«КІМНАТА КІНОКАТА» де про ката жодного слова

ДУБЛЯЖІ ФІЛЬМІВ УКРАЇНСЬКОЮ ВІДТЕПЕР СТАЮТЬ КРАЩИМИ

Сучасний український кінематограф і все, що з ним пов’язане, тільки починає активно розвиватися на теренах України. І вже створюються нові проекти від любителів кінострічок. Про один із них розповів Остап Українець — співорганізатор проекту огляду й дубляжу фільмів «Кімнати КіноКата».

— Розкажіть трохи про проект «Кімната КіноКата» та про вашу команду.

— Проект не новий, насправді йому зо три роки, якщо не більше. Просто раніше це були доволі посередні кіноогляди, більше для себе. Рости й розвиватися в цьому сенсі ми почали роки два тому ще коли огляди робили з Богданом Стрільчиком — між іншим, автором назви проекту і взагалі тогочасним ініціатором. Богдан покинув проект ще коли ми робили лінію оглядів на фентезі — фільми про Білосніжку й екранізації міфів. Потім ми перебралися до Києва, тут поки що встигли зробити огляд на «Синевир» і продублювати фільм. На гадці поки ще огляд на «Тіні незабутих предків», котрі лише недавно виринули в інтернеті, й дублювання фільмів. Зараз нас троє чоловік постійно в проекті: крім мене ще Богдан Фещак, котрий займається звуком і Катерина Дудка — наш редактор, супервайзер і мій колега-перекладач.

— Як виникла ідея займатися дубляжем фільмів?

— Ідея належить Богданові, не мені. Він мені якось запропонував спробувати щось продублювати — давно хотілося, і т.д. Вільний час був, кінопрокат «Вродженої вади» саме відмінили, хоч на неї тоді зринула купа схвальних оцінок критиків і повне нерозуміння глядачів. Тому довго не думали =)

— Як ви в цілому оцінюєте рівень перекладу фільмів в Україні? Хто цим займається і наскільки професійно?
— Ну як сказати… Усе дуже відносно. Іноді переклади виходят неперевершені («Тачки»), іноді — плюнути й розтерти. Не знаю, від чого це залежить. Від ентузіазму, мабуть. Починаючи з 2006 року ситуація постійно йде вгору (хоча був маленький період занепаду у 2010-2011). Але цей факт, що вона «йде вгору» означає тільки те, що створюються нові ініціативи —
«Гуртом», низка дрібних і маловідомих студійок тощо. Таким чином ми одержуємо переклади старіших фільмів, які не були свого часу продубльовані офіційно чи зусиллями якогось телеканалу, українською з’являються короткометражки й аніме, малопопулярні серіали — що кого цікавить. Але навіть якщо у нас будуть десятки й сотні «ручних студій», здатних дублювати увесь медіаконтент — краще від цього не стане. Це буде просто квантитативний розвиток. У нас відсутній ринок перекладів. Якщо існує продубльований продукт — усе, він втрачає інтерес для усіх інших студій. І від цього нерідко може страждати якість. Ті переклади фільмів 1990-их, які робили Новий канал чи 1+1 — це абсолютний другосортний трешак, єдиним плюсом якого є той факт, що він україномовний. І цілком імовірно, що його так і не передублюють, бо одна версія уже є. «Культ якості» перекладу стосується, наприклад, «Сімпсонів», «Тачок», «Альфа», «Піратів Карибського Моря», коли люди свідомо обирають україномовний контент перед російськомовним (треба й цей аспект пам’ятати) просто тому, що він кращий. Бо там постаралися. Але над тим продуктом, над яким свого часу не постаралися уже, скоріш за все, ніхто й не постарається. Якщо існує хоча б
дві версії дубляжу — це все круто. І в нашому дубляжі мене насамперед тішить те, що він не єдиний.

— Як довго тривала ваша робота над фільмом «Вроджена вада»? І чому ви обрали саме цей фільм?

