ОЛЕГ СЕНЦОВ. РАССКАЗЫ

«Всем тем, кому повезло родиться в СССР, впрочем, как и всем тем, кому не повезло родиться в этой стране…»

Відкриваєш першу сторінку і розумієш, що починаєш чути голос автора. З кожним словом все чіткіше і чіткіше. Він дуже спокійний, м’який, відсторонений. Мабуть, це приємний голос. Він говорить мовою давніх знайомих, говорить все, що ми маємо знати, а те, чого не сказав, ми і самі знаємо.

Олег Сєнцов відкрив себе у жанрі літературної прози і розпочав зі знайомства. Він ділиться інтимними сюжетами, особистими переживаннями… Але знайомиться читач не з автором, а з власним життям. Ніби читаєш про хлопчика з Криму, а бачиш у ньому себе, своє дитинство. Якщо не грав у футбол у дворі, то лежав принаймні раз у дитячій лікарні. Нехай наші дитинства можуть бути різними, життєві уроки ми засвоюємо одні і ті ж.

«Рассказы» – так лаконічно і просто. У збірці 8 історій. У жодному разі не можна вживати до них слово «короткі». Знаєте, якщо їх правильно прочитати, складається напрочуд детальна та вичерпна картина реальності, яка оточувала автора у певний період його життя. Якщо їх правильно прочитати, вони можуть здатися дуже довгими.

Кожне наступне оповідання є ключиком до трансформації дитини у сформовану особистість. На початку ми бачимо його маленьким і щасливим хлопчиком, який зазнав втрат у ранньому віці. Втратив собаку, втратив батька. Саме у такій послідовності це сталось, саме у такому порядку про це написав Олег. Одна випадкова подія в житті, як зазначає автор, може стати наступною сходинкою, що змусить людину подорослішати. Це може бути втрата того, кого любиш, жахлива хвороба, може бути усвідомлення свого рідного краю, а може бути знайомство з несправедливістю чи дитячою жорстокістю.

«Меня редко били, всего несколько раз, и все время за проступки других»

Олег Сєнцов обрав дуже відверті, чесні, а від того і сумні моменти. Навіщо ж він вирішив розповісти нам про те, як був байдужим до рідних та друзів, як промовчав тоді, коли міг врятувати. Або коли зазнав болі, і від того скорився. Тому що це те, що відчуває кожен, те, у чому не можеш зізнатися самому собі.

Кожне оповідання – відображення характеру цілого покоління. Є картина складнощів та перешкод. І найважчим у тому є зробити правильний вибір, пережити власний біль та стати сильнішим. Власне, завершує автор свою історію страшною буденністю, яка оточувала його. А страшною вона була саме тому, що не здавалась такою на той момент. Тут він вперше говорить не про себе, а про свого товариша-сусіда, який загинув. І сім’я його загинула. І пам'ять про них загинула. Сталось так лише тому, що на певному етапі свого життя кожен з них зробив неправильний вибір. Але ж наше щастя – це завжди справа вибору. І навіть при цьому народ примудряється бути нещасним.

Схожі новини



• Анонс. Відкрита лекція «Завещание Марины Цветаевой» - 1 грудня 2015
• Анонс. відкрита лекція «Падший ангел Владимира Набокова» - 13 жовтня 2015
• ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ. Анастасія Асєєва - 13 жовтня 2015
• ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ. Олена Халік. - 6 жовтня 2015
• ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ. Микита Міхальов. - 29 вересня 2015
• Анонс. Зустріч учасників творчої лабораторії - 29 вересня 2015
• Афіша. ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ. Леся Іваненко - 27 жовтня 2015
• наш жадан (відео)
• Афіша. ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ. Ігор Кондратюк. - 22 вересня 2015
• Афіша. Творча майстерня. Олександр Кулібаба. - 25 вересня 2015