реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»

Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»

Катерина Поль, 2 курс.
Заступник голови Київської міської державної адміністрації. Керівник проектів у Всеукраїнському благодійному фонді «УКРАЇНА – ЮНЕСКО» у 2016 році ,Екс-голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та успішний журналіст за освітою. Валентин Мондріївський розповів про свій життєвий досвід журналіста, який став політиком, та дав поради тим, хто свій шлях тільки починає.

- У 2001 році Ви закінчили в Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю журналістика. Чому саме ця професія, та чи були у Вас інші варіанти?
- Це був свідомий вибір. Десь за кілька років до завершення школи я вже розумів куди я хочу йти. 1995 рік - молода Українська держава, я вже тоді розумів, що потрібні зміни і ми повинні самі відповідати за те, яку країну ми будуємо. У шкільні роки мав досвід обміну школярами з іншими, здебільше європейськими країнами: Німеччина, Голландія. Мені подобалося, як в них і я хотів, щоб в нас було так само. Окрім всього іншого, тоді було модно бути журналістом та престижно. А відчуття того, що ти є дотичним до розвитку, до процесів – тільки підігріло це бажання.

- З 1998 по 2002 рік у Вас будувалась кар’єра про яку мріє кожен журналіст. Ви працювали репортером новин на телеканалі СТБ, Головним редактор програм "Час К" і "Вікна-кримінал». Що пішло не так, чому Ви вирішили йти у політику?
- В політику я потрапив саме через журналістику, через посаду прес-секретаря. У 1998 році, я був тоді на другому курсі університету, був дуже лояльний режим відвідування занять, який виховував у студентах відчуття відповідальності. Нам дозволялось не ходити на лекції, якщо ти міг і мав можливість готуватися самостійно і потім добре складав всі заліки та іспити. Тому того ж року я пішов працювати. Це потрібно було мені з точки зору досвіду, я розумів, що я матиму перевагу над своїми однокурсниками, які не працюють. Чому політика? Це збіг багатьох обставин. Життя саме коригує все.

- Існує думка, що журналістика – це 4 влада. Чи погоджуєтесь Ви з цим?
- Так повинно бути, але це залежить від рівня розвитку суспільства. Я думаю, що в Україні це так, але ще не на тому рівні, як це мало бути в цивілізованій країні. Журналістика зараз перетворюється на заробітчанство і вона стала дещо поверхневою. Вона перестала бути тією четвертою владою, яка вміє аналізувати, яка має можливість давати альтернативний погляд. Ми всі зараз в журналістиці женемося за заголовками, за відомістю і за сенсаціями, не розбираючись в суті проблеми про яку говоримо, пишемо чи показуємо. Коли я вчився, нас вчили основному принципу в журналістиці - перевіряти інформацію. Журналіст так само відповідальний, як і чиновник. Ти сказав, написав, тебе прочитали – сформувалася думка суспільства. Ми повинні розуміти наслідки формування тієї чи іншої точки зору. Тому що

- Чи потрібна, на Вашу думку, політику освіта пов’язана з цією сферою, наприклад політолог, чи міжнародні відносини?
- З одного боку, політика не має певної галузевої ознаки. Політиком може бути кожна людина, все залежить від бажань. Якщо взяти статистику тих студентів, які випускаються з факультету «Міжнародні відносини», то не всі з них стають політиками. Історії різні: одні не хочуть, іншим не подобається. Тому необов’язково мати чистий фах пов’язаний з політикою. З іншого боку, хорошими політичним діячами стають люди, які зовсім іншої професії. Так само, як я з журналістики перейшов у політику.

- Чи допомагає Вам журналістська освіта у Вашій діяльності?Чому?
- Безперечно. Вміння комунікувати, вміння розуміти такі науки, як риторика, вміння формулювати думку, вміння писати, вміння вибирати найголовніше, вміння просіювати інформацію, аналізувати – це все журналістика.

- До нас в Інститут Журналістики приходив відомий журналіст Дмитро Ілліч Гордон. Він провів невелике голосування, щоб дізнатися, кого б обрали студенти на виборах Президента України : Володимира Зеленського чи Петра Олексійовича Порошенка? За Зеленського більшість підняло руку. Як ви вважаєте чому?
- Це рішення кожного, люди обирають залежно від свого уявлення про образ Президента, який повинен бути. Якщо ми говоримо про студентську аудиторію, то очевидно, що у молоді своє бачення. Мабуть, частково сформоване політичним серіалом «Слуга народу». Я не проти будь-кого з кандидатів у Президенти. Головне, щоб у тих, хто формує точку зору : журналістів, режисерів чи цілої команди – було розуміння, які будуть наслідки для країни. Я дуже поважаю Зеленського, але чи має він здатність, навички, відповідний досвід, команду, в тому числі, для того, щоб управляти країною і робити її конкурентною на світовому рівні. Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом? Наша країна одразу перейде в категорію «Золотого мільярду»? У нас відразу стане конкурентна економіка?У нас стане прозорість бізнесу?Мало сподобатися, треба ще вміти щось робити.

- Щоб Ви порадили майбутнім журналістам?Яких помилок слід уникати і як досягти успіху під час виконання своїх професійних обов’язків?
- Бути впевненим в собі, з легкою долею сумніву, бо журналіст – людина самокритична, вона вагається і тому перепровіряє. Ми повинні завжди задавати собі питання: «а що далі?». Не зупинятись, не оглядатись назад, постійно йти вперед, не дивлячись на складнощі, невдачі. Бути впертим. Тільки наполегливість, мета і досягнення результатів є рухом!
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61