реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає

Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає

Аріна Федорових, ВСР, 4 курс.
Ми жили в одному гуртожитку і, можливо, навіть перетиналися в університетських коридорах. Стало зрозуміло, що ближчого знайомства не уникнути, коли я прийшла на нову роботу, і в ньюзрумі побачила вже знайоме обличчя. Познайомитися через невеличке інтерв'ю здалося мені гарною ідеєю — так і вийшло. У п'ятихвилинці відпочинку між прямими ефірами Юля розповіла про свою Батьківщину, мрії і те, що рухає по життю, коли цілей немає.

Чи є щось, що ти ненавидиш більше, ніж запитання «Розкажіть про себе»?
Я не ненавиджу це запитання! (Сміється) Хоч воно і ставить мене в глухий кут. Я така людина, яка знайде, що сказати, в будь-яких життєвих ситуаціях.

Тоді розкажіть про себе!
Мене звуть Юля, і я з Донецька. Хоча вже давно не ідентифікую себе з цим регіоном. І всі люди, крім моєї сім'ї, які залишилися там просто перестали для мене існувати. Але я думаю, що це тема для окремої розмови — тому що тут уже мої політичні та особисті переконання, в подробиці яких я не хотіла б вдаватися. Тим більше, я гадаю, рано чи пізно я зміню думку про цих людей, мені просто доведеться це зробити. Щоб ми могли далі жити в одній державі як ні в чому не бувало.

Якби ти народилася не в Донецьку, а, скажімо, у Вінниці, тебе б це якось по-іншому сформувало?
(Мовчить) Ось це запитання і правда загнало мене в кут. Не знаю. Але я впевнена, що нас формує не місто, а оточення. І майже впевнена, що в умовній Вінниці я оточила б себе такими ж людьми, які були поруч в моєму рідному місті. Дитячий сад, школа — мені здається, це приблизно однаково всюди, важливіший університет. А вчитися я вже приїхала до Києва.

Ти з дитинства хотіла поїхати або це прийшло вже пізніше?
Спочатку я збиралася вступати до Донецька, тому що, по-перше, рейтинг університету був досить високим, а, по-друге, всі мої однокласники і друзі йшли туди. Я не уявляла, як я взагалі можу бути одна, жити одна в незнайомому місті. Але це, напевно, синдром усіх першокурсників. Думка про Київ прийшла до мене якось спонтанно, я була на мільйон відсотків впевнена, що не вступлю. Тобто це була навіть не примарна мета, а захмарна і недосяжна мрія. Це, якби зараз я почала мріяти про політ у космос, а завтра на мене вже надягали скафандр. Але треба було спробувати.

«Я НЕ МРІЮ. ВЗАГАЛІ»

Тобі взагалі властиво мріяти про політ у космос, якщо ракети на горизонті немає?
Ні, я в принципі не мрію. От взагалі. Напевно, я одна з тих небагатьох людей, у яких немає мрії. Якщо запитати, яким я бачу своє майбутнє через п'ять, десять років, які у мене цілі, як я збираюся їх досягати — я не знаю. Немає нічого конкретного, і від цього навіть простіше. Я така людина, яка себе вічно чимось «грузить», я не можу нормально спати ночами. А якщо ще додам до всього мрії про захмарні речі і усвідомлення того, що їх здійснення аж ніяк не наближається, — ну, я просто зсередини себе з'їм. Тому я обираю не морочитися з цього приводу, і поки все складається досить непогано.

Які найдовгостроковіші плани є у твоєму житті? Що це — найближчі вихідні, місяць, наступне літо ...
Нічого з цього. Найглобальніше — коли я холодною зимою думала, у чому я ходитиму теплою весною. (Сміється) На більше я не здатна, ну ось я не романтична і не мрійлива натура.

Знаєш, я за собою теж таке помічала. Але я навіть заздрю людям, які мають мрію.
А в чому суть? Я правда не розумію. Навіщо? Коли ти живеш мрією, то створюєш собі якийсь уявний, ілюзорний світ, тільки їм живеш і відривається від реальності.

Якщо все втратиш — завжди залишиться мрія.
Ну так все і втратиш, тому що пішов від реальності! І що дає ця мрія в залишку? Навіть гірше. Вона ж уявна, ти не можеш на неї опертися в разі падіння, не можеш вхопитися.

Що тоді змушує тебе рухатися по життю?
Час. І більше нічого, серйозно. Я хоч вже і у «пристойному» віці, ніколи не думаю про те, коли вийду заміж, за яких обставин отримаю пропозицію, ким буду працювати. Це просто не займає мої думки.

Але ти говориш про заміжжя та інше, як про факт, який обов'язково станеться.
Так, це обов'язково станеться. Але я навіть найменшого уявлення не маю, коли це трапиться, з ким. І навіщо, якщо чесно, мені теж незрозуміло. (Сміється) Просто я виросла у консервативній родині, я сама консерваторка, тому переконана, що так треба. Всі люди одружуються, все розлучаються – і мені цього не уникнути.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61