Українці переживають, але ще не все втрачено

Марина Мікєладзе, 4 курс.

Аналіз статті американського журналіста

Я прочитала статтю Ендрю Роса з washingtonpost.com, яка називається “Українці переживають, що вони програли у американських виборах”. Так би мовити інфоприводом до неї стала обкладинка видання “Новое время”. На ній ряснів заголовок “Хам, невіглас та расист: зустрічайте, новий Президент США”. (обкладинка з цим заголовком так і не вийшла у друк — колеги вмовили головного редактора Віталія Сича змінити хедлайн).

Ендрю Рос навів аргументи (названі українцями), чому Україна вважає Дональда Трампа невигідним для нашої країни президентом. Перший — якщо Трамп говорив усі ті речі у своїх виступах, то у щось з цього він таки вірить. Другий — риторика стосовно Росії та Криму. Третій — співпраця Трампа із Полом Манафортом — політтехнологом В. Януковича.

Також автор статті вказав причини, які показують — “ще не все втрачено”. Зокрема, думка, що риторика Трампа була направлена на те, аби вирізнятися серед інших кандидатів, і не відображає справжніх намірів президента США. А також той факт, що Республіканська партія підтримує Україну більше, ніж Демократична.

На мою думку, ця стаття є непрофесіональною і схожа на матеріали, які публікують більшість українських журналістів. Перш за все, через те, що в ній немає жодного коментаря від американського посадовця. Тільки українці. І якщо це доречно у частині “чому Україна не хоче бачити Трампа у якості президента”, то у частині “чому Україна помиляється у своїй позиції” це абсолютно неприпустимо. Слова українських політиків чи аналітиків тут нічого не важать. Адже, по-перше, це просто їхні думки, нічим не підкріплені. А, по-друге, компетентними говорити про дії Трампа на посаді президента лише його команда. Чи, принаймні, американські політики та експерти. Українці не можуть бачити картинку американської політики у повній мірі.

Також досить помітно, що автор статті створює образ залежної від США України, якій не вижити без допомоги Америки. Однак це навряд чи вина журналіста — швидше за все, уся Америка думає так само.