реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Павло Губенко: «National Geographic» – це не журнал про подорожі
Павло Губенко: «National Geographic» – це не журнал про подорожі

Павло Губенко: «National Geographic» – це не журнал про подорожі

Інна Левченко , 2 курс
5 листопада 2014 року до студентів-біологів КНУ імені Тараса Шевченка завітав заступник головного редактора «National Geographic» Дмитро Губенко. Всі охочі мали можливість не тільки поставити запитання, а й дізнатись основні принципи роботи редакції журналу.

Чим ближче стрілки годинника наближались до 15. 30, тим тісніше було в аудиторії, що виявилась замалою для всі зацікавлених. Дмитро Губенко порадував пунктуальністю і організованістю: замість довгих розмов одразу презентація з чітким описом журналу та принципів на яких базується робота.

Історія

Журнал був заснований у 1888 році. Нещодавно відзначав своє 125 –річчя. Власне під цей ювілей була запущена українська версія. Довгий час видання було більш науковим, ніж популярним. Воно не містило фото. Це була брошурка з текстом і графіками. Аж доки на поч. ХХ століття легендарний редактор Гілберт Кросер не вирішив, що варто щось змінювати. Оскільки така подача інформації не цікавила людей, продажі були дуже маленькі. Журнал був фактично для фанатів. Але існує легенда, що одного разу під час випуску номера злетів матеріал і треба було терміново заповнити чимось півтора десятка шпальт. І він побачив, що йому надійшов лист з Російського імператорського географічного товариства з фотографіями Тибетської експедиції. Він розмістив їх. І це стало сенсацією. Відтоді напрямок на фотографічну частину був посилений. Журнал став корифеєм фотографії. «National Geographic» був піонером в анімалістиці та інших різних жанрах фотографії: це і перше підводне фото, і перше печерне фото, і перше фото тварин у ночі.

До 50 –х років ХХ століття редактори не наважувались виносити фото на першу шпальту. Тому що вважалося, що журнал науковий і це, на думку аудиторії, могло означати знецінення. Жовта рамка зберігалась завжди.

Згодом журнал перетворився на найбільший пригодницький журнал у світі. Потім Національне географічне товариство почало розвивати інші напрямки: інші журнали, телеканал, зараз сайт. Це фактично стало медіа імперією в позитивному сенсі. Це медіа - імперія добра: вона не займається джинсою та не обливає когось брудом. Україна є зараз частиною цієї спільноти.

Теми


Часто ми стикаємось з думкою, що «National Geographic» – це журнал про подорожі і нам дуже часто приходять листи: «Я був в Індії, Малайзії. Хочу вам написати». Але коли ми починаємо спілкуватись, виявляється, що людина була там 3 дні (максимум тиждень) і вважає , що так глибоко вивчила країну, що може її презентувати. «National Geographic» - це не журнал про подорожі. Ви не можете поїхати кудись на тиждень і між пляжем і екскурсіями вивчити країну настільки, щоб написати матеріал. Репортажі пишуться принаймні тижнями. Американські журналісти працюють місяцями над своїми репортажами. Є матеріали, над якими працювали більше року. Це науково-популярний журнал з широким діапазоном тем, який він охоплює. Простіше перерахувати теми, про які ми не пишемо, ніж які освітлюємо. Найбільша візитівка – дика природа. Це тварини як екзотичні, так і не екзотичні про які можна подивитись під новим кутом і написати трохи інакше.
Павло Губенко: «National Geographic» – це не журнал про подорожі

Численні спецпроекти

З квітня у нас є проект «Продовольча програма майбутнього». Щономера друкується як мінімум одна стаття та кілька невеличких матеріалів, інфографіка, в яких журналісти відповідають на запитання яким чином прогодувати планету найближчі 50 років при збільшенні населення. У нас були матеріали про тваринництво, акваферми тощо.

