реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Жага до перемог
Жага до перемог

Жага до перемог

Катрін Талеб, РЗГ, 4 курс.
І у дитини перші кроки завжди кострубаті,
але тільки так вона навчиться ходити



Це був виклик самій собі. «Або ця країна мене
змінить, або ж я щось зміню в цій країні. В моїх
руках цілісінький світ, я можу мати все, чого тількі
забажаю. Моя думка про це більш значуща і вагоміша,
ніж шлях яким я буду йти» — Діана.


- Розкажи трохи про себе.
- Мене звати Діана Назірі, мені двадцять років. Народилася я в місті Києві і прожила тут 18 років. Навчалася в столичній гімназії східних мов, а після її закінчення вступила до Київського національного університету, де протягом одного року знайомилась з німецькою мовою. А з вісімнадцяти я переїхала до Німеччини.

- Як ти можеш себе охарактеризувати? Назви ключові слова, які, ти вважаєш, тебе добре описують, твою унікальну формулу особистості.
- Дуже складно себе описати, підібрати найвлучніші слова, так як кожна людина мене бачить по-своєму і зі своєї сторони, мабуть, в цьому вся сіль. Але я б все ж спробувала себе охарактеризувати таким реченням: маленька людина з великим ментальним тілом. Як ти вже встигла помітити, я дуже маленького зросту і взагалі виглядаю років на 15 - не більше, але неодноразово чула від друзів, що незважаючи на свою мініатюрність, душа в мене безмежна.

- Як ти дійшла до рішення поїхати в іншу країну, що послужило для тебе поштовхом?
- Насправді цьому посприяло дуже багато чинників. Якби до 11 класу мені хто-небудь сказав, що я буду жити в іншій країні - я розсміялася б цій людині в обличчя. Можливість переїхати мене спіткала в той період, коли почалися військові дії на території України. Плюс до всього мене турбували проблеми з сім'єю, зі здоров'ям, і сукупність цих подій настільки психологічно тиснула на мене, що я вирішила скористатися шансом змінити своє життя. Це був виклик самій собі. Скажу, що коли я переїхала, перші півтора року у мене було жахливе бажання повернутися на батьківщину, але в якийсь момент я вирішила, що раз вже я пішла на цей крок, то повинна максимум вижати з себе і з цієї країни.

- Опиши три своїх основних досягнення на сьогоднішній день.
- Я закінчила школу з золотою медаллю - це враховується (сміється)? З 18 років я абсолютно незалежна від своїх батьків у фінансовому плані - друге. У цьому віці, я вже можу дякувати батькам через, можливо, маленькі, але дуже значущі для їх сердець подарунки. По-суті, до якогось певного віку батьки вкладають в нас все, а потім ми їм це «віддаємо», не спеціально, а від душі. Сподіваюсь, ти розумієш про що я. Так-от я дуже цьому радію. А третє досягнення - мій вступ до університету у Франкфурті. Це було надзвийчайно складно і першого разу, зізнаюся, я не склала іспит. Після цього я замислювалася над тим, чи може це все-таки не моє і мені варто повернутися в Україну, але я доклала зусиль, і вже вдруге з усім впоралася.

- Що тебе надихає?
- Мене надихають багато речей. В першу чергу люди. Не всі звичайно… Останнім часом я намагаюся повністю звузити своє коло спілкування, щоб мене оточували особистості, які будуть тягнути мене вгору, робити мене кращою в якомусь плані. Це прості люди, але з цікавою історією і в той же час сильні духом. Мене дуже приваблює те, як незважаючи на події, які склалися в їхніх життях, вони не перестають радіти кожному дню і продовжують йти до своєї мети. Ще мене надихає молодість. Період, в якому я зараз живу - це найідеальніший час, щоб чогось досягти. Але потрібно запастися терпінням і прикласти для цього усіх зусиль.

- Поділися секретом свого успіху.
- По-перше, це знайомство з собою. Я, звичайно, не можу поки назвати себе успішною, але я зрозуміла, що мій переїзд до Німеччини познайомив мене з собою, так як я потрапила в ситуацію коли була абсолютно одна і мені доводилося себе пізнавати з іншого боку. Коли ти постійно в своєму звичному темпі кудись поспішаєш, у тебе елементарно не вистачає часу зупинитися і запитати себе хто ти, розібратися в собі і зрозуміти для чого ти тут, і що ти можеш зробити, щоб змінити світ на краще. Другий секрет мого особистого успіху - бути терплячим. Терпіти всі поразки, всі неприємності, і той факт, що багато чого може не вдатися з першого разу. Це дуже важливо, знайти в собі сили не опустити руки. І нарешті третє - це кожен день робити щось для того, щоб хоч трохи наблизитися до своєї мети. Якщо ти насправді маєш мрію, ти живеш нею кожен день. Мене завжди зупиняв той факт, що моя мрія занадто велика для мене, що вона просто невловима, так як я звичайна дівчинка. Я прочитала безліч книжок про психологію і там була дуже цікава фраза, яка звучить так: «Необов'язково представляти форму в якій проявиться твоя мрія, головне просто припустити думку, що вона здійсниться». З того моменту не було і дня, щоб я не малювала у себе в голові картинку, як ця мрія буде виглядати в реальності, я точно знаю що коли-небудь вона інтерпретується у цьому світі.

- Яка твоя найзаповітніша мрія?
- Раніше, кожен раз коли я чогось хотіла, я це промовляла, тобто говорила «Я хочу ..» і поїхали. Зараз же, моя мрія - це єдина річ, про яку я не хочу говорити, про яку я мовчу вже півтора року. Це те, що я бережу у себе всередині, плекаю, зберігаю, як зернятко вирощую, щоб колись посіяти. Поки що я боюся про це говорити. Не тому що я боюся, що хто-небудь наврочить, не зрозуміє або буде мене зупиняти, просто я хочу зробити і потім про це говорити, а не навпаки. А якщо чесно, я просто хочу бути щасливою - це моя найголовніша мрія у житті. Залишатися на тому рівні щастя, на якому я перебуваю зараз і не втрачати його з роками.

- Які цілі ти перед собою ставиш?
- Я хочу перестати боятися. Просто пробувати. Тому що доки ти не спробуєш, ти не будеш рухатися вперед. І у дитини перші кроки завжди будуть кострубаті, але тільки так ти навчишся ходити. І я хочу навчитися йти до своєї мети не тільки в своїй голові, але і діями.

- Якби у тебе була можливість щось змінити, ти б це зробила?
- Ні.

- Чому?
- Цього б ніколи не сталося. Те що зараз є - це факт. Як у фільмі «Ефект метелика» кожна твоя дія змінює наступні і твоє життя в цілому. Навіть якась дрібниця повністю змінила б моє життя і в кінці-кінців я не була б тією, якою я є зараз.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61