Зомбі-вірус вдарив по Києву. Репортаж.

Або репортаж про те, як у столиці відзначали древнє кельтське свято Хелловін.

Колись Золоті ворота стримували навалу хана Батия на Київ, а сьогодні вони протистоять дечому іншому. Дечому страшнішому та ще більш звірячому, аніж татаро-монголи.



Ліниву тишу суботнього ранку порушили дивні звуки, що пролунали біля пам’ятника Ярославу Мудрому. Чи то було гарчання, чи хворий хрип, чи ще якась патологія, але ставало моторошно. Холод пробігся по спині маленькими мурашками, після чого пронизливий вітер здув мурашок та нагнав тремтіння на все тіло. Невже перехожі не чують цих нелюдських голосінь, які стають усе ближче, та від яких все більше хочеться вистрибнути Ярославу на руки?

Хто б це не був, але я відчуваю, що вони поруч. Зліва. Повільно, як у фільмах перед найстрашнішим моментом, я повертаю голову у бік гарчань та бачу невимовну картину: зомбі. До нас дісталися зомбі.

З перекошеними обличчями, обмазаними хтозна-чиєю кров’ю, брудом та, звісно, кетчупом, вони повільно волочилися по Золотоворітському проїзду. На усьому скопищу «ходячих мерців» були білі халати, забруднені червоною рідиною. Але зомбі вітчизняного виробництва – це не американські «шукачі свіжого м’яска”. Вони тримають в руках не ножі, не людські руки чи кишки, а газети, які намагаються прочитати своїми тьмяними очима. Нечисть кривляється, бекає, розвертає шпальту, висовує язики, але все ж читає.

Поки читає, я відчуваю себе майже в безпеці. Надіюся, що «Вєсті» цікавлять їх більше, ніж моє тіло, яке поки що прагне жити з обома руками та ногами. Тому, принишкнувши, я намагаюся не потрапляти в їхнє поле зору та піднімаюся до самих Золотих Воріт. А там – не повірите – ще більше зомбі та небезпеки.

***

Повну версію репортажу читайте на сторінці авторки

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається

Подобається

Так собі

Не подобається

Голосовать Результаты

Схожі новини



• Хвилина в ізраїльському бомбосховищі
• Українська наука? Я туди!
• "Просто газета" №2 (4 фотосторінки А3)
• "Просто газета" №1 (4 фотосторінки А3)
• На хвилях «Дніпрової» творчості
• Журнал "Жар" №1 (25 фотосторінок)
• Біженці в Європейському Союзі та Україні
• Сергій Руденко про точки дотику журналістики та соціальних мереж
• АФІША. ВЕЧІР АВТОРСЬКОГО ТЕКСТУ - 5 ЛИСТОПАДА
• Ендрю Лерен: Піддавайте сумнівам та перевіряйте