Ще один проект, який ми передруковуємо за останні півтора роки - подорож Полеса Вопека. Він іде з Африки(з місця, де за уявленнями вчених, зародилось життя) до Вогняної Землі (остання точка, яку заселили люди). Він подолав вже Африканський етап подорожі, Саудівську Аравію. І в наступному номері він розповідатиме як йшов Святою землею (Ізраїлем, Палестиною,Йорданією.). Подорож триває вже 2 роки, але мінімум 5 він ще буде йти. Загалом 7 років. Можна уявити наскільки віддана людина. Звичайно, він не один: з ним водій, фотограф та гід. Але він проводить багато часу на самоті, тому його статті мають філософський характер. Це не дуже характерно для видання такого формату. Вони дуже концентровані: в одній статті він підіймає і соціологічні теми, і антропологічні, і щось про тваринний світ. Це фактично подорож в стилі енциклопедиста 19 століття.

Наука

Пишемо про науку як популярну, так і не дуже. За спостереженнями, дуже популярні журнали, коли ми анонсуємо на обкладинці матеріали про космічну тематику: чорні діри, історія сонячної системи. Але є і статті більш практичного характеру. Наприклад, занурення Джеймса Кемерона до Маріанського жолоба. Матеріал готувався більше року. Занурення відбулося в березні 2012 року, а журнал вийшов влітку 2013. Це ілюстрація того, наскільки ретельно «National Geographic» підходить до своїх матеріалів. Значна частина українських матеріалів присвячена культурі, етнографії, антропології – всьому, що пов’язано з людиною. Українська наука не можна похвалитися великим дослідженнями, тому маємо більш культурологічний напрям. Але якщо є цікаві думки на наукові теми ми із задоволенням розглядаємо їх. Наприклад, в останньому номері вийшов матеріал про скам’янілості Поділля.
Павло Губенко: «National Geographic» – це не журнал про подорожі

Що впливає на вибір теми?

Ці критерії стосуються як американської, так і української редакції.5 факторів: важливість (журнал читає різноманітна аудиторія, більшість читачів не має наукового ступеня,тому вузько спеціалізовані теми навряд чи знайдуть відгук у широкої аудиторії), новизна (якщо про це явище, тварину чи людей досить багато написано, то відмовляємо, але за винятком тієї ситуації, що автор зможе аргументовано довести актуальність теми), незвичність (якщо пишуть про те, що ми самі не знаємо – це саме те, що треба. Наприклад, матеріал про тайфа -кримсько –татарських циган), відповідність формату (всі матеріали мають свою послідовність, логіку, шаблонність).

Як готуються теми та матеріали?

Спершу до нас приходить автор, ми обговорюємо матеріал, але перед цим намагаємось сфокусуватися на чомусь. Тому що люди приходять з дуже широкими темами. Наприклад, про Крим вийде ціла енциклопедія, а не стаття. Баланс і об’єктивність – речі, які повинні бути в матеріалах. Матеріали зроблені за кошти журналу , тому відповідають нашим стандартам. Джерела теж дуже важливі. Наші журналісти переважно не є науковцями в суто академічному сенсі. Ми їх відправляємо до фахівців для перевірки матеріалів, припущень. Джерела – це важливо і обов’язково.

Є стандартна схема журнального матеріалу. На відмінну від газет, де панує стандарт перевернутої піраміди, для журналу це не наскільки важливо. Для нас важливим є цікавий початок, який змушує читача читати далі. Далі розкриваємо суть. Кінцівка має бути теж цікавою, щоб читач не кинув читати вашу статтю, а щоб знав, що наприкінці теж є щось цікаве і варто хоча б продивитись текст. Матеріал без ілюстрації не надрукують. Текст має бути інтелектуальним, але зрозумілим навіть школяру.

Чому ми так прискіпливо підходимо до матеріалів? «National Geographic» – це висока планка, це не просто розважальний журнал,він має авторитет, впливає на світові процеси.

Таким визначенням гість закінчив свій виступ і почав відповідати на запитання. Але як би гарно не розповідали б про видання, все ж в української версії є деякі проблеми. По –перше, серед українських фотографів катастрофічно не вистачає фотографів анімалістів. Можливо, саме це є причиною того, що поки українські матеріали передруковували тільки в монгольській та нордичній версіях. Іноді проблемою є те, що американські колеги можуть забракувати матеріал, чи одобрити його не в повному обсязі.

Але варто відзначити, що по - особливому блищали очі у аудиторії, коли Дмитро Губенко диктував електронну адресу для зв’язку та розповідав, які теми цікавлять зараз видання.

Текст схвалений С. Приваловою.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61