Презентація арт-буку «мультитаскера» Тетяни Кремень «Обрыво»

Анастасія Мозгова, 4 курс, ВСР

Репортаж

Вечір четверга, сьома година. Я в Мистецькому Арсеналі, в залі «Хоку». Він не такий великий, як той, де проходять основні івенти, але при цьому досить просторий. Це плюс, адже зазвичай книжкові презентації проходять в тісних магазинах, де все на тебе давить. Тут інакше. Зал тихий та досить затишний, знову ж таки у порівнянні з тим великим, де одночасно відбувається занадто багато дій.

На презентацію арт-буку Тетяни Кремень «Обрыво» людей прийшло суттєво менше, ніж я очікувала, але помітно, що всі вони з нетерпінням очікують початку. У багатьох в руках вже наявна книга. Займаю місце у третьому ряду. Звертаю увагу на те, що присутні маленькі діти. Переді мною сидить пара з дівчинкою років 5. Під час презентації вона робитиме все можливе, щоб привернути увагу фотографа, а потім ще 30 хвилин позуватиме йому, змінюючи свій вираз обличчя щонайменше кожні 10 секунд.

Одразу в очі мені впадає взуття Олексія Тарасова, модератора презентації, - неонові кросівки Adidas з колекції музиканта Фарела Уільямса, які зараз скуповує кожен, кого мода більш-менш цікавить, і, чесно кажучи, більшість презентації я мимоволі фіксуватиму погляд саме на них. Презентація починається майже без запізнення. Мені подобається, коли не треба довго чекати, бо це однозначно не додає позитивних вражень. Крім того, я зголодніла і мрію про візок «Львівської майстерні шоколаду», який традиційно радує відвідувачів Книжкового Арсеналу своєю присутністю.

Поки налаштовують мікрофон, роздивляюся навколо себе, думаю про те, що вже 5 років існує головна для видавничої справи подія в Україні – Книжковий Арсенал. І кожен раз свої роботи тут представляють не тільки досвідчені та відомі автори, а й ті, для кого написання книжок є новим досвідом. Так звані, «первачки». Перелік гостей та презентацій є завжди довгим і, на жаль, все відвідати неможливо, тому щороку з білем у серці доводиться обирати те, що цікавить найбільше.

Чому саме книга пані Кремень змусила мене піти до Арсеналу? Чому будь-яка інша подія не «відкрила» для мене головну книжкову подію року? По-перше, Тетяна – жінка, а мене дуже і дуже цікавить те, що роблять жінки, особливо якщо це пов’язано із медіа або літературою. По-друге, я знаю Тетяну завдяки двом родам її діяльності – як засновницю першого в Україні концепт-стору «Пюре», який я регулярно відвідую з метою купити іноземну пресу, та як редактора відділу моди журналу “Esquire”, який, на превеликий жаль, більше не виходить в Україні.

Як і більшості з нас, мені зазвичай не вдається втілити у життя все заплановане, але коли за день до події я побачила на Facebook пост Олексія Тарасова, колишнього головного редактора “Esquire”, про те, що він стане модератором презентації книги Тетяни, я зрозуміла, що маю обов’язково піти. Чесно кажучи, я була та залишаюся настільки великою фанаткою вищезазначеного журналу, що відвідала б будь-яку подію, в якій братиме участь пан Тарасов. Це саме той випадок, коли людина та її рід діяльності стають для тебе одним цілим.

Олексій розпочинає:

«Всі мі знаємо Тетяну як дівчину багатьох талантів, тож зовсім недивно, що тепер в її особистому арсеналі є ще й надрукована книжка, для якої вона не тільки написала численні розповіді, а й намалювала ілюстрації та повністю розробила дизайн книги».

Далі слово бере представник видавництва «Комора»:

«Так, надзвичайно те, що Тетяна прийшла до нас із повністю готовим проектом, а нам залишилося лише зробити все можливе, щоб максимально точно втілити його у життя».

Мікрофон нарешті віддають авторці:

«Я дуже люблю спостерігати та підслуховувати за пересічними людьми. Саме так і з’явилася ця книжка. Велика кількість історій так чи інакше справді сталися зі мною. Всі події відбуваються в Києві, бо це моє місто, я тут живу, я люблю його. В мене із кожним районом пов’язані якість історії та спогадки, як і у кожного з вас».

Цей вечір мені в черговий раз доводить, що людина, яка вміє поводитися із аудиторією та говорити, це справжній маркетинговий геній. Якщо на події вона відсутня, неважливо те, наскільки якісним чи особливим є продукт, в нього одразу відчутно менше шансів стати успішним. Принаймні серед цієї аудиторії. Тетяну такою людиною не назвеш, бо вона постійно бентежиться та зніяковіло відповідає на запитання, опускаючи очі вниз та намагаючись зробити свої відповіді щонайкоротшими, але її рятує Олексій.

Протягом цього дійства підходить все більше і більше людей. Серед них досить багато відомих діячів у сфері медіа та культури. Тетяна регулярно комусь киває та посміхається. Час від часу доводиться перерватися, щоб відповісти на коментар чи жарт із залу. В кінці-кінців просто балакати - недостатньо, а відвідувачі не надто активно ставлять запитання, тож Олексій вдається до маневру і додає розважальний ефект - починається «гадання» на книжці. Присутні називають будь-яку сторінку книги та номер рядку, а Тетяна читає їм спеціальне «пророцтво» на майбутнє. Всі оживилися та багато сміються. Олексій ще трошки жартує, а він це вміє, та презентація завершується. Люди йдуть до Тетяни, щоб привітати її та зробити декілька фото, щоб потім «запостити» їх на Facebook із похвалами авторки та видання.

Я, в свою чергу, біжу за омріяним шоколадом з «Майстерні». Не скажу, що презентована книга зародила в мені нестримне бажання стати її власницею, але скоріш за все, я таки куплю її просто з цікавості та через любов до колекціонування книжкових видань із нестандартним дизайном, хоча 180 гривень за невеличку книжку таки трохи шкода.

Презентація арт-буку «мультитаскера» Тетяни Кремень «Обрыво»

Оцініть написане