реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити.  Я просто хочу розказувати історії.

Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.

Катерина Гончарова, РЗГ, 4 курс.
«Історії»


Як можна одночасно бути коректором, верстати книги, писати вірші і прозу в розпалі 4 курсу?

Що думає сучасна молодь про життя? Поезія, студентство і пошуки себе – думки та погляди студентки Інституту журналістики напрямку «Видавнича справа та редагування».

Спокійна всередині і водночас полум’яна - саме такою я бачу її після інтерв’ю. Вона захотіла провести бесіду на вулиці, де вільніше. Крім прагнення до свободи Олену характеризує і те, що вона, раптово захоплена рекламістом-журналістом-початківцем, все ж погодилась приділити мені час. Співчуття і студентська взаємодопомога для неї не просто слова. Олена Тищук, яка вивчає видавничу справу та редагування, розказала про різні аспекти особистого – навчання, перспективи і творчість.

Де ти навчаєшся?
- Я навчаюсь на спеціальності «Видавнича справа та редагування» на 4-му курсі, слава Богу. Моя спеціалізація - книжкові видання, бо я люблю книги.

Ти хотіла вступити саме на цей напрямок? Чи так просто вийшло?
- Я йшла на ВСР усвідомлено, знаючи, куди я іду і для чого. Чесно кажучи, я обирала між журналістикою і видавничою справою. Обрала саме ВСР, бо мені сказали, що це для інтровертів. Тобто для таких, як я. А по-друге, я люблю книги і взагалі хотіла завжди працювати з текстом. В ідеалі я уявляла свою роботу до того як я стану успішним супервеликим письменником з Нобелівською премією приблизно так: я буду просто читати книги до їх публікації і за це отримувати гроші.

По-суті, я зараз цим і займаюся. Я працюю коректором для видавництва «КСД» і верстальником для видавництва «Нора-Друк» і тому моя маленька мрія здійснилася. Але потім я зрозуміла, що насправді це не була моя справжня мрія, я хочу щось творити.

Дуже важко знайти своїх людей, які б тебе розуміли і підтримували. Це ще одна з причин, чому я йшла на «Видавничу справу та редагування». Мені вдалося тут знайти таких людей.

Чому ти не обрала спеціалізацію «Електронні видання»?
- Я не пішла на електронні видання, хоча думала про це, через те, що я гіпервідповідальна. Якщо у мене будуть знання з електронних видань, я буду відчувати необхідність працювати з цим. Наче буду зобов’язана робити сайти і наповнювати їх. Оскільки у мене немає знань, то я не можу цим займатися.

У школі у тебе були улюблені предмети, пов’язані з обраною спеціальністю?
- У школі я дуже любила біологію, бо у мене була прекрасна вчителька. Любила літературу, звичайно, але насправді почала її читати за програмою класу з 9-го. Бо до цього у мене було погана вчителька, вона була класним керівником, і з нею можна було просто нічого не робити. Власне, я не дуже любила читати. Я досі не люблю дуже читати, через сам процес - в мене втомлюються очі. Хоча я дуже люблю історії. Я не так хочу писати, як хочу розповідати історії. Письменництво – це для мене найкращий медіум, щоб висловлювати їх. Взагалі, я хочу спробувати все. Хочу спробувати радіо, телебачення і сценарне щось.

Ти пишеш вірші та прозу? Які твої улюблені поети?
- Коли є час. Прозу треба писати довго, а вірші... я транслюю їх. Я не те щоб їх складаю, а мені просто приходять якісь речі, а далі я їх допрацьовую. В мене немає рутини, коли я маю сісти та за день написати віршик. Взагалі, мені здається, що за замовленням я не зможу нічого написати.
Я навіть не знаю, ніколи так не думаю: «Улюблений хтось». Я не люблю читати поезію, я люблю її слухати, коли поети самі декламують свою поезію, коли є перформанс. Із слухальних мені подобається реп-гурт «Макулатура», які творять радше поезію, а не реп. Полозкова також робить чудові шоу, де вона читає. Але я надихаюся більше класичними французькими символістами. Бодлером, Рембо. Він взагалі мій кумир, хочу собі плакат його повісити у кімнаті. Верлена менше люблю. Наші символісти-модерністи теж прекрасні.

