Хто високо літає, той не завжди низько падає

18-річна дівчина із невеликого міста, за плечима якої досвід роботи моделлю в Японії, Китаї та Кореї. Її успіху позаздрила б чи не кожна ровесниця, але сама Марія Омельяненко лише ніяково усміхається, коли йдеться про її досягнення. Я розпитала у Марії про те, як почався її шлях, чи важко працювати за кордоном та про специфіку роботи моделлю.

Ти цілеспрямовано до кар’єри моделі чи це щасливий випадок?

Скоріше, друге. Усі казали мені, що я схожа на модель. Також я постійно дивилася модельні шоу, і одного разу вирішила спробувати себе і цій сфері. Подзвонила в модельне агентство, мені сказали приїхати. У Києві ретельно підготувалась та дуже їм сподобалась. Далі була модельна школа, а після картингів мене одразу запросили в Токіо. Тоді мені тільки виповнилося 15.

Як вдавалося поєднувати поїздки та навчання в школі?

Власне, вони не заважали суміщати роботу й навчання. До того ж, вчителі з розумінням ставилися до мене та йшли на зустріч.

У ранньому віці ти вже почала самостійно заробляти гроші. Як це вплинуло на тебе?

Цей момент знаменував для мене самостійність, незалежність від батьків. Самотужки заробляти гроші – це дуже корисно. Це підштовхує мене працювати далі. До речі, саме тому я обрала заочне навчання. Вже довгий час я все купую сама, не прошу у батьків грошей на техніку, одяг та всілякі дрібниці.

З якими труднощами роботи за кордоном тобі довелося зіштовхнутися?

Перш за все, англійська мова. Потім я трохи звикла, краще вивчила її. Певний дискомфорт також викликало те, що я з малого містечка, а приїхала у місто-гігант Токіо.

Як вдалося адаптуватися до нового оточення?

З новими людьми було навіть легше. Люди з азіатських країн набагато добріші, привітніші, ніж мої співвітчизники, завжди готові допомогти. Якщо ти заблукаєш у місті, у нас тобі скажуть «Ой, не знаю», а вони одразу вмикають Гуглмеп, починають з тобою шукати. Напевно, тут навіть не так страшно, як у нас.

Які твої улюблені образи чи фотосесії?

Я привезла з собою кілька журналів з власними світлинами. Деякими роботами я пишаюся, часто переглядаю. Моя улюблена фотосесія – зйомка для журналу на пляжі.



Чи траплялося, що образ на зйомці кардинально відрізнявся від твого внутрішнього «Я», і це викликало в тебе труднощі?

Я легко перевтілююся. Коли змінюють зовнішність, ти почуваєшся інакше, входиш у цей образ, передаєш потрібні почуття. Це дуже цікаво. Звісно, бувають милі дівчата від яких чекають пристрасних та зухвалих емоцій, котрі їм просто невластиві. Але в цьому і полягає завдання моделі – вміти передати те, що від неї очікує замовник. Якщо перевтілення не сталося – це погана модель.

Кажуть, що психологічно витримати роботу моделі, зокрема процес кастингу, дуже важко. А як вважаєш ти?

Дуже велика конкуренція, і психологічно це тисне на тебе. Усім хочеться отримати роботу. Ще дуже пригнічує, коли ти бачиш, що не подобаєшся. Частіше за все кастинги проходять цілий робочий день. Залежить від сезону, але зазвичай їх кількість коливається від 10 до 20 на добу. До того ж, часто вони на різних кінцях міста. На кастингу одразу роблять фото в одязі, який рекламуватиметься. Складність у тому, що потрібно одразу в майже екстремальних умовах передати емоції, яких від тебе вимагають.

Яким чином успіх в модельній кар’єрі вплинув на твою самооцінку?

Самооцінка, безперечно, підвищилася. Поменшало комплексів, я більш впевнена в собі та своїх силах. Щодо характеру – я відчула справжнє доросле життя, і це в хорошому сенсі залишило відбиток на моїй особистості.

Як ти проводиш час, вільний від зйомок?

Вільного часу, чесно кажучи, дуже мало. Кастинги зазвичай цілий день, а якщо не кастинги, то робота. На вихідних ми відвідували різні пам'ятки, ходили на екскурсії, концерти відомих гуртів та співаків.

У якій країні ти бачиш своє майбутнє?

Точно в Україні, я ж патріотка. Подорожувати – це одне, а залишати країну, де ти народився – це вже зовсім інше. Гарно там, де нас нема. І я погоджуюся з цим твердженням.

Як думаєш, через 10 років ти будеш пов’язана з модельним бізнесом, чи плануєш займатися чимось іншим?

Думаю, через 10 років я вже не буду їздити по різних країнах. Зараз я навчаюся на культуролога та дуже захоплююся мистецтвом. Можу годинами обговорювати якусь картину, шукати в ній прихований сенс. У майбутньому хотіла би працювати мистецьким критиком або займатися піаром. Власне кажучи, так чи інакше обов’язково пов’яжу своє життя з мистецтвом.

Напевно, в тебе є свої рецепти краси. Можеш поділитися ними з нашими читачами?

По-перше, біг. Я бігаю щодня дуже довго. Також намагаюся не користуватись косметикою. Маски для волосся, тому що у процесі підготовки до зйомок волосся значно пошкоджується. Ну і, безперечно, заняття спортом та правильне харчування. А для краси духовної люблю читати, у мене є своя власна міні-бібліотека.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається

Подобається

Так собі

Не подобається

Голосовать Результаты

Схожі новини



• "АРТ-КУХНЯ" №2 (4 ФОТОСТОРІНОК).
• БЛАГОДІЙНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ВЕЧІР
• Батьки і діти в новому романі Володимира Лиса
• Роман Люко Дашвар про Київ. "РАЙ. Центр"
• Телеведуча Даша Коломієць: «Як потрапити в телек? Іди рознось каву»
• СЕРГІЙ ЖАДАН. ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З ПОЕТОМ
• Брайан Боннер: Журналістика може врятувати Україну
• В Україні фактично відсутня цілісна системна інформаційна політика
• "АРТ-КУХНЯ" №1 (8 фотосторінок).
• Запрошуємо до участі у першому етапі Всеукраїнської олімпіади з журналістики