Фокусники в чудо не вірять

«Круто, правда?» - задоволено дивиться на присутніх наш сьогоднішній чарівник. У руках швидко крутить пікову даму. На столі перед нами – ще 35 таких самих карток. Фокус вдався, і наша реакція – захоплені вигуки та погляди, повні віри в чудо. Після цього відпустити Ігоря Сьомка, студента Інституту журналістики та за сумісництвом фокусника, без тисячі запитань просто неможливо. Тож він погодився на невелику розмову, щоб допомогти хоч трішки привідкрити завісу таємничості над таким незвичним жанром як ілюзіон.

- За яких обставин ти почав показувати фокуси?
- Я спробував десь після 9 класу. Пам’ятаєш, була така програма «Breaking the Magician’s Code», там розкривали секрети відомих фокусників? Випадково на неї натрапив і згадав, що колись в дитинстві намагався «творити магію». Пригадав якісь дитячі трюки, захопився, почав вчити щось нове. Спробував виступити на публіці і зрозумів, що непогано виходить. Потім дуже багато тренувався, читав, знайомився з людьми, які розуміються на цьому. До кінця 11 класу я часто виступав, найбільша аудиторія, наскільки пам’ятаю, 250 людей. Але з вступом до університету трішки відійшов від цього. Хоча, можливо, у найближчий час повернуся до свого хобі.

- У тебе був учитель, чи хитрості та прийоми освоював самостійно?
- Фокусам мене ніхто не вчив, я майже все знаходив сам в Інтернеті. Зараз є безліч варіантів: і книги, і інструкції, і навіть відео уроки – багато секретів доступні широкому загалу. Але є і закриті спільноти. Я учасник кількох таких, в основному міжнародних. Коли починав , ці ресурси лише розвивалися, там було багато фокусників-початківців. Зараз це популярні у вузьких колах сайти, реєстрація коштує близько 100 доларів.
Інколи сам вигадую фокуси, або ж адаптую під власну манеру подачі. Крім того, часто намагаюся повторити трюки, секрет яких розгадав самостійно. Колись мене так вразив фокус, що не міг заснути до 4 ранку, поки не дізнався його таємницю. Але зараз можу з легкістю показати його сам. Потрібна лише невелика підготовка.

- Який основний реквізит потрібний тобі для того, аби вразити людей?
- Взагалі потрібно завжди бути готовим показати фокус. У будь-якій компанії та навіть без реквізиту. Але у мене з собою завжди є колода карт. Взагалі ж вдома є багато специфічних штук. Карт маю більше 50 колод, хоча активно використовую лише близько 5. Найдорожча коштує 400 гривень.

- Чи є в тебе кумири в сфері ілюзіону?
- Гаррі Гудіні можна вважати класиком жанру. Але я також захоплююся Девідом Блейном та Дереном Брауном. Останній особливо цікавий для мене жанром у якому працює – менталізм. У цій області він кращий. Але справа не лише в фокусах, для мене це люди з історією. Не маючи на початку нічого, вони зуміли досягти вершин. І справа тут зовсім не в магії, а в постійній праці над собою.

- Чи допомагають фокуси у житті? Можливо якісь навички використовуєш і під час роботи журналістом?
- Однозначно так. Є багато різних історій, коли вміння дивувати мене виручало. Найбанальніший приклад – врятував весь клас від самостійної роботи, до якої не готувалися. Просто почав показувати викладачці фокуси, і це затягнулася на весь урок. А ще це гарний спосіб знайомитися з людьми. Стосовно професії – думаю певна користь теж є. Це і вміння знаходити спільну мову з людиною, і читання жестів та емоції, інші психологічні «трюки». Особливо на інтерв’ю допомагає.

- Яка реакція людей тобі, як фокуснику, найприємніша?
- Круто, коли вдається дійсно здивувати. Більшість фокусників люблять працювати з дітьми – вони ніколи не дивляться з підозрою, завжди приймають чудо як воно є. Скептики змушують працювати над собою, але не надихають. Надихають майстри і люди, яких хочеться дивувати щодня.

- Чи є фокус, здатний вразити абсолютно кожного?
- Так, такі є. Всім подобається, коли читають їх думки. Хоч до цього і ставляться з найбільшою підозрою.

