Дзеркало німецьких новин. За лаштунками «Der Spiegel». Репортаж.

Валерія Ковтун, 1 група, 2 курс.

З-за кордону

У чому секрет багаторічного успіху німецького видання

Вища медійна школа у німецькому містечку Кіль проводила заняття для молодих журналістів із постсоціалістичних країн. У рамках навчальної програми відбулася екскурсія до штаб-квартири щотижневого видання «Der Spiegel», де учасники мали змогу поспілкуватися з членами редакції та шеф-редактором «Шпігель-онлайн».

Поїзд прибуває на станцію Гамбурга рівно о дев’ятій годині ранку. Від залізниці до головного офісу «Шпігель» від сили п’ятнадцять хвилин ходьби. На вулицях мертва тиша, бо дорога лежить через район білокомірцевих працівників. У цей час робота в офісах кипить на повну, і тільки де-не-де шмигне сірий піджак з кейсом чи гуркне автомобіль.

Ось і вона – будівля, споруджена за строгими німецькими канонами, - сірий прямокутник без зайвих деталей, з червоним написом Der Spiegel. Біля самого входу рядочком прилаштувалися велосипеди, їх у рази більше, ніж машин на стоянці. Через декілька хвилин ми побачимо звичний будень усіх тих, хто вносить свій вклад у процес створення славнозвісного журналу. Їхня робота - це шалений темп, дедлайни з точністю до секунд і надприскіплива перевірка фактів, що зводить імовірність помилки до нуля. Не дивно, чому «Шпігель» лідирує на світовому медіа-ринку вже сім десятиліть.

У великому холі нас зустрічає Ана Фрідман, член редакції «Шпігеля», відповідальна за комунікацію з читачами. Її виважена мова, приємний тембр і в міру емоційна насиченість мовлення – те, що з першої секунди завойовує увагу всіх учасників. Дорогою до конференц-зали вона розпитує, хто звідки приїхав, і розповідає декілька цікавих фактів з історії журнала. На стіні в холі величезними літерами викарбувана цитата засновника видання, журналіста Рудольфа Аугштайна : «Sagen, was ist» (кажіть, що є). Він ввійшов в історію як творець німецького «дзеркала» новин, відданий справі, Аугштайн присвятив «Шпігелю» 55 років свого життя.

Редакція журналу в роки Холодної війни працювала в Ганновері, а згодом переїхала до Гамбурга. Журналісти «Шпігеля» ще з 1947 року писали серйозні критичні матеріали, не гребували засобами іронії, а подекуди й сатири, коли йшлося про приховані справи німецьких та світових політичних фігур. Зі слів пані Фрідман, з приходом нових людей до редакції політичні вектори журналу зазнавали змін, але сьогодні «Шпігель» намагається тримати нейтральну позицію.

Заходимо в залу, там через скляну стіну пробивається вранішнє сонце й засипає променями стіл, де біля на кожного підготовлено по чотири випуски «Шпігеля» - стандартний, для дітей, про культуру і для студентів. Пахне офісною кавою і м’ятним чаєм. Атмосфера – те що треба.

Ана Фрідман розпочинає з розповіді про надпотужну базу даних «Шпігеля», де зберігається купа архівів, до яких також є доступ в інтернеті. У штабі працюють 70 журналістів-документалістів та експертів з різних галузей, які прискіпливо перевіряють кожен рядок матеріалу і роблять правки.

«Конкуренція з журналами «Stern», «Foсus» і «Die Zeit» допомагає нам не розслаблятися», - вносить ремарку Матіас Мюллер фон Блуменкрон, шеф-редактор онлайн-версії журналу. «Цифри в рейтингах змінюються, але «Шпігель» і досі тримає лідерство», - продовжує пані Фрідман. Аудиторія журналу – це освічені читачі, які працюють на високих посадах. Як зазначають самі члени редакції, вони пишуть матеріали «для інтелектуальних еліт-груп». Дещо по-іншому працює «Шпігель-онлайн». Пан Мюллер каже, що онлайн-версія – це відмінний світ, у якому кожна секунда на вагу.

Останнім часом видання стикається з проблемою зменшення числа читачів. «Хоча ми й досі в лідерах, але нас стали купувати менше, у той час витрати на журнал ростуть.Думаю, наступного місяця на «Шпігель» чекає різке скорочення затрат», - ділиться сумною звісткою пані Фрідман. Вона говорить, що така тенденція зараз спостерігається в усіх друкованих виданнях, люди надають перевагу інтернет-ресурсам. Утім є віддані журнальним статтям читачі, які кожного тижня купують «Шпігель» заради кавового ритуалу. Після невеликої лекції проходимо відділами, там кипить робота, не наважимося втрутитися з питаннями.
Обмінюємося враженнями з іншими учасниками. Майже у всіх на обличчях виразно читається культурний шок. «Шпігель» - це досконалість, до якої нам ще так далеко.

Виходимо з офісу, ба ні… радше летимо, окрилені почутим, мотивовані й натхненні переймати досвід і застосовувати його в себе вдома.

Дзеркало німецьких новин. За лаштунками «Der Spiegel». Репортаж.

Оцініть написане та прокоментуйте: