«Мистецькі» волонтери. Чому варто спробувати?

Олександра Хмарна

Україна – волонтерська країна, у цьому переконалися всі. Та мало хто знає, що волонтер – не лише той, хто забезпечує армію «броніками» та сигаретами, а хворих та самотніх – надією на майбутнє. Більша частина мистецьких фестивалів, що відбуваються в Україні, не має персоналу. Усю роботу виконують небайдужі на благодійних (чи майже благодійних) засадах. Я провела 21 день у ролі волонтера на міжнародному мультидисциплінарному фестивалі сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST та міжнародному кінофестивалі «Молодість», щоб розповісти: хто такі волонтери, з чим їх їдять та що їдять вони. Те, чого ви не знали, і про що навіть не думали запитувати.

Навіщо мені волонтерити?
Перш за все, звісно, – з любові до мистецтва. Приємний бонус безоплатної праці на благо фестивалів – можливість безкоштовно відвідувати будь-які (чи майже будь-які) заходи. А коли маєш чарівний бейдж, який перетворює тебе на віп-персону, бажання побачити так багато, як тільки можна, з’являється саме собою.

Заплативши 50 гривень за вхід на «Гогольфест», відвідувач отримує доступ до всіх заходів, позначених як безкоштовні. Середня ціна квитка на перформанси та вистави – 100-200 гривень, найдорожчий балет – 500. За 11 днів, відвічуючи одну-дві події щодня, я «находила» б на 2200 гривень.

Вхідних квитків на «Молодість» не існує взагалі. Вхід на кожен сеанс оплачується окремо. Ціни коливаються залежно від часу і кінотеатру: від 40 гривень на ранкові сеанси, до 120 на вечірні та 150 на ночі короткого метру. Десять днів ходіння на один-два фільми щодня обійшлися б мені ще у майже півтори тисячі гривень.

Для порівняння, мінімальна заробітна платня з вересня 2015-го становить 1378 гривень, стипендія студента вишу піднялась до 825 гривень. Погодьтеся, витратити стипендію за цілий навчальний семестр на культурні заходи дозволить собі не кожен.

Але це скоріше додаткова мотивація. Найприємніше – спілкування. Зустріти Карпу, Андруховича чи Слабошпицького, викликати таксі для грузинського режисера і отримати від нього мейл з його новим фільмом, провести до зали скандинавських музикантів напідпитку, випити кави з акторами театру чи невимушено побалакати зі звукооператором фільму-переможця – звичайні волонтерські будні. Заводити знайомства з цікавими людьми набагато легше, коли це частина ваших обов’язків.

Ну і, як не банально, – досвід. До того ж найрізноманітніший: від монтування арт-інсталяцій до відвідування Адміністрації Президента. Уміння знайти спільну мову з абсолютно різними (і не завжди позитивно налаштованими) людьми, пояснити злісній пенсіонерці, чому вона не може вигуляти собачку на території ВДНГ чи порадити фільм французові, який ледь розуміє будь-які інші мови, – навички, які можна здобути лише на практиці.

Після тижня роботи в постійних стресах, боротьби з нескінченними косяками, балачок і біганини ви готові будь-коли і до будь-чого.

З чого почати?

За місяць (плюс-мінус) до початку фестивалю сторінки в соцмережах, як і офіційні сайти, починають пошуки волонтерів. Заповнюєте анкету і чекаєте листа на мейл. В теорії існує певний відбір, який можна і не пройти. Але на ділі врешті-решт людей ве одно виявляється замало. Тому анкета з прочерком у графі «досвід» запросто пройде. А от відсутність мотивації (той самий підступний пункт про «чого ви очікуєте від фестивалю»), скоріше за все, може стати причиною відмови.

От ви заповнили анкету, отримали мейл, сходили на волонтерську зустріч, де вам розповіли про «Кодекс Честі Волонтера» та познайомили з дуже важливими людьми, яких ви все одно з першого разу не запам’ятаєте. Що далі?

На масштабних подіях із організацією усе серйозно. Як правило, волонтери діляться на групи. На «Гоголі» люди закріплювалися за певним павільйоном, інфоточкою або прес-центром. На «Молодості» – за обов’язками (інформування, акредитація, супровід учасників, технічні працівники, куратори кінотеатрів, прес-центр).

Обираєте (або не обираєте) своє основне заняття. Далі заповнюєте робочий графік. Кожен волонтер має записатися на певну кількість змін, без яких його просто не допустять до фестивалю. Тут є свої підводні камені. Графіки укладаються до того, як з’являється офіційний розклад подій. Це робиться для того, щоб усі зміни були зайняті.

Що робити?

Попри видиму простоту, волонтери виконують колосальний шматок роботи. Поки організатори організовують, волонтери проводять фестиваль. Жоден з оргів не спілкується з відвідувачами – це все волонтерська справа. Ви розповідаєте про фестиваль, про заходи, проводжаєте гостей до потрібних їм місць, відповідаєте на купу безглуздих запитань, розмовляєте з трьома відвідувачами одночасно, а ще постійно щось носите, шукаєте, клеїте, комусь телефонуєте, а іноді навіть прибираєте і будуєте. Деякі, залежно від обов’язків, займаються ще й квитками, гостями, чи мікрофонами у залах.

Куратор напрямку чи павільйону може зникнути кудись на цілий день, і вирішення усіх організаційних питань залишиться за волонтером. Тут треба розуміти рівень особистої відповідальності за все, що відбувається. Деяких це лякає, і вони втікають. Інші – мобілізються і вчаться серйозно ставитися до того, що вони не просто чорноробочі, а повноцінна ланка, без якої вся піраміда може посипатися.

У чому секрет?
За 21 день фестивального життя, з яких я не пропустила жодного, накопичилася така кількість досвіду, що вмістити це в один читабельний текст надто складно. Натомість напишу 8 порад волонтерові, про які я хотіла б дізнатися раніше.

1. Забийте на все.

«Я вчуся у першу зміну, у другу – працюю. Заради «Молодості» довелося переглянути свої пріорітети і трохи відсунути те, що не так важливо», – сказала волонтерка Наталя, біжучи після відпрацьованої зміни на роботу.

«Заради «Гоголя» я брав відпустку у своїй держструктурі. А згодом взагалі звільнився», – розповідав куратор волонтерів Олег на нашій першій зустрічі.

Порада в дусі Григорія Остера (його віршики із (не)дитячої книги «Вредные советы» чули, мабуть, всі), але у цьому списку вона – найважливіша. За два місяці після завершення фестивалю вас вже не хвилюватиме недоспана ніч, коли о шостій ранку ви пішли з кіно, а о першій дня вже були на зміні. А от сюжети кроткометражок, переглянутих за ту ніч, запам’ятаються надовго.

2. Не беріть на себе забагато.

«В труні виспимося», – девіз сучасної молоді, яка весь час нічого не встигає, але хоче побачити все. Проте не слід забувати про те, що після двох діб без сну починаються зорові галюцинації. Чи про те, що на модульну контрольну все ж варто сходити. Та і привітати подругу з Днем народження теж не завадить.

Простіше кажучи, якщо ви повинні відпрацювати шість змін – не беріть 20. Ваш організм рано чи пізно запротестує. Та й побачити фестиваль з робочого місця теж не вдасться. Врешті-решт, якщо ви відчуєте в собі надлишок енергії, то робота завжди знайдеться. Хоча б тому, що чимало людей, які не прочитали цей матеріал, втомлюються і тікають. Повірте, ви все одно кожної вільної годинки бігтимете на фест. Але для цього треба залишити собі ці вільні годинки.

3. Їжте.

