Юлія Лактіонова – авторка книжки «Маєчка», що вийшла цьогоріч у Мистецькій книгарні «Nebo». Має освіту мистецтвознавця, закінчила магістратуру з журналістики. Нині працює в арт-галереї «Nebo» координатором проектів, а у вільний час читає дитячі книжечки.
Про каталог ЧитомоЧитомо зробили каталог українських книжок, які представляли у Франкфурті Україну. Туди увійшли 24 дитячі книжки, і однією з них була наша «Маєчка». Для нас це було несподіванкою, тому що ми дізнались про це вже коли побачили сам каталог.
Про перший письменницький досвід«Маєчка» – це мій перший досвід саме як автора. Закінчивши Інститут журналістики, я працювала кілька років у виданні, що спеціалізується на кіно. Це видання було Total Film, і ще один був журнал про кіно – КиноДайджест. Там я була і репортером, і фотографом – саме писала про фільми, різних режисерів, зустрічалась з акторами, відвідувала фестивалі, прем’єри, тобто мала спрямування, пов’язане з кіно.
Працюючи вже в галереї, я викладаю дітям історію мистецтва. Рік тому я сама собі поставила план: що за рік маю видати свою книжку. Це була така рожева мрія, і спершу я думала, що це буде книга про мистецтво для дітей.
Про Маєчку і її друзів«Маєчка» – це історія реальна, про реальну собачку, яку знайшли чотири роки тому. Її знайшли на вулиці, дійсно на дорозі, і всі собаки з цієї книжки – вони теж справжні – це все коти й собаки нашого керівника Ірини, і вона підібрала їх в різний час в різних місцях. У кожної з цих тварин – справжня історія, яка чіпляє. Ми створили сайт, і там є фотографія кожної тварини у реальному житті. Можна зіставити, які вони є намальовані, і які справжні. І про кожну – історія.
А Маєчка стала зіркою. Її завжди фотографують з різними речами: з рюкзаком, коли вирушає у відпустку… Вона взагалі сором’язлива собака, не дуже любить фотографуватись, але помітно вже відчуває свою значимість – навіть хода її змінилась. І взагалі, стосовно книжки ще. Ми саме цю історію обрали і хотіли розказати дітям тому що в ній показано, що собака, яку підбрали, яка була бездомною, нікому непотрібною, стала повноцінним членом сім’ї.
Про дитячі книжки
Я обожнюю книжки для дітей, я їх іноді читаю навіть більше, ніж книжки для дорослих. У нас тут є невеличка крамничка при вході, і вона почалась саме з нашої любові до дитячих книжок. Мабуть, коли дитяча книжка ще й зроблена якісно, вона приносить не тільки літературне задоволення, але і естетичне задоволення. Як стиль життя: сідаєш із чашкою теплої кави, береш у руки цю книжку… Наприклад, остання книжка, яку я прочитала – «Маленька принцеса» Френсіс Бернет - розрахована на дівчаток 10-12 років.
Про Поліну ДорошенкоМи робили її [книжку «Маєчка»] разом із Поліною Дорошенко. Вона ілюструвала «Лісову пісню» Лесі Українки, що вийшла у видавництві «Основи». Ця книжка ввійшла до каталогу «Білі круки» 2014 року. Взагалі з України туди увійшло тільки три книжки, це найкращі книжки року. Тобто це вже дійсно нагорода.
Поліна дуже цікаво працює. У неї своя манера: вона до того, як зробити книжку, робить саморобну книжку. І це така річ, яку не хочеться випускати з рук. Вона вирізає з аркушів, сама підшиває, і там малює від руки ескізи кожної сторінки. Ми потім разом вписували з нею текст, дивились, як цей текст буде лежати. Цю книжку я зберегла, і тепер її використовую на презентаціях для дітей.
Про плани і видавництвоНавесні випускаємо вже наступну Маєчку, вона буде інша за форматом. Включатиме нові інтерактивні моменти для дітей. Там можна буде щось обрати, порахувати, в кінці будуть наліпки, скоріш за все.
Маєчку видали від Мистецької книгарні «Nebo», а зараз вже робимо своє видавництво.
Також готується мистецька серія для дітей різного віку. Маю надію, що у квітні – ми готуємось зараз до Книжкового Арсеналу – ми видамо ці книжки, презентуємо їх і запросимо вас на презентацію до музеїв, і ви побачите. У нас є такий план: видати багато книжок в наступному році.
фото - Ліза Криворучкіна