реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Андрій Куликов: Журналістам зараз доводиться не з’ясовувати правду, а воювати за неї
Андрій Куликов: Журналістам зараз доводиться не з’ясовувати правду, а воювати за неї

Андрій Куликов: Журналістам зараз доводиться не з’ясовувати правду, а воювати за неї

Вікторія Берещак, 2 курс
Ведучий політичного ток-шоу «Свобода слова» призначає інтерв’ю в офісі каналу ICTV. Графік знаного журналіста та медіа-критика розписаний наперед, і втрапити в цей коловорот зйомок, зустрічей та прямих ефірів дуже складно. Однак з третьої спроби, після тижня телефонних розмов і узгодження часу, це вдається зробити. Субота. П’ять по четвертій. Пан Андрій у своєму кабінеті зосереджено переглядає інтернет-сторінки вітчизняних та закордонних медіа. Серйозний та стриманий під час ефіру, поза камерами він усміхнений та відкритий. Телеведучий розповів про інтерв’ю з Президентом, роботу над «Свободою слова» та справжнє призначення журналіста.

- В Україні вас знають як вправного інтерв’юера. А нещодавно Вам випала нагода взяти участь в колективному інтерв’ю з Президентом. Які ваші враження від цієї зустрічі?

- Одразу зауважу, що порівнюю його з минулим інтерв’ю Президента, яке він давав журналістам кількох каналів. Останнє здалося мені набагато цікавішим. Можливо, бо я був на ньому присутній (усміхається). Насправді ж, ми просто говорили про наболіле: про війну, припинення вогню та внутрішні проблеми в апараті держуправління. Саме це, гадаю, хвилює зараз кожного.

- Підсумовуючи цю зустріч, що принципово нове ви почули цього разу?

- У залежності від того, що ви маєте на увазі. Під час розмови пан Президент декілька разі звертав нашу увагу, що деякі факти лунають в прямому ефірі вперше. Наприклад, щодо конкретних невдач українського війська чи закордонної допомоги. Принципово нового, я гадаю, ми не почули нічого. Зате дізналися суттєві деталі, які роблять зрозумілими багато минулих подій. Наприклад, Іловайську трагедію. Крім того, Президент пояснив суть Закону про «особливий статус». Порошенко наголосив, що йдеться про особливості місцевого самоврядування деяких територій Донецької та Луганської областей. І підкреслив, що Україна й далі вважає ці землі своїми. «Там, де буде піднято український прапор, там будуть гроші й сприяння центральної влади», - сказав Президент. Але особисто в мене виникає питання: «Чи достатньо лише підняти український прапор, щоб отримати гроші й все інше?»

- Експерти переконують, щоб зрозуміти стан речей на Донбасі, потрібно хоч раз там побувати. Чи доводилося вам відвідувати зону АТО?

- Так, декілька разів. Останнє я був у Маріуполі. Десь за тиждень після того, як місто відвоювала наша армія. Їздив на два дні, щоби прийняти іспит у студентів. І заодно записав разом із ними 24 хвилини розмови під назвою «Чого хочуть та чого не хочуть маріупольські студенти?» для Громадського радіо. Мені здається, що мешканцям інших регіонів варто знати думку жителів Сходу та рахуватися з нею. Усе це коїться на нашій спільній землі. Дуже багатьом болить. Проте навряд кияни можуть повною мірою відчути жах тих, хто перебуває під постійним обстрілом. Мені здається, що зараз між українцями з різних куточків країни постійно панує діалог. Нехай не в голос, але ми розмовляємо з людьми на Донбасі. Ми ставимо запитання, на які потрібно не самим давати відповідь, а почути їхню думку.

- І хто має озвучити цю думку для широкого загалу? Більшість медіа окупованих територій піддаються жорстоким репресіям та цензурі. Взяти хоча б свіжу історію із закриттям Інтернет-ресурсу «Донецкой правды».

