реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Парламент, консерватизм і українська ментальність
Парламент, консерватизм і українська ментальність

Парламент, консерватизм і українська ментальність

Мирослава Маркова, 2 курс.
Громадський активіст і радник Голови ВРУ про свій шлях у політику

Володимир Наконечний – викладач міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв, у минулому – викладач Київського міжнародного університету, політтехнолог, громадський активіст і колишній радник Голови Верховної Ради України Володимира Литвина. Людина, якій не байдужа доля України, її історичне минуле, політичні реалії та геополітичні перспективи.

Як Ви потрапили у політику?
Політикою я почав цікавитися ще зі студентських років, коли навчався в Дрогобицькому педагогічному університеті. Згодом в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка з однокурсниками почали брати участь у підготовці роботи штабів політичних партій на парламентських і місцевих виборах (агітація в наметах, організаційна робота у штабі, проведення зустрічей з виборцями та ін.). Заробляли як для аспірантів чималі гроші, ну і це був, як для майбутніх громадсько-політичних діячів хороший досвід. Окрім фінансової сторони важливою і принциповою для нас була державницька позиція політичних партій, яку ми поділяли. Саме тому і працювали з такими політичними проектами як «Наша Україна» і «Батьківщина». Ніколи не мали справи з антиукраїнськими силами в політиці. Все, що я заробляв у той час, намагався інвестувати в себе, купуючи і опрацьовуючи великий масив літератури з історико-політичної проблематики. І тут я підхожу до головного, адже формування власної бібліотеки потребувало частих відвідин книжкового ринку «Петрівка», де майже кожної суботи можна було зустріти спікера Верховної Ради Володимира Михайловича Литвина, з яким завжди радо віталися і вели інтелектуальні бесіди. Він тоді також очолював кафедру на історичному факультеті Київського Університету.

Як Ви стали безпосередньо радником Голови Парламенту?
Молодий юнак з провінції, що здобув історичну освіту в регіоні та столиці, цікавився політичними процесами і мав велике бажання долучитися до команди професіоналів у цій сфері, не міг не дати волю своїм амбіціям і використати шанс долі. Стіни Університету згуртували коло однодумців, які символічно називалися «група Бісмарк». Це були молоді і завзяті інтелектуали, історики, філософи і політологи-міжнародники, які щосуботи ввечері вели запальні дискусії на теми місії України в глобальному світі, державотворення, еліт, конспірології та ін. Разом з тим, я не переставав цікавитися університетським життям і будучи одного разу в гостях у колег, дізнався, що формується команда на вибори до Верховної Ради у 2012 р. Володимир Михайлович балотувався по своєму округу на Житомирщині. Я побачив у цьому можливість і звернувся до представника В. Литвина з пропозиціями. За тиждень мені надійшло запрошення відвідати виборчий округ, ознайомитись зі специфікою регіону. Моє бачення і підхід до роботи в аграрному окрузі були підтримані командою кандидата. Продемонструвавши гарні результати роботи, тим самим, я довів свою ефективність і вміння грати у команді. Для мене було сюрпризом, коли мене призначили на посаду радника Голови Верховної Ради, оцінивши мою працю.

У чому полягали Ваші обов’язки радника?
Спочатку комунікувати з населенням і вивчати проблеми округу. Чимало часу пішло на вивчення настроїв і уподобань виборців. Разом з польовою роботою виконував і штабні обов’язки. Пригадую, як я їздив по селах, зустрічався з виборцями, організовував різноманітні заходи, проводив презентації освітніх проектів, дуже багато працював із молоддю, займався волонтерством, напрацьовував контакти з громадськими організаціями та активістами. Це був безцінний досвід в подальшій роботі і становленні мене як майбутнього політтехнолога.

Уточніть, коли саме Вас запросили на посаду радника?
Після важкої кількамісячної роботи на окрузі. Хотів би уточнити, що мене було призначено радником з питань округу на Житомирщині і моя задача полягала в тому, щоб моніторити, аналізувати та інформувати В. Литвина про ситуацію на Поліссі.

Скільки Ви пропрацювали радником?
Впродовж всього 2012 року. Після припинення повноважень Голови Верховної Ради Володимира Михайловича, я повернувся до викладацької та наукової діяльності.

Чи були Ви членом партії Литвина?
Я ніколи не був членом жодної із політичних партій. Але підхід Володимира Литвина до політики та мистецтва управління державою мені імпонував, тому я на той час працював у команді. У ньому я побачив інтелектуала з українською душею. Мені як людині з консервативними поглядами, традиціоналісту симпатизувала його відданість малій батьківщині. Як науковець я захоплювався його ерудованістю, вмінням системно мислити і оперативно приймати рішення. На жаль, більшість сучасних українських політиків не є інтелектуалами, а керуються під час прийняття рішень стихійними кон’юнктурними інтересами. А Володимир Литвин – один з небагатьох політиків-інтелектуалів, що тримає високу планку парламентарія західного зразку.

А що є трендом сучасної української політики?
Перш ніж відповісти на це запитання, хочу порекомендувати Вам книгу відомої українки Христі Фріланд, міністра закордонних справ Канади – “Плутократи”. Це книга про еволюцію еліт, про економічну та культурну трансформацію аристократії як панівного класу у світі, про те, як найвпливовіші бізнесмени і політики задають тренди в сучасному світі. Як це перекликається з української політикою? Хоч і опосередковано, але я вбачаю тут певну паралель, коли українські так звані еліти, заробляючи свій капітал в Україні, перетворюються на наднаціональний клас, котрий не поділяє долі свого народу. Тому, на жаль, сучасним трендом у великій українській політиці є великі гроші.

Я так розумію Ви людина правих поглядів. Як Ви ставитесь до новітнього українського націоналізму?
Я родом з Західної України, де в пошані національні цінності та традиції. Якщо під націоналізмом розуміти любов до своєї Батьківщини і готовність до самопожертви заради неї, тоді я український націоналіст, що уживається в мені з консерватором. Проте багато представників українського націоналізму як політичного руху свідомо чи несвідомо відходять від цієї інтенції, впадаючи в різні крайнощі (комерціоналізм, «філсоофія бою» та ін.). Сьогодні ми живемо в часи занепаду епохи мультикультуралізму, що дає шанс правим ідеям і партіям опинитися на мейнстримі політичного процесу, диктуючи повістку дня.

Як Ви вважаєте, чи буде третій Майдан?
Я не думаю, бо це може розхитати ситуацію в країні до критичного рівня.

Нам потрібна виборча реформа?
Так. Думаю треба провести шокову терапію і просто зараз міняти усе.

Підхід кандидатів до виборів зараз змінився чи грають за старими правилами?
Завжди було близько 50-100 тем, що у кошику політтехнологів, які їх оновлюють, осучаснюють і закидують суспільству. Але це ті самі теми. За єдиним винятком, що додалася ще тема миру. Набільше, що злить нині наших олігархів, те, що вони не можуть нав’язати нам свою думку. Бо ми, молоді люди, маємо інтелект. А чому вони не підтримують інтелект? Бо їм важливо, аби ця країна стояла на місці, щоб завжди капало у кишеню. Але вірю, що ми переможемо!
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61