реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»

Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»

Юлія Андряник, 2 курс.
Фракція «Самопомочі» в Київраді 10 вересня прийняла рішення про саморозпуск, пояснюючи свій крок тим, що «наші великі партії не відповідають тим принципам, з якими ми йшли на вибори». Напередодні, 6 вересня, екс-керівника фракції Сергія Гусовського та ще трьох осіб виключили з лав партії за нанесення шкоди репутації партії та її керівництву та звинуватили в покриванні члена фракції «Самопоміч» Романа Марченка, сім’ї якого Київрада за останні два роки виділила 1,4 га землі.
20 вересня стало відомо, що київська фракція відновила свою роботу в складі двох депутатів – Наталії Манойленко, яка тепер очолить команду, і Дмитра Стрижова.
І саме Наталія Вікторівна погодилася сьогодні поспілкуватися зі мною.


- Наталіє Вікторівно, як уважаєте, розпуск вашої фракції був рішучим кроком, хоча й у невизначеному напрямку, чи все-таки необхідним етапом для зміцнення партії?
- Однозначно, це був необхідний етап для зміцнення партії. Думаю, що партія, яка вважає себе європейською – нового типу, яка дійсно хоче змінити політичний порядок України, повинна бути дуже принциповою. Якщо почнемо відмовлятися від певних принципів, давати десь слабинку, закривати на щось очі, то дуже швидко політичне болото затягне нас – і станемо просто частиною єдиної сірої маси.

- Тобто, якщо принциповість, то всюди?
- Абсолютно. Завжди є моменти, про які можемо не знати, але, якщо вже помилилися, то треба вміти чесно це визнати, вчасно дати задній хід, а не намагатися тихо замовчати й іти далі. Усі ми люди – чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки. Моє рішення було абсолютно усвідомленим, не шкодую про нього й уважаю, що для партії це був важливий крок, що, як ви сказали, зміцнює її та дає політичну перспективу.

- Вам відомі випадки, коли партії навпаки замовчували внутрішні вияви корупції?
- У нас подібних партій дуже багато. Здебільшого все так і відбувається.

- Наталіє Вікторівно, як плануєте залучатися підтримкою громадськості в час, коли довіра народу до депутатів далеко не на найвищому рівні?
- Мій принципових підхід: для того, щоб громадськість зацікавилася партією, треба, щоб партія зацікавила громадськість, побудувала своєрідний місточок довіри. Дійсно, є велике розчарування в суспільстві, бо скільки всього б не було: і Помаранчева революція, і Революція гідності, - а кінець стандартний: хтось на жертвах інших приходить до влади. Відродити довіру людей можна тільки конкретними діями й послідовною, принциповою позицією. Тільки коли ти на своєму прикладі береш і робиш, то цим самим створюєш власний імідж і отримуєш шанс завоювати авторитет. А саме окремі персонажі є уособленнями партії.
Узагалі дуже вдячна громадським активістам, які мене зараз підтримують.

- Тобто у вас є хороший зворотній зв’язок?
- Так, тому що я постійно підтримую контакти з людьми, які звертаються по допомогу, особливо коли йдеться про масштабний проект, як, наприклад, створення скверу на місці скандальної забудови. Є й дрібні «проектики», коли народ звертається зі своїми скаргами як до депутата. І я аналізую ситуацію, намагаюся зрозуміти, хто може вирішити це питання й надсилаю депутатське звернення.

- Ті, хто звернулися, можуть проконтролювати, на якому етапі зараз звернення?
- Звичайно. Після того, як люди звертаються, ми даємо їм алгоритм дій. Коли складаємо депутатське звернення, надсилаємо копію, а отримавши відповідь, повторюємо процедуру. На жаль, не всі запити задовольняються: кожен хоче, щоб йому відремонтували будинок, але кошти все-таки обмежені. По суті, єдині інструменти депутата – це звернення й тиск на виконавчі органи влади з метою контролю, а, коли людина приходить і каже: «Відремонтуйте мені будинок», ми фізично цього зробити не можемо.

- Є ті, хто не розуміють, що це не у ваших силах?
- Так, є багато невдоволених і, відповідно, багато негативу. Узагалі це робота, коли збираєш на собі весь негатив від суспільства, оскільки чиновники, що приймають рішення, розпоряджаються коштами й крадуть їх, сидять далеко в кабінетах, а ти йдеш до людей, безпосередньо з ними спілкуєшся, тому завжди в усьому крайній. Ніхто ж не розуміє, чому в них немає гарячої води, а звинувачують саме тебе.