- Все просто: ми з вами маємо прийти на допомогу колегам зі Сходу. Було б непогано провести зустрічі громадських активістів із окупованих територій з представниками інших областей України. Життєво необхідно, щоб у них взяли участь і ті, хто підтримує або співчуває, або симпатизує певним гаслам, які використовують сепаратисти. Ми повинні нарешті зрозуміти, що всіх тих, хто не підтримує українську владу, чи з певних причин не сприймає українську державу, не можна вважати ворогами. Тому що є багато людей, які просто не знають того, що знаємо ми. Є люди ошукані, є ті, хто обстоюють думку, що деяким регіонам варто обрати окремий шлях. Наше завдання – говорити з ними, приводити аргументи і переконувати.

- Зараз дуже часто в медійному середовищі лунають песимістичні розмови про те, що ми програли інформаційну війну проти Кремля. Чи так це?

- Неможливо програти війну, поки та триває. Це по-перше. По-друге, дуже прикро, що слово в наш час перетворилося на зброю агресора. І тепер нам з вами доводиться не з’ясовувати правду мирним шляхом, а воювати за неї. Але помиляється той, хто вважає, що на війні всі засоби хороші. Із свого життєвого досвіду можу вам із абсолютною впевненістю сказати, що головне завдання журналіста залишатися неупередженим і завжди мати власну позицію. Це актуально в будь-який час. Особливо зараз.

- А досвід у вас немаленький. Ви в журналістиці більше тридцяти років, наскільки я знаю.

- Якщо бути точним – 35.

- Це при тому, що за освітою ви – фахівець з міжнародних відносин, перекладач-референт. Чи вдається зараз займатися перекладацькою діяльністю ?

- З моменту створення Українського кризового медіа-центру я багато працюю синхроністом, роблю усні та письмові послідовні переклади. Дуже люблю цю справу. До того ж, перебування там (у медіа центрі – авт.) позитивно впливає і на мою основну роботу – програму «Свобода слова» на ICTV. Я завжди в темі, знаю, про що суспільству цікаво й корисно буде почути.

- До речі, стосовно програми. Вона має дещо незвичний формат для політичного ток-шоу. Глядач має можливість послухати не стільки демагогію політиків, скільки думку експертів. Яким чином ви добираєте останніх?

- Ми намагаємося уникати прямих зіткнень між політичними супротивниками і сконцентрувалися більше на пошуку відповідей на ключові питання саме від експертів. Переважно це фахівці у певних галузях. Універсалів не так багато, але вони є. І я, і продюсер, і редактори постійно читаємо публікації, дивимося телевізор, шукаємо людей з новими думками, свіжим поглядом і запрошуємо їх до участі в програмі.

- У коментарях на офіційній сторінці проекту у соцмережі дехто звинувачує Вас у надмірній стриманості під час ефірів. Чи важливий, на вашу думку, елемент емоцій для ведучого політичного ток-шоу?

- Особисто я вважаю, що ведучий має бути максимально відсторонений від емоційної участі в програмі. Глядачі не повинні бачити мої емоції, бо так я буду брати на себе забагато їхньої уваги. А це неправильно.

- А як взагалі ставитеся до критики? 


- Все залежить від ситуації. Якщо чую на свою адресу огульну критику, завжди прошу навести приклади. І в більшості випадків людина не може цього зробити. Проте якщо дорікання справедливі, замислююся: значить, щось у роботі пропустив, зробив неправильно і тепер знаю, як це виглядає збоку. Головне вчасно усвідомити та виправити свою помилку.

Андрій Куликов: Журналістам зараз доводиться не з’ясовувати правду, а воювати за неї

Фото з веб-сайту програми "Свобода слова" телеканалу ICTV.
http://svoboda.ictv.ua/

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
28 ноября 2015 1:21
Смотрим песню на стихи Андрея Куликова ! Поют крымчане ! "З тобою" группа "NoProfy" https://www.youtube.com/watch?v=qEmUV9Pd9V8&list=PL653c_L_i9ODqprJ56h9xaAj_whqT_
Tf5&index=11


Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61