реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Ходити – значить жити. Репортаж.
Ходити – значить жити. Репортаж.

Ходити – значить жити. Репортаж.

Оксана Думська, 1 група, 2 курс.
Репортаж


Як у Києві відзначали день ходьби, варили борщ на Хрещатику та просто раділи життю

Дуже теплим та яскравим видався ранок 4 жовтня. Хто б міг подумати, що після тижня ледь не арктичного холоду (як для жовтня) буде так тепло та погоже. +23 – саме воно для святкування Всесвітнього дня ходьби. Тому, не зволікаючи, я вирішила негайно поїхати на Хрещатик, де біля недобудованого ЦУМу і мало відбутися все дійство.

В обідній час, та ще й у вихідний день, в тролейбусі мало людей. Всі відсипаються після важкого трудового тижня. Але це прекрасне відчуття, коли ти сидиш у тролейбусі і ніжишся під лагідними промінчиками сонця, які потрапляють у салон через величезне вікно, псує оголошення: «Шановні пасажири, тролейбус прямує лише до Повітрофлотського моста через ремонтні роботи на бульварі Шевченка. Приносимо свої вибачення». Що ж поробиш, довелось їхати на метро. Вийшовши на станції «Хрещатик», одразу можна було почути запальну музику, під яку хочеться танцювати. Зрозуміло – я потрапила саме туди. Здалеку біля Київської мерії виднілася невелика сцена, яка просто вся була обліплена спортивними гаслами, а поруч, на дорозі, стояв великий надувний «Старт», він же і «Фініш».

Ходити – значить жити. Репортаж.


Все заряджало на позитивну атмосферу. Але прямуючи до епіцентру подій, не можна було не помітити антихутряну акцію поруч з торговим центром «Centrum». Плакати з понівеченими тваринами та закликами не вбивати тварин були майже у кожного учасника акції, в якій брало участь близько півсотні людей. Контрастно. Тут панує атмосфера жалю, смутку, злоби, а зовсім поруч, буквально за кілька метрів – веселощі та радість. Акція тривала недовго і, мабуть, не відклалася в пам’яті учасників марафону, присвяченого Всесвітньому дню ходьби. Мабуть, занадто сильно масштабами відрізняється.

Заслухавшись борців за права тварин, я ледь не запізнилася на подію, задля якої, власне, і приїхала. Тому чимдуж помчала до сцени, де вже розпочав свою промову Міністр молоді та спорту Ігор Жданов. Він закликав всіх людей ходити, адже чим більше ти ходиш, тим більше у тебе здоров’я. Після промови міністра, як і очікувалося, розпочався марафон. Проте його скоротили втричі. Замість трьох кілометрів, як обіцялося, учасники мали пройти один, від Київської мерії до Майдану Незалежності і назад. Кілька сотень киян і гостей міста зібралися біля старту перед початком марафону.

Цікаво було споглядати за учасниками. Попереду сивочолий дідусь із згорбленою спиною але усмішкою на обличчі потирає коліна, готуючись рушити вперед. Біля нього руда дівчина років 25-ти, насупившись, намагалася знайти своїх знайомих, яких загубила перед самим початком марафону. Поруч зі мною - дві бабусі, активно обговорювали вранішні новини, пританцьовуючи під жваву музику. А десь позаду чути дзвінкий дитячий голос: «Тату, коли ми вже нарешті будемо іти?». Навкруги шумно, гамірно і водночас весело. А коли ведучий нарешті оголосив про старт, то всі раптово замовкли та навіть напружились, хоча і ненадовго. Кожен ішов так, як вмів. Хтось справжньою спортивною ходьбою, хтось спокійно ідучи, а хтось пританцьовуючи та підстрибуючи. Ніхто не намагався перегнати чи випередити когось. Всі учасники йшли у своє задоволення. Найприємніше було спостерігати за людьми вже на фініші, де практично кожен учасник не стримував емоцій: раділи всі – від малюків до пенсіонерів.

Ходити – значить жити. Репортаж.


Мабуть, найцікавіше слідкувати за реакцією людей старшого віку, які тішилися, як діти своєю маленькою перемогою. Для них це дійсно так. Після спільної ходьби на учасників заходу чекав розіграш призів. Тому всі дружно попрямували до сцени. Серед юрми важко було не помітити людей в однакових жовтих футболках з надписом «Спорт для всіх». Вони примостилися на сходах КМДА та варили борщ у гігантському казані. Одна з іпровізованих «куховарів», Руфа Канавець, розповіла, що вони є відвідувачами Бориспільского філіалу федерації Олександра Шимка «Спорт для всіх». «Незважаючи на те, що мені вже 61 рік, я себе дуже добре почуваю. Адже ходьба тренує всі м’язи тіла, і всі органи» - розповідає жінка. А й справді на 61 Руфа Володимирівна явно не виглядає. Русе волосся, яке трохи розкуйовдилося під час марафону, лише додало їй шарму, а фігурі жінки могли б позаздрити дівчата, принаймні удвічі молодші за неї. «Чим тобі не українська Анна Вінтур, головний редактор модного журналу “Vogue”» - подумала я.

Отак у веселощах і радості пройшов Всесвітній день ходьби в столиці. Щороку до нього долучається все більше учасників. А здорова нація – це запорука вдалого майбутнього країни. Як би голослівно це не звучало, але все у наших руках.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
(044) 481-45-61