реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва

«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва

Інна Кобець, 2 курс.
Рубрика: мистецтво

Пошук нових форм здійснення театральної діяльності в Україні.

Театр - без сцени, масштабного простору, антракту, буфету, велюрових стільчиків та дам на високих підборах, справжня художня єдність, гармонія всіх елементів та бездоганна акторська гра об’єднала навколо себе професійних театральних, мистецьких гуру та простих цінителів прекрасного. Унікальний простір «Joy Fest» розпочав свій четвертий бенефіс на сцені готелю «Хрещатик». Поєднання не типового театрального простору та акторського дійства – не метод заробітку грошей, а безкоштовна можливість для всього малозабезпеченого населення країни подивитися на дійства під девізом «Знайти мистецтво в собі!»

Фестиваль розпочався не за поданим регламентом. Все дійство було перенесене на пів години пізніше запланованої, тому о 2 годині дня робочі ще активно тягали з місця на місце драбину, переміщали банер, доставляли стільчики. Приємно, що можна було зняти з себе мокре пальто чи куртку, віддати її в гардероб і відчути себе хоч трошки офіційно без верхнього одягу і в той же час комфортно за рахунок ввімкненої опалювальної системи про яку готель встигнув попіклуватися заздалегідь. Вишуканості фестивалю додав саме інтер’єр готелю «Хрещатик»: велика кількість скла та дзеркал, сяючих величезних люстер та лампочок, безліч килимів, неначе в дорогому американському фільмі трохи спантеличувало. Адже в такій по-справжньому багатій сфері хотілося бути в вечірній сукні та з бокалом шампанського. Основне дійство відбувалося в холі, де віддзеркалювалювалося світло від ламп накалювання, примножувалося в десятки разів та допомагало абстрагуватися від сірого неба за вікном.

Типової театральної сцени там не було, а лише частина гранітної підлоги, відмежованої від глядацької зони, а задня стінка була повністю чорною. Для глядачів були відведені ряди зі звичайних офісних коричневих стільців.

Журнал «Joy», інтернет портал «Фраза.юа», медіа група «Голос юа», театр «Маскам Рад» представляли та спонсорували «Joy Fest». До речі фестиваль не проходив за типовою схемою, він ніс у собі певні змагання та конкурсну програму за, якою слідкувало «вельми шановне, поважне журі» за красномовними словами ведучої: В. Богатирьов - професор Вінницького гуманітарного університету, В. Гніда - режисер, сценарист відомої КВК команди « Дрім - Тім», А. Есмузі - актор, член асоціації діячів естрадно-мистецької України. Чоловік на передньому стільчику встиг декілька разі поправити свою чорну гриву, хтось запостив фото до соціальних мереж доки все таки дуже «цікава» промова закінчилася.

Нарешті світло згасло, балачки припинилися і на уявній сцені постала театральна трупа « Мельпомена» з Рівного в ролі головних дійових осіб « Ведмедя» А. П. Чехова. Три ключові особи доволі вибиваються з типової уяви про велику кількість акторів переднього, другого плану, балету в театрі. Але всі 40 хвилин увага глядачів повність зосереджувалася на героях, не розсіювалася і легко допомагала зрозуміти суть та розвиток дії п’єси. 19 століття: бездоганна страдниця з тоненькими ручками та білим овалом - Олена Іванівна, вальяжний вусатий буржуа, якому, як звичайно, «голодно» без грошей – Григорій Смирнов та простий, мовчазний слуга. Конфлікт зав’язується навколо грошей та кохання, але, як не дивно в цьому варіанті гроші дарують кохання героям. Не знаючи самого твору Чехова та не будучи театральним критиком важко по-справжньому оцінити виставу. На перший погляд все було досить непогано. В лівій частині залу сиділи дівчата, я зразу зрозуміла, що вони не театрали, а прості відвідувачі, студентки НАУ та КНЕУ «Спектакль - чудовий, гра акторів - не перевершена», перемовлялись вони. Поряд мене сидів юнак з режисерського факультету, який досить цікаво коментував та рецензував сам спектакль. Дискусія була яскравою: «Актор- виносив само собі реквізит на сцену та ще й з вусами, що не відповідають тій епосі. Акторка та актор забували слова, можливо дуже нервували. Наявний один режисерський прийом, щоб показати пристрасть - використовували танець. Та і що до перекладу, таку класику неможна перекладати на українську мову, адже втрачається колорит та авторське письмо самого А. П. Чехова»,- емоційно та дуже жестикулятивно коментував Андрій.

Все ж незважаючи на всі «не», що прозвучали, одноголосно найкращою була кульмінаційна частина п’єси. Органічна поведінка жінки, що в душі жадає потрапити в обійми чоловіка, але не хоче робити перший крок, захопила зал. Олена Іванівна так органічно та пристрасно відсилала куди подалі Григорія Смирнова, але в той же момент так ніжно кликала його назад. В цій ситуації, як завжди чоловік був у безслівній комі та неоднозначній реакції на яку хотілось лише сказати «Не любить женщин - преступление, а любить- наказание!»

Зал аплодував стоячи, акторам дарували квіти в холі сканували «Браво», ось тут відчувся справжній дух театру. Дія завершилася і усмішка з обличчя не зникала, незважаючи на занадто підвищену вологість на дворі. Забравши верхній одяг я ще раз, так би мовити «на прощання», поглянула в хол, зробила декілька фото і зрозуміла, що такі фестивалі треба обов’язково відвідувати та долучатися.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
(044) 481-45-61