реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Статус: у вічному пошуку
Статус: у вічному пошуку

Статус: у вічному пошуку

Олена Тищук, ВСР, 4 курс.
Ніна Ігнатова - мисткиня-хірургиня, яка не зовсім розібралася у собі.

Гортаючи стрічку в Інстаграмі, натрапляю на фото кучерявої дівчини, яка усміхається, у вінтажному беретику і на вигляд поношеному пальті з минулого століття, а в описі до фотографії текст, цінність якого мають визначати літературні критики, а не прості пересічні червоним сердечком. На відео під фото вона співає власних пісень. Гортаю стрічку далі й бачу фото операційного стола, на якому у цю секунду комусь рятують життя. Під фотографією вона зізнається, що любить хірургію, але й на четвертому курсі НМУ ім. О.О. Богомольця, на лікувальній справі, не знає, чи це точно те, чим вона хоче займатися.
Мені випало познайомитися з цієї дівчиною і Вам теж. Вітайте Ніну Ігнатову, мисткиню-хірургиню, яка не зовсім розібралася у собі.


Відсутність вибору теж вибір
Мій батько був лікарем. Моя мама культуролог, музичний теоретик. І, якщо з мамою все зрозуміло, то батькові просто було властиве все музичне, і він старався з самого дитинства розвивати це в мені. Ми могли сидіти, а він казав: перед тобою чашка – розкажи мені про неї історію, як ще Чехов робив – «Ось чорнильниця, розкажи мені про неї». Мене плекали в гармонійному поєднанні природничого з мистецьким.

У дев’ятому класі постав вибір, іти до музичного училища чи залишитися у школі, а потім –університет. І батьки розійшлися в думках: «папа» казав іти в медицину, мама – в співачки. Ми зійшлися на тому, що,

ЯКЩО ТИ СТАНЕШ СПІВАЧКОЮ, ТИ НІКОЛИ НЕ СТАНЕШ ЛІКАРЕМ, А ЯКЩО ТИ БУДЕШ ЛІКАРЕМ, ТО ТИ ЗАВЖДИ МОЖЕШ СПІВАТИ.

Визначити значить обмежити
Спочатку я була панком, а потім стала готом. Я жила з сестрою і як молодша сестра наслідувала її. Це була форма протесту, внутрішня позиція. Можливо, ще й дитяча потреба якось назвати себе.

А потім я зрозуміла, що визначити значить обмежити, як казав Оскар Уальд.

І зрештою це перетекло у те, що є зараз. Десь наприкінці другого курсу я коротко підстриглася, тому що всі мені казали, що це мені не личитиме. Коротка зачіска дала мені зрозуміти, що ось це «я». Стиль і те, що всередині, воно має співпадати. Я люблю перекроювати одяг, певною мірою одяг – це моє полотно.
Статус: у вічному пошуку

Чому ж медицина?
Я живу на протиріччях. Я заздрю людям, які знають, чого вони хочуть. Наче й думаєш, що закінчиш університет, попрацюєш декілька років (що я дарма вчилася). Але трапляються думки, що можна піти в «Голос Країни» і гарно там себе показати і повністю піти у цю сферу.

Я б хотіла позиціонувати себе як співачка, не хочу, щоб мене знали спершу як письменницю, художницю, блогера чи навіть хірурга.

Але медицина – це невід’ємна частина мене. Університет часто відбиває бажання просуватися в цьому полі, але на це не варто звертати увагу, тому що є потужне підкріплення на практиці в лікарні, я розумію, як це все з середини виглядає і як це цікаво. Коли я потім стикаюся з людьми не медиками, я розумію, на скільки класно, що я медик, тому що я зовсім інакше сприймаю світ. Я розумію механізм, чому хтось такий, яким він є.

Медицина як форма творчості
Не можна описати словами, що відчуваєш, коли стаєш на операцію. Я бачу, як жир дотикається до розрізаної тканини, і це схоже на вареники з вишнями. Коли спостерігаєш, як філігранно людина робить надрізи. Це мистецтво з двох боків. По-перше, кожна операція це щось зовсім інше. Здається, що лікарі здебільшого схильні до якихось точних наук, але в них немає теореми, за якою все робиться. Мій брат ургентний хірург і йому потрібно дуже швидко приймати творче рішення. А по-друге, я відчуваю це як живопис чи поезію.

Соцмережі як власна арт-галерея
Інстаграм дуже класна платформа в плані комунікації з людьми. Я не можу просто підійти до людини і заговорити з нею, а тут все значно простіше. З іншого боку – це спосіб показати себе. Це арт-галерея, де тобі не потрібно сплачувати за оренду і звати людей.

Я хочу знайти однодумців. Не для того, щоб задовольнити власне его, а щоб створювати щось разом з ними.

Зараз багато розвелося «інста-блогерів», які втрачають істину мету, з якою його створювали. Є люди-індивідуальності, які транслюють своє «я», а буває, що прогортуєш стрічку, а в ній усі однакові, я хочу вирізнятися.

Перепони в черепній комірці
Перепони звичайно, в моїй черепній комірці. Коли гортаєш стрічку в Інстаграмі, не можеш не порівнювати себе з іншими. Я часто сумніваюся в собі.

Друга перепона в тому, що я до кінця не розумію, чого я хочу. Цей постійний пошук він також негативно впливає на мене. І ця перепона – найбільша.

Часто суспільство від мене відсторонюється. Але потім я розумію, що це не ті люди, які мені потрібні. Я не вмію входити в якісь компанії. Тому що часто все зводиться до «привіт-бувай».

Зовні можеш робити все, що завгодно, а проблеми всередині вони звичайно стримують.
Я стою зараз в темряві на коліях, бачу вогник вдалині, але що там буде не знаю: це може бути потяг або вогник цигарки, і яким буде шлях до цього вогника теж не ясно.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61