реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»

«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»

Виноградова Крістіна, РЗГ, 4 курс
Інтерв’ю з особистістю


Студентка медвузу не може жити без очей - захоплення, що не лякає, а інтригує

Я зустріла Олександру в арт-кафе на Подолі. За кавою, ми поговорили про її мрії та цілі у житті… Гарна картинка, але неправдива. Я здзвонилася з Олександрою у скайпі завдяки знайомій знайомої, о десятій вечора, бо Олександра – студентка Тернопільського медичного університету. «Давай пізно ввечері, треба писати 40 сторінок історії хвороби від руки», - написала вона мені, коли ми домовлялися про інтерв’ю, і додала стікер кота, що плаче. «Що тут цікавого? В мене подруга вчиться у медичному!» - скажете Ви. Так, на перший погляд, Олександра – типова студентка медичного ВУЗу. Проте, вона має одну цікаву особливість – Олександра одержима очима людей.

Олександро, розкажіть докладніше про своє захоплення очима.
З чого почати? (сміється) Я з дитинства маю поганий зір. Довго сприймала це як даність, як реальність, яку неможливо змінити. Коли стала старшою, в мені з’явилася нотка бунтарства. Я більше не хотіла коритися такій реальності. Лінзи кожен день вдійвай-знімай, за ноутбуком довго не сиди. Почала цікавитися будовою ока, процесами які впливають на якість зору. Читала наукові праці та статті, дивилася відео. Після року в такому режимі, подруга помітила, що я завжди шукаю очі людини під час розмови, а коли знаходжу, вдивляюся дуже пильно. І дійсно! Все, що я бачу тепер – очі. Запитайте мене, як Ви виглядаєте після закінчення інтерв’ю, і я скоріше за все не відповім. Зате очі опишу так, як ніхто! (сміється)

Співрозмовники не лякаються?
Буває! (сміється) Але більшість сприймає це як уважність до них і до того, що вони говорять . Ті, з ким регулярно спілкуюся, вже звикли.

Чим саме очі викликають у Вас таке захоплення?
Гарне запитання! Сама про це не раз думала. Очі вражають мене своєю глибиною - примітивно, але правдиво. Не дарма очі часто порівнюють з океанами. Є у них якась безкінечність, бездонність, яка зачаровує. Також очі вразливі. Можливо, така думка пов'язана з тим, що я маю поганий зір і усвідомлюю цінність очей більше, ніж більшість людей. Будова ока делікатна, я б навіть сказала тендітна.

Чи не захоплення очима привело Вас до медичного?
Так! Без сумніву! Захоплення очима та усвідомлення цінності очей. Я хочу допомагати людям зберегти зір.

Яка Ваша ціль?
Хочу стати офтальмологом та започаткувати в Україні новий напрям лікування міопії у дітей віком від 3 до 10 років. Не медикаментозно, а фізіотерапевтично, за допомогою спеціальних приладів. Планшети і телефони – це все добре, але сьогодні більшість дітей мають власний гаджет вже в чотири роки. Батьки не контролюють їх користування пристроями, зір у дітей псується. А потім welcome to the club, окуляри-лінзи або «розпізнаю друзів на відстані 10 сантиметрів».

Що, на Вашу думку, може завадити досягненню цілі?
На мою думку, перешкодою може стати прихильність більшості лікарів до традиційної методики лікування. Буде не просто відвоювати місце для нової методики. Крім цього, пройде час, поки люди почнуть довіряти.

Що Ви вже зробили для досягнення своєї цілі?
Вступила до медичного і протрималася чотири курси! (сміється) Батьки не сприймали моє захоплення очима серйозно, але коли я вступила до медичного та ще і на державне місце, зрозуміли, що я не жартую. Навчатися не просто, але я знаю, для чого я тут.

З чого Ви почнете після закінчення навчання?
Для початку, працюватиму над тим, щоб зарекомендувати себе як офтальмолог-професіонал, який знає, що робить. Наступним кроком стане пошук грошей на розробку та створення приладів для фізіотерапевтичного лікування міопії. А грошей знадобиться чимало. Було б також добре зустріти однодумців, об‘єднати зусилля.

Дякую за інтерв’ю, Олександро, та успіхів у досягненні цілі! Україні потрібні такі віданні лікарі!
Дякую Вам! І прошу вибачення за пильний погляд очі в очі. Ви протрималися достойно! (сміється)
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61