— Працювали, якщо брати лише ті дні, коли ми щось робили, тижні два-три. Але ми робили це самі для себе більше, тому робили небагато — доти, доки хотілося щось робити. Суто технічно фільм на дві години можна зробити за тиждень, та і днів за 5, якщо СИДІТИ і РОБИТИ. Але, крім усього, є ще робота, навчання, тому це мусить залишатися на рівні хобі. А чому саме
«Вроджену ваду» — мій товариш наполегливо радив подивитися цей фільм. І от це якраз співпало з пропозицією Богдана. І практично відразу ж, як ми домовилися щось таки робити, з’явилася новина, що кіна не буде. Ну, тут усе стало очевидно.

— Ви задоволені результатом?
— Ні. Результатом взагалі небезпечно задовольнятися, тим паче якщо це дебют. Ми з колегами бачимо там значну кількість помилок, яких можна було б уникнути, якби був досвід. Ми задоволені тим, що у нас щось вийшло. Відгуки були в основному схвальні — то можна вважати, що вдалося. А задоволення від результату прийде тоді, коли ми самі під час перегляду не
будемо помічати помилок. Сподіваюся, це прийде, рано чи пізно. Бо якщо не прийде — отже, дарма ми за це сідали.

— Де можна переглянути продубльований вами фільм?
— На ресурсі «Гуртом». Тут важливо не переплутати, бо там не тільки наш дубляж. Є ще гуртомівська версія. Якщо порівнювати, до речі, то я б сказав, що з технічного боку їхній дубляж на голову вище, але наш переклад якісніший. Хоча на переклад глядач зважає не так і часто.

— Чи плануєте ви надалі займатися цією справою і які фільми, на вашу думку, просто повинні бути перекладені українською?
— Планувати — плануємо. Час від часу трапляються творчі кризи, звісно, іноді я занурююся суто в переклади літератури, але робота завжди просувається. Зараз уже працюємо над подальшими дубляжами, але термінами виходу розкидатися не буду, щоб когось раптово не обманути. А те, що повинно бути перекладене українською… Важко сказати. Насправді україномовна локалізація ігор, як на мене, загальніша — фільмів уже тисячі, на кожен смак. Деякі фільми, гадаю, мають бути ЯКІСНО перекладені. Блокбастери до 2006 року перекладені зазвичай жахливо, але ніхто цим не переймається, бо перекладені — і добре. Я це розумію, бо виходить стільки нового продукту, що назад оглядатися ніколи. І фінансово невигідно. Просто
прикро.

— Яких ресурсів вам зараз не вистачає для роботи? Думали запускати краудфандингову кампанію?

— Ми робимо не настільки масштабний продукт, щоб розраховувати на певні серйозні ресурси з краудфандингу. Ми відкриті для тих, хто хоче нам допомогти фінансово чи матеріально, але на будь-які прибутки, принаймні поки що, не розраховуємо. Нам не вистачає якісного приміщення звукозапису — це найбільша проблема, яка, власне, і призводить до не
найкращої якості дубляжу. А те що ми не отримуємо за роботу гроші — ну, на те ми і займаємось цим у вільний час. Нам допомагають кіноклуби, з показами допомогла й книгарня «Є», й організація «Український студент». Технічно. Матеріально ми на показах заробили 100 гривень =) Наші реквізити не таємниця, тому все в руках глядачів.

— Коли можна очікувати наступного фільму у вашому дубляжі?

— Як я вже казав, про це я не хочу загадуватись. У мене лежить мертвий огляд на «50 відтінків сірого», який ми через неактуальність не випустимо. У планах огляд на «Тіні незабутих предків», у процесі робота над новим фільмом. Яким темпом це буде просуватися, поки що не знаю, але хочу вірити, що воно все вийде. І вийде якісним.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається

Подобається

Так собі

Не подобається

Голосовать Результаты

Схожі новини



• "Що" і "як" говорять про сесію студенти Інституту журналістики. Відео.
• “Ми рухаємось еволюційним шляхом” – Володимир Різун про реформи
• Жива галерея в одну картину: художники серед дизайнерів і навпаки
• "ПРОJЕКТ" №1 грудень 2015 (28 сторінок А3)
• Метод спроб і помилок: перекладна література в Україні
• «Мистецькі» волонтери. Чому варто спробувати?
• А ЛІТЕРАТУРА-ТО ДИХАЄ. Обирайте локацію, авторе!)
• «Режисер, який терпіти не може щасливих людей у фільмах»
• Інститут журналістики. Про свято і любов. Відео
• Про що мріють викладачі Інституту журналістики