Як Росія Крим поневолила

У кримінальному світі існує чимало хитрих вивертів, здатних пояснити потерпілій людині що саме вона й винна в тому що її пограбували та ще й не зрозуміє шляхетних мотивів грабунку. Злочинний світ імперій діє за схожою схемою. Переконуючи поневолені народи що це чиниться винятково в інтересах самих народів. Мовляв імперія завойовує територію не для того щоб мати з того власний зиск а задля інтересів поневолених народів. Імперія застосовує не тільки грубе насильство а й витончений обман. На службі у неї перебуває церква яка благословляє «хрестові походи» та проголошує анафеми тим на кого не вдалося напустити мануі хто стає на свідому боротьбу проти імперії.

Кожна імперія має власні рецепти наркозу й отрути для завойованих народів. Іспанські конкістадори нищили індіанців Америки під виглядом проповідування Віри Христової, англійські та французькі імперіалісти грабували азійські й африканські колонії, вдаючи що дбають про навернення їх на шлях прогресу. Не забракло винахідливості й у Росії котра наприкінці 18 століття перетворилася на одну із найбільших імперій світу.

Все починалося у 1243 році коли володимиро – суздальський князь Ярослав Всеволодович першим з давньоруських князів поїхав на поклон до хана Батия й отримав від нього ярлик з правом іменуватися першим серед князів Північно – Східної Русі. Ярославові нащадки перетворили Москву на свою столицю і привласнили титул великого князяпосунувши значення Києва на другий план. Допомагаючи золотоординським ханам збирати данину з руських земель , великі князі московські користувалися їхньою підтримкою для ослаблення князів – конкурентів і поволі привласнювали сусідні князівства. У завойованих Москвою Новгороді та Пскові з соборів поскидали дзвони, які скликали вільних громадян на віче. Ці міста навіть перебудували на московський лад, аби міцніше вкоренити московський деспотизм. Отак великі князі московські узурпували не лише владу, вибудовуючи її за монгольськими зразками , але й саме імя Русі.

А коли Золота орда луснула під власною вагою і розпалася на дрібніші ханства, Москва так захопилася «збиранням» земель, що вже мало зважала наскільки вони «руські». В середині 16 ст. цар Іван Лютий почав «збирати» золотоординські землі : загарбав Казань та Астрахань з усім Поволжжям, розколов Ногайську Орду, а озброєні купцями строганові козаки отамана Єрмака від імені «білого царя» завоювали цілий Сибір. Тоді довелося вигадувати нові технології, спрямовані на захист своїх на чужій території.

Буцім московські піддані козаки й промисловці поскаржилися цареві, що сибірські татари їх кривдять і той як зразковий правитель покарав винних, загарбавши їхню державу. Ця технологія пустила настільки міцне коріння в російській політичній культурі, що її пагони й досі проростають крізь крихкий фундамент демократії сучасної Росії.

Іван IV був першим з московських царів у котрого з явилося бажання проковтнути Крим разом із причорноморським узбережжям. Та не вийшло: надто пісним видався заселений кочовиками степ, що лежав на шляху до Чорного моря. Однак з того часу російські правителі не переставали жадати Криму, хоча аж до 1700 року Московія платила Кримському ханству данину, що свідчило про її номінальну підлеглість цій державі. А коли Катерина ІІ й справді спромоглася завоювати Крим, то багатовікову історію жадання російські ідеологи обернули на «історичне завдання»Росії здобути вихід до Чорного моря, яке так благородно подається навіть в сучасних підручниках з російської історії.

Імперські потуги Кримського ханства почали вигасати, коли Українська революція середини 17 ст. розхитала Річ Посполиту, а згодом значна частина України опинилася під зверхністю Росії. У 1683 році захлинулася остання спроба Туреччини захопити Відень і прорватися до Центральної Європи. Об єднавшись у Священну Лігу, Австрія, Венеція й Польща завдали туркам серйозного удару. Згодом приєдналася Росія. Карловицький договір 1699 року примусив османів відмовитися від деяких земель на Балканах і позбавив Кримське ханство права брати данину з Московії. Фельдмаршал Мініх у 1733 році підбивав царицю Анну Іоанівну на війну з турками й переконував знищити Кримське ханство. Росіяни залишили Крим геть сплюндрувавши його, проте завоювати не вдалося.

