реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Зрада Вітчизни або потяг до кращого життя
Зрада Вітчизни або потяг до кращого життя

Зрада Вітчизни або потяг до кращого життя

Катерина Юрченко, 3 курс.
“Еміграція - питання відповідальності. Хтось вважає, що це форма відповідальності перед дітьми: виїхати, щоб дітям жилося краще. Але мені здається, що відповідальність - це якраз зробити так, щоб мої діти захотіли залишитися тут” Олексій Навальний

Громадянство України на громадянство інших країн за минулий рік змінили 18,7 тис. осіб. Раніше повідомлялося, що за кількістю емігрантів Україна поступається тільки Мексиці (11,9 млн), Індії (11,4 млн), Росії і Китаю (11,1 і 8,3 млн відповідно). І це лише офіційно зареєстровані мігранти.

Після “Революції гідності”, після зміни так званого політичного тоталітарного режиму, після ходіння у вишиванках і голосних вигуків “Слава Україні – Героям слава”, після неймовірно надокучливого прояву патріотизму, за минулий рік кількість людей, які емігрували з України, зросла більш ніж в два рази - на 157% в порівнянні з даними 2012 року.

В країнах третього світу так прийнято – осуджувати еміграцію. В статтях відомих видань ви з великою вірогідністю знайдете ремарку про те, що “…еміграція - це визнання невдачі в боротьбі. Це - крайній крок. Тоді, коли вже немає жодних шансів змінити щось у своїй країні.” А всі ці вічні бубніння та нагадування про те, що добре там, де нас нема. Про те, що переїзд в іншу країну- це втеча від себе, так чинять лише слабкі, надломлені люди. Розкажіть соціуму про те, що ви готові мити підлогу у Парижі заради кращого життя, заради сімї і вас обіллють потоком презирства. Амбітність – це не те, чим прийнято пишатися в країнах СНГ. Відлуння СРСР, в якому неможна було зраджувати країну, виділятися, прагнути до кращого життя, зазнавати успіху.

Мова не йде про студентів, які їдуть на навчання закордон за кошт батьків. Це окрема ланка, золота молодь, люди, яким просто пощастило. Вони не виборють своє місце під сонцем. Це не погано і не добре, просто інший жанр.

Більшість легальних і нелегальних трудових мігрантів – жінки. Вони кидають свої посади головного економіста, їдуть в Італію і прибирають квартири. Вони звільняються з Міністерства культури і клеять шпалери у Великобританії, вони зі своєю вищою освітою в найкращому випадку працюють нянями у Німеччині. Вони переступають через себе, через думку, що втратили гідність і натикаються на нерозуміння і осудження з боку близьких, друзів, знайомих. Тому що так навчили у Союзі. Тому що у інших не вистачає мужності покинути зону комфорту. Тому що легше жити у комуналці втрьох, рахувати дні до отримання зарплати у суму 4 тисячі і критикувати новоспечену владу.

Стереотипи, штампи, заздрість - це дійсно важко вкласти в людську мову. Чим зазвичай закінчуються історії трудових емігрантів? Вони вчать мову, отримують освіту, знаходять роботу, на яку заслуговують, забезпечують своїм дітям безбідне життя у власних двокімнатних квартирах. Що б їх чекало в Україні? Ідеалістичні погляди на те, що наша держава може бути взірцевою, що можливо щось змінити? Вони майже ніколи не повертаються назад, додому. Вони досягають успіху, а це, як відомо, єдиний непростимий гріх по відношенню до близького.

Так було у Союзі. Емігрантів, які повертались через деякий час після другої світової – репресували. Громадяни, які тимчасово жили у Європі чи Америці, повернувшись, стикались з відчуженням, у найкращому випадку. Пройшло півстоліття, а нічого не змінилось, просто набуло іншої форми.

Чи має бути засуджена еміграція? Чи може вона розцінюватись, як невіра людини у свою країну, у своє благополуччя у цій країні? Чи може бути засуджена жінка, яка залишає сім’ю для її нормального забезпечення? Чому італієць і українець про жінку з однаковою долею висловляться кардинально по різному, один - з повагою, інший, скоріш за все - з презирством? Чому українська ментальність не має нічого спільного зі словом гідність, яке останнім часом всі так люблять вживати і приписувати собі?!

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61