Звучить по-дурному, але на ділі це питання стоїть дуже гостро. Скоріше за все, фестиваль забезпечує вас харчуванням. Просто він не надто це афішує. На «Гогольфесті» були спеціальні талони, які обмінювалися на їжу в кількох закладах на території фестивалю. Від фалафеля чи бургера до першого, другого і компоту. При чому місця ці були постійно зачинені, зайняті, а відповідальні за талони часом кудись зникали. На «Молодості» їжу для волонтерів та організаторів привозили та складали окремими купками щораз у різних кутках. І пошук цієї їжі перетворювався на квест. Але факт лишається фактом – ваш заслужений обід чекає на вас. Спробуйте з’їсти його хоча б заради інтересу.

4. Запитуйте.

Не бійтеся виглядати дурнем, запитуючи, якою мовою йдуть фільми, де придбати квитки на сеанс, чи є знижки для пенсіонерів і де взяти свій обід. Закон підлості полягає в тому, що усе, про що ви не спитаєте зараз, знадобиться вам завтра. Тому ви, як обличчя фестивалю і головні гіди по ньому, маєте знати все, навіть якщо воно видається неважливим.
Звідси і наступний пункт.

5. Знайте все.

До кого звертатися, коли військовий на вході влаштовує скандал. Що цікавого буде у вечір п’ятниці. Про що цей фільм. І цей. І оцей теж. В якому жанрі гратиме гурт. Скільки коштує горнятко кави чи відерце попкорну. Де повернути квиток і чому цього зробити не можна. Це ваш обов’язок незалежно від того, чим ви зайняті. Навіть якщо ви чогось не знаєте, то завжди повинні знайти того, хто розбирається в цьому краще.

6. Спілкуйтеся.

Йдеться не лише про нові цікаві знайомства «для душі». Спілкуйтеся з колегами, щоб бути в курсі подій. Вони розкажуть вам, де волонтерам наливають безкоштовну ранкову каву. Дізнайтеся ім’я охоронця з вашого павільйону. Ви прикриєте його, коли він вийде на перекур, він – підмінить вас, якщо раптом знадобиться піти раніше. Вітайтеся з квиткарками біля залів. Вони пускатимуть вас на сеанси навіть без волонтерських квитків. Запитуйте у відвідувачів про їх враження від подій. Ви зможете побачити те, що пропустили.

7. Не ображайтеся.

Будь-яка велика подія – завжди стрес для тих, хто її робить. Ніколи нічого не буває ідеально. А що косяків іноді трапляється аж надто багато, то й люди, що їх розрулюють, страшенно нервові. Координаторка може не привітатися чи кинути слухавку, тому що хтось з волонтерів загубив запрошення для зірки, і ви – вже двадцята людина, у якої те запрошення шукають…

Те саме з відвідувачами. Фрази у дусі «Нікчемний цей ваш фестиваль» чи «Чому у вас на стінах афіша досі не висить? Ні, я не хочу дивитися вашу програмку, дайте мені афішу!» ви чутимете частіше, ніж приємні відгуки.

Робіть свою справу добре – і матимете щирий позитивний фідбек.

8. Залишайтеся на зв’язку.

Фестивальні волонтери мають закриті групи, ще закритіші чати у соцмережах. Там є лише свої та перевірені. Не тільки такі гіганти кільтурного життя, як «Гогольфест» та «Молодість», потребують волонтерської допомоги. Маленькі і не дуже фестивалі проходять ледь не щовихідних. Здогадайтеся, куди звертаються по допомогу їх організатори?

Більшість мистецьких заходів одного міста пов’язані між собою, а, значить, і з вами. «Потрібна допомога на фестивалі «100 фільмів за 100 хвилин», роботи на годинку», або «Шуаємо двох волонтерів на «Z-games» на ці вихідні» - це ваш шанс потрапити не лише туди, де квитки занадто дорогі для студентської кишені, а й туди, куди цих квитків уже просто немає. Не втрачайте свого шансу стати частиною чогось більшого.