реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»

«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»

Петро Зубарь, ВСР, 4 курс.
На фото: Марина дивується, чому в Білорусі
всі будівлі такі гігантські, каже,
в кожному з них все населення країни, напевне,
може вміститися


Історія однієї мрії, яка стала ціллю – і несподівано «досяглася»

З Мариною ми познайомилися в автобусі «Мінськ-Київ». Розговорилися. Марина ділилася враженнями від фільму «Довлатов», з сеансу якого вона ледве встигла на рейс. Каже, несподівано за два дні справдилися одразу дві мрії: велика – відвідати білоруську столицю, і друга, менша – подивитися кіно, яке в Україні не побачиш, а там, в Білорусі, іде всього три дні. Коротше кажучи, велика удача. Власне, про Маринини мрії, які вона легко перетворює на цілі і є ця історія.
Вона – студентка-другокурсниця, яка, очевидно, ані секунди не сидить на місці. З різким почуттям гумору вона жартує про білоруську свободу інтернету (він там майже всюди є – але треба постійно реєструватися за номером телефону), а старомодних міліціянтів, повз яких проїжджає автобус називає смішним словом «пепси».


- Твоя мрія-ціль відвідати саме Мінськ може комусь здатися дивною – це місто не така вже й туристична Мекка. Як ти її пояснюєш людям або хоча б собі?
- Хотіла дуже давно, з дитинства. Вдома в мене «тарілка» ловила якимсь чином білоруські канали, де йшли мультфільми білоруською. Подобалася ця мова, став дуже цікавим народ. А ще я згодом підписалася на купу білоруських блогерів, які час від часу розповідали про країну та Мінськ. Словом, хотілося давно, але все якось не виходило.

- Чому не виходило? Здається, ніяких проблем з візами бути не повинно…
- Та все якось не було можливості – це ж треба взяти і зібратися. Плюс навчання – в інституті культури постійно щось відбувається і я постійно там потрібна. Практика, організація подій і концертів – це забирає настільки багато часу (і не приносить настільки багато грошей – зітхає), щоб можна було зібратися у подорож хоча б як зараз – на одні вихідні. Я навіть коли вже зібралася, купила квитки, пам’ятаю, не могла вночі заснути. Все боялася – а раптом щоб кордон перетнути потрібні якісь документи – бо в мене ж один тільки внутрішній паспорт. Зранку одразу ж зателефонувала у посольство, і там мене заспокоїли – можна і так. Та і для того, щоб поїхати, мені був необхідний якийсь поштовх.

- І поштовх трапився?
- Уявляєш, так! Один мій знайомий несподівано покликав мене із собою на концерт. Я сказала, що на концерт не хочу, але просто в Мінськ – залюбки! Зібралися вже, а в нього чомусь в останній момент не вийшло поїхати. Телефонує мені, вибачається, каже, давай іншим разом. А я подумала – ні-ні, ніяких іншим разом, поїду тоді сама, знайду і без нього чим зайнятися. І поїхала!

- І як тобі Мінськ? Виявився таким, яким ти його уявляла?
- Цікаве місто. Тут є кондитерська «Коммунарка» — цукерки зі смаком дитинства. Насправді Мінськ дуже чистий, акуратний та по-своєму гарний. Є цікаві та красиві будівлі, правда, серед них багато однотипних і монументальних. Незрозуміло, навіщо вони такі величезні — туди що, вся країна повинна поміститися?

Тут приємні люди - коли я приїхала в хостел, трапилася навіть кумедна історія. Тамтешеій хлопець-працівник розповідав мені де-що, і я думала, що він говорить зі мною білоруською. Я ще подумала, що дуже добре розумію мову, мабуть, з дитинства зовсім його забула — а в мультфільмах-то розуміла кожне слово! (Сміється). А виявилося, що цей хлопець приїхав з Італії практикувати російську мову і влаштувався для цього працювати в хостелі. Уявляєш - я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом!

- Кажуть, білоруська чи то мертва мова, як латина, чи то занесена в умовну червону книгу мов. Що ти думаєш з цього приводу?
- Думаю, що з мовою там біда. Начебто скрізь багато написів білоруською, оголошення в транспорті, але люди на вулиці нею не розмовляють. Я от ні разу не чула. Мені здається, в Києві зовсім не так — хоч російськомовних і багато, але українська від цього нікуди не дівається.

- Одну глобальну життєву мету ти досягла, в Мінську побувала. Куди тепер треба їхати? Яку мету досягати?
- Насправді з усіх міст світу мені найбільше хотілося саме в Мінськ. Таке ось ірраціональне бажання. А нову мету я поставити поки не встигла — надто свіжі враження від міста. Напевно, буду поки шукати їх серед своїх захоплень: якщо на першому курсі інституту мені не надто подобалося, то тепер ніби відкрилося друге дихання: з'явилося багато занять, цікавих і корисних предметів, я навіть сама не очікувала, що так цікаво буде. Так що, поживемо — побачимо!
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61