- Повернімося до роботи фракції. Як плануєте організувати внутрішній контроль, щоб ситуація, яка склалася нещодавно, більше не повторилася?
- Зараз у середині фракції це буде дуже просто, тому що нас залишилося двоє, тобто кожен буде мати право вето на рішення іншого. Я не заперечую ймовірності помилок, бо двом людям важко опрацювати все, тому зараз внутрішньопартійно намагаємося налагодити систему, коли до нас стікатиме вся інформація від громадськості щодо певних сумнівних питань.
Звичайно, та історія є для нас болючим досвідом, який дорого обійшовся партії з точки зору втрати великої кількості яскравих, талановитих, розумних людей. Це як ампутація важливого органу тіла. Розуміємо, що більшість тих, хто покинув «Самопоміч», не є корупціонерами, крім самого Романа Марченка, просто вони діяли під впливом надмірної довіри: ми ще не дуже навчилися фільтрувати своїх колег. У майбутньому старатимемося більш пильно слідкувати за цими процесами в партії, хоча це й не дуже легко. На щастя чи на жаль, у нас ще немає приладів для зчитування думок, тому не можемо влізти в чужу душу. До того ж люди змінюються, гроші й влада їх псують. Тобто я думаю, що уникнути повністю подібних ситуацій не може жодна політична сила, але важливо навчитися гідно з них виходити, уміти вчасно очищувати партію від зародків корупції, поки вони не вкорінилися й не перетворили партію на болото.

Окрім того, ми працюємо над ще одним запобіжником. Прихід людей до цього складу Київської міської ради та навіть Верховної Ради був дуже ситуативним: після подій Революції гідності, по перше, люди були дуже на підйомі, а, по-друге, потрібні були дуже швидкі дії. Саме на цей момент припали зростання й підйом «Самопомочі». Часто набирали не перевірених у діях людей, чия мотивація приходу в партію не була до кінця зрозумілою. У регіонах навіть складалися ситуації, коли цілі фракції розпускали, оскільки їхні члени поводили себе невідповідно, руйнуючи бренд «Самопомочі». Люди вважали, що краще взагалі не мати місцевого представництва, ніж терпіти такий сором. Сподіваємося, що зараз спрацює запобіжник у вигляді багаторічної роботи людей, які працюють на рівні районних партійних організацій, щоденно розбудовують партію, спілкуються з народом, реалізовують спільні проекти, беруть участь у громадських акціях, тобто є перевіреними часом, більш зрозумілими один одному.

- Поділитеся останніми новинами з життя партії?
- Нещодавно прийняли рішення, що не будемо голосувати за жодні питання щодо виділення землі й передання її в оренду під забудову, оскільки це в основному корупційні рішення. Навіть якщо в них усе абсолютно чисто, саме те, що вони доходять до пленарного засідання вже свідчить про попередній хабар, оскільки система просування від подачі проекту до сесійної зали дуже складна й довга. Тисячі таких справ лежать, а тільки десятки доходять до сесії. Ми навіть приблизно знаємо тарифи: для того, щоб оформити земельну ділянку розміром у шість соток, на якій стоїть будинок, громадянину треба дати хабар – вхідний квиток – від 5 тисяч доларів. Ми отримали цю інформацію від бізнесменів і громадян. На жаль, не всі з них зважуються повідомити правоохоронним органам, але отак переповісти в закритій бесіді готові.
Ми відчуваємо, що всі подібні рішення є гнило-смердючими. І доки ця система не буде реформована прозоро, не буде нормального підконтрольного руху, невеликою фракцією взагалі принципово не голосуватимемо за виділення землі під забудову.

- Хтось ще підтримує вас у цьому?
- Це поки наше фракційне рішення. Може, пізніше хтось і підтримає, але, на жаль, зазвичай такі справи набирають більшість голосів на пленарному засіданні.

- Насамкінець, бачила на вашій сторінці у Facebook пост на підтримку Мішеля Терещенка. Зараз, у передвиборчий час, чи не ревнує Садовий?
- Я підтримувала й підтримую пана Мішеля, але не сказала в пості, що виступаю за його похід у президенти. Хоча безмежно поважаю Терещенка, уважаю його героїчною, справді жертовною людиною, яка дуже любить цю країну й хоче щось для неї зробити, але усвідомлюю, що один у полі не воїн, – структурно на рівень президента він просто не може йти, оскільки не має основи, фундаменту, тих, із ким буде здійснювати політику. Один президент не вирішує все. «Самопоміч» же має потрібних людей, у неї вже є пласт, напрацьований на рівні особистостей. Думаю, для Терещенка було б правильно приєднатися до якоїсь сили. Можливо, він вирішить підтримати Садового.

- Ви б хотіли цього?
- Так, я думаю, що це та людина, яка прагне добра для держави, вкладає багато сил та ресурсів, здоров’я та нервів, фактично своє життя в нашу країну. Було б честю працювати з ним пліч-о-пліч і йти в одному напрямку. Я взагалі за об’єднання сил!
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61