Чи є в тебе особлива історія з життя, пов’язана з поезією?
- Я взагалі з Луцька і позиціоную себе як волинянка. Коли мене будуть питати, я буду луцьким поетом, напевне, а не київським чи українським загалом. Я ходила в літературну студію при МАН. У мене була хороша наставниця. Я дуже скептично ставлюся до конкурсів, не люблю їх. Але вона брала просто скопом наші вірші і подавала скрізь. На одному з них, наставниця мені передавала, що в журі була Надія Гуменюк, яка сказала про мої вірші: «Я не розумію, про що пише ця дитина». Я тоді була в класі 9-му і дуже запишалася цим. Я роблю щось правильно, якщо люди так про мене кажуть. Я представниця абсолютно нового покоління, і вона просто не може зрозуміти, те, про що я пишу.

Ти казала, що працюєш. Як тобі вистачає часу?
- Його не вистачає. Я постійно «помираю». Працюю сезонно, можна так сказати. Власне, всі книжки роблять до форуму і Книжкового Арсеналу, тому мене десь наприкінці в серпні місяці завантажують, і от я там «помираю». У березні-квітні мене завантажують. І от я зараз «помираю», бо одночасно верстаю 3 книжки, коректую ще одну книжку.
Я не вмію використовувати тайм-менеджмент. Просто можу щось робити, а потім «залипнути» на якомусь відео в YouTube і втратити годину сну. Все йде за рахунок сну. Сьогодні мені вдалося поспати, через те, що я проспала будильник. Вчора я спала 3 години, бо дедлайн, і треба було здавати дуже багато всякого.

У тебе є певна мета чи мрія?
- Стати відомим письменником? Навіть не знаю. Коли я кажу «стати відомим письменником» я не зовсім це маю на увазі. Що таке відомість? Що таке відсутність меж? Це типу йти до Нобелівки? Це як трофей, але це не може бути самоціллю. Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії. Мені вдається писати вірші, але я це не контролюю. Це як фізична потреба. Таких глобальних цілей… Не знаю, бути щасливою? Що таке щастя? Щастя буває тільки в моменті. Мені здається, що у мене глобальної мети немає. Через це у мене є ментальні якісь проблеми і упередження. Колись ти сідаєш і розумієш, що все це не має сенсу. Але потім якось завантажуєшся рутиною і намагаєшся це почуття приглушити і не бачити його.
Я пишу для себе, бо не можу не писати. Якщо це комусь знадобиться… Я читаю літературу, для того щоб побачити в тексті себе, щоб надихнутися і щоб відчути, пережити якісь емоції. Я не хочу, щоб мої тексти розглядались, як якісь звичайні класні літературні монументи, які потім будуть на скрижалях висіти. Це не є моєю ціллю. В мене немає взагалі ніякої такої цілі з письменництвом. У мене є талант і я розумію, що його можна десь застосовувати, і якщо він буде десь застосований, це буде класно.

4 курс – що далі?
- Далі – магістратура, бо батечко хочуть, а це значить треба. Я навіть не буду дуже багато де подаватися, бо я це роблю більше для якоїсь галочки, ніж для себе. Якщо в ІЖ буде створений новий курс «Дитячі видання» у співпраці з Великою Британією, а також якщо він буде саме у такому форматі, про який мені розповідають, то це буде класно. Також я постійно займаюсь самоосвітою. Наприклад, минулого літа я поїхала на виїзні курси від Центру літературної освіти – Літню літературну школу.

Вкотре підтвердилось те, навколо є безліч неймовірних людей, про яких ми просто нічого не знаємо. Можливо, це була розмова з майбутнім лауреатом Нобелівської премії?
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61