Українці теж тісно перепліталися із Кримом. У 16 ст. у Кафі ( сучасній Феодосії) існував український квартал з 27 – дворів . Його коштом утримувалася православна церква. Більшість їх власників були купцями. Однак здебільшого українці потрапляли до Криму як раби – ясирі. Внаслідок татарських набігів було знищено та вивезено 2,5 млн чоловік. А ще Крим став притулком для політичних емігрантів, які залишали батьківщину після Полтавської катастрофи 1709 року. Доживали віку в Криму прибічники Івана мазепита Пилипа Орлика – Ф. Мирович і Ф. Нахимовський.

Наближалася чергова війна між Росією й Туреччиною. Низький рівень вишколу й дисципліни збройних сил ханства стали причиною невдачі походу Керим Гірея. Ногайці грабували українські села й обтяжені ясирями й майном вертали до своїх домівок , не переймаючись інтересами держави. І тут Катерина ІІ вирішила підлеститися до них. Ногайським мурзам щедро роздавали гроші під виглядом компенсації за збитки , яких вони зазнали внаслідок переселення на Кубань. Ці мурзи мусили згодом навіювати проросійські настрої у Криму. Отака була схема Катиерини ІІ: незалежність Криму від Порти, укладення союзу з Росією- заступництво Росії – підпорядкування Росії. Навесні 1771 року князь Долгоруков повів свої війська на Крим. Порта здалася і зазнала великих втрат внаслідок битви Ор – Капи( Перекоп). Проте кримські татари не здалися. Вони палили свої села псували воду у криницях і витолочували поля, щоб нічого не дісталося ворогові. Вони йшли в гори і звідти нападали на росіян. Однак кримці нічого не могли вдіяти проти російських гармат та регулярної армії. Тому вони зазнали поразки у цій боротьбі. Російські представники в Криму були бездоганно ввічливі і люб язні. Вони щедро обдаровували кримських вельмож, тихцем спонукаючи їх передати фортеці Керч та Єнакіле, мовляв задля захисту Криму від Туреччини. Насправді ж володіння ними давало Росії можливість будь – коли висаджувати з моря десант. Вони підписали Кючук – Кайнарджирський мир.

Згідно з ним Кримське ханство проголошувалося незалежною державою. Росія отримала вільне мореплавство по Азовському й Чорному морях . Після укладення договору Катерина ІІ звернулася до кримських беїв і мурз із декларацією про те що великодушно віддає кримським татарам все, завойоване у Криму, щоб вони створили «саможержавне і незалежне їхнє володіння і правління».

Ісмаїл – бей Гаспринський у 1917 – 1918 робив спроби відновити кримськотатарську державу. Проте не вдалося. Комуністичному керівництву СРСР теж доводилося рахуватися з кримськотатарським національним рухом. У 1921 році було створено Кримську АРСР, в якій державними мовами визначено російську і кримськотатарську. Але національне відродження кримських татар було грубо обірване сталінським режимом , який наприкінці 1920 – 1930 –х роках репресував національну інтелігенцію, а 18 травня 1944 року усі без винятку татари зазнали страхітливої депортації. Майже п ять десятиліть кримські татари пробули на чужині . Таким був трагічний фінал російського володарювання в Криму.

Оцініть написане

Подобається

Так собі

Пиши ще

Не пиши більше на цю тему

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Порівняльна характеристика двох українських фільмів «Поводир» - «Незламна»
• Екоінтеграція: як зробити Україну чистішою
• Мистецтво революційної поезії (рецензія)
• Повернутися в дитинство без війни
• «Півострів страху» - рецензія
• «Хвороба» нашого часу»
• Нерозказана історія Соні Кошкіної. Рецензія на книгу.
• Дитинство без розкоші
• Один день з життя школи-інтернат №8
• Кава з молоком - "Спецтема: Заведіть домашню тварину"