- Часто спритність рук асоціюється у людей з певними негативними явищами. Чи доводилося тобі зіштовхуватися з цим?
- Звісно. У всіх наступає такий момент, коли розумієш, що вміння можна використовувати як на благо, так і навпаки, і потрібно бути з цим обережним. Якщо я можу непомітно підкласти карту тобі в сумку, я можу так само непомітно її витягнути. І не лише карту. Хоч я і не користуюся цим, але часом це все ж лякає. Як і вміння гіпнотизувати людей, впливати на їх вчинки. Намагаюся не зловживати таким. В карти на гроші не граю взагалі , колись пообіцяв це батькові.

- У ілюзіоністів є якісь неписані правила?
- Існують асоціації фокусників, які пишуть власні кодекси. Навіть студентів спеціальності ілюзіонний жанр чогось такого навчають. Особисто в мене є лише 2 правила: не розповідати секрет фокуса та не показувати його двічі. Звісно, бувають виключення, але потім я про них жалкую. Людина, яка знає секрет хоча б одного фокуса, дивиться на мене абсолютно по-іншому. Вона вже не хоче дивуватися, а лише намагається дізнатися, як я це «провернув».

- А як стосовно забобонів?
- Мені здається прикмети є майже в усіх професіях. В фокусах одне з основних – не давати нікому чіпати реквізит, особливо перед виступом. Взагалі вважається, що карти люблять одні руки. Принаймні раз у житті це правило таки спрацювало не на мою користь, тому зараз намагаюся його дотримуватися.

- Вважається, що ілюзіон тісно пов’язаний з містикою. Чи віриш ти у надприроднє?
- Вірю, але ще не зустрічав жодного справжнього екстрасенса. Можу точно сказати, що ті, хто заробляє на цьому, - шахраї. Знають, що і як сказати людині. Більшість екстрасенсорних здібностей легко пояснити знанням людської психології. Особисто мені здається, що людина, яка справді поєднувала вміння як фокусника, так і металіста, і, можливо, навіть медіума – Вольф Мессінг. Дуже неординарна особистість.

- Ти часто у розмові згадуєш такий термін, як менталізм. Можеш розповісти про це більше?
- Фокуси з картами та зниканням монетки – це, так би мовити, дитячий рівень. Але є межа, за якою суть ілюзії вже не так в спритності рук, як у впливі на свідомість та підсвідомість людей. Зараз мені цікаво розвиватися саме в цьому напрямку. Сюди відноситься і гіпноз, і телепатія, передбачення, різноманітні маніпуляції. Саме читаю книгу Дж. Крускіна «Менталіст». Але це все вимагає не лише теорії, а й постійної практики. Думаєш про такі речі постійно: поки їдеш в транспорті, на парах, поки йдеш вулицею, коли лягаєш спати. Спостерігаєш за людьми, аналізуєш, передбачаєш їх дії. І поступово це стає твоїм способом життя, змінює сприйняття всього навколо. Доволі суперечливі речі, насправді.
- Врешті, ти так багато часу присвячуєш розвитку своїх вмінь в цьому напрямі. Чи не думав віддати перевагу не журналістиці, а саме мистецтву ілюзій? Можливо, здивувати весь світ, чи вигадати фокус, що буде неможливо розкрити?
- Скоріш за все фокуси так і залишаться моїм хобі, а не основною професією. Хоча роботу мені пропонували. Чесно кажучи, хотів би вигадати фокус, що назвуть моїм ім’ям. А ось стосовно секрету… На жаль, це неможливо. Особливо зараз, в епоху Інтернету, не залишилося жодної нерозгаданої таємниці. Мінус того, що показуєш фокуси – не віриш в чудо. Знаєш, що є секрет, і перестаєш дивуватися.

Вероніка Луцька, 2 курс.

Зацініть

Подобається

Так собі

Пиши ще

Не пиши більше на цю тему

Голосовать Результаты

Схожі новини



• «Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
• "Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
• "Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
• Кіно та вибори. Повернення.
• День відкритих дверей ІЖ 12 листопада! Київ, вул. Мельникова, 36/1
• "САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
• Дорога додому
• Мелодія театру: гармонія в душі
• ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
• НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!