реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»

Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»

Марта Знак, ВСР, 4 курс.
Рубрика: Культура


Молодий музикант розповів про сучасний рівень української композиторської школи і про те, як її можна розвивати

Музична кар'єра цього юнака справді дивує. У 6 років Олександр почав гастролювати як концертний піаніст, а у 18 років – написав перші музичні твори. У тому ж віці юний українець приєднався до престижної міжнародної компанії Strategic Music LLC і створив музику для багатьох комп'ютерних ігор, серед яких і відома War Thunder. Та на цьому він і не думав зупинятися. Вже через рік амбіціозний і талановитий композитор написав саундтреки для численних танцювальних шоу, кіно та театру, які показували в США, Німеччині, Великобританії, Україні, Індії та інших країнах.

Олександр вже отримав ступінь бакалавра в Києві як піаніст і композитор. Зараз він продовжує вивчати композицію у Вищій музичній школі в Берліні, але при цьому встигає працювати над багатьма проектами в Україні. Так, нещодавно відбулася прем'єра серіалу «Соломоне рішення», до якого Олександр написав саундтрек.


– Судячи з твого резюме, можна сказати, що ти універсальний композитор. Скажи, а чим відрізняється робота над написанням музики до шоу, кіно й серіалів, та створенням академічної музики? І, головне, як тобі вдається це поєднувати?
Загалом, у музики для медіа та академічної музики зовсім різні «початкові позиції». У першому випадку у тебе є як мінімум готовий сценарій, у другому – лише пустий аркуш паперу і можливість цей «сценарій» створити власноруч. Але буває і навпаки. Тобі можуть замовити оперу на вже готове лібрето, а режисер шоу запропонує написати невеликий уривок «для натхнення». Тому стверджувати, що підхід до створення музики кардинально відрізняється, я б не став. Більше того, зараз у фільмів та шоу дуже великий запит на нові, нестандартні рішення, багато з яких приходять саме з сучасної академічної музики. Поєднувати, щоправда, і те і інше дуже складно, бо обидва напрямки потребують дуже високої концентрації, а у випадку академічної музики – ще і більшої, порівняно з музикою для медіа, кількості часу. Це змушує знаходити цей перемикач у собі, як мінімум вимкнувши комп’ютер та залишивши собі тільки ручку, олівець та нотний папір.

– Розкажи про навчання в Берліні. Що тебе приємно чи не приємно здивувало у стилі викладання німців, порівнюючи з українськими підходами?
Те, що одразу кидається в око – це не робота викладачів, а старання студентів. Порівняно зі студентами наших музичних вишів, у Німеччині можливостей самореалізації набагато більше, тому студентська спільнота більш мотивована, активна на семінарах і старанна у самостійних заняттях. Тому на семінарах педагоги мовчать 90% часу, даючи можливість студентам жваво дискутувати. Інколи їх потрібно навіть перепитувати, щоб почути їхню власну думку. Що стосується стилю викладання в цілому, то лекції більше схожі на сучасну презентацію, без «начитки» та з використанням аудіозаписів та проектора. Приємно, що у Київській консерваторії також є педагоги, які сучасно проводять лекції. Індивідуальні ж заняття дуже змістовні, достатньо тривалі (заняття з композиції тривають півтори-дві години та довше, якщо треба). Однією з основних складнощів навчання є мова: усі, навіть найскладніші питання, розглядаються лише німецькою мовою. Тому варто її добре підучити перед навчанням у Німеччині.

– Німецька академічна школа композиції сильно відрізняється від української?
Німецька школа консервативніша та дуже вимоглива до майбутнього композитора. Самоаналіз власних творів та дуже детальне опрацювання кожного з них є невід’ємною складовою навчання. Звичайно, звідси викристалізовується певний «формат», який часто лунає на місцевих фестивалях нової музики. Тому іноді дуже бракує бунтарського духу та ходіння «по лезу», яке часто присутнє у молодих українських композиторів. Бо коли все правильно, воно набридає.

– Як і чим будеш підкорювати Німеччину?
Якщо говорити про академічну музику, то німецькій мистецькій спільноті та слухачам дуже бракує свіжих рішень. Зважаючи на це, а також на дуже пильну увагу німців до традицій інших країн, музика, яка на свідомому або навіть підсвідомому рівні звертається до українського фольклору та замислюється про його місце у сучасній «постфольклорній» реальності, – буде дуже самобутньою та цікавою для німецького (і не тільки) слухача. Робота над таким «метафольклором» наразі є ціллю мого навчання у німецькому виші.

– Як ти оцінюєш розвиток кіноіндустрії в Україні за останні роки? Чи хороші тут перспективи для кінокомпозиторів?
Ситуація покращується. Створюється більше фільмів та серіалів, і їх якість постійно підвищується. Росте нове покоління режисерів (режисеру «Соломонового рішення» Антону Скрипцю – 21 рік), і це створює більше можливостей для кінокомпозиторів. Головне – не відпочивати, а постійно підвищувати планку якості, особливо у реаліях, коли поріг входження у професію дуже низький, і нині майже кожний може писати музику, подивившись відео на YouTube.

– А чого ти прагнеш досягти у житті? Можливо, є заповітна мрія?
Найбільшою моєю ціллю є робота у кінематографі, і я мрію працювати над проектами, якими будуть захоплюватися і в Україні, і в Америці, і в усьому світі. Особливо чудово, якщо це буде український проект. Але це залежить не тільки від мене.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61