кіно розвивається. І непоганими темпами. Велику роль безперечно відіграє фінансування, проте якість , режисерська робота , операторські зйомки показують поступ української кінематографії. Необхідно відзначити жанр фільмів. Адже як в «Поводирі» так і в Незламній піднялися актуальні історичні теми, котрі виховують патріотизм, внутрішню силу та здатність до боротьби.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61