реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Творчість серед кам’яних джунглів
Творчість серед кам’яних джунглів

Творчість серед кам’яних джунглів

Олександра Буленок, 2 курс.
Дитячий театр, де кожен може бути собою

Київ потопав у зливі. Холодно. Пальці відмерзають. Хочеться сісти в затишному кафе та випити гаряче какао, забувши про все на світі. Здавалося, що цього дня, 8 жовтня, тепло та сонячний настрій втік на відкриття нового дитячого театру. Туди дістатися було просто. Приблизно 40 хвилин від «Дарниці» – і ми з Алісою вже на станції «Позняки». Не люблю це місце: кам’яні джунглі, непривабливі, похмурі, де кілька разів губилася. Небо сіре, хмарне, калюжі такі велетенські, що в них можна було втопитися. Тремтячи від холоду, ми минаємо кінотеатр «Аладін», завертаємо за «Скандинавську гімназію». Серед спального району, біля одного з під’їздів, висять кульки. Наче радість серед сірих стін. Ось він – дитсадок «Дитяча резиденція», де дитячий театр « Зоряне місто» орендує приміщення. Здається, ми на місці.

Відчиняємо двері – з посмішкою на обличчі нас зустрічає Ольга Резниченко, художній керівник та одна з викладачів дитячого театру. «Проходьте, одягайте бахіли або знімайте черевики», - промовляє вона, вказуючи на вхід до кімнати. Долаємо чотири сходинки. Тепло. Дуже тепло. І справа не лишень в тому, що приміщення опалюється, а і в тому, що на вішалках одразу помічаєш маленькі курточки, пальта, а поруч на підлозі – дитячі черевички.

В одній із кімнат от-от, о 13, мав розпочатися перший майстер-клас для батьків та їхньої малечі. Стіни покриті жовтими шпалерами, тюль усіяна квіточками та зображеннями тварин, довкола різнобарвні столики та тумбочки, стоїть стенд з малюнками та з буквосполученнями, на підлозі – килим з зображенням міста та вулиць. Серед усього цього стоять мініатюрні стільчики, на яких вмостилася малеча (і не зовсім) від 5 до 14 років. Ми з Алісою теж приєдналися до них – трохи старша, але все ще малеча.

Перш за все нам продемонстрували ролик спектаклю минулого сезону «Зоряного міста» - «Казка про ввічливість». Як виявилося, це казка у віршах про добрих фей, злих дівчат та тваринок – усе це іграшки однієї дівчинки. Більш того, 5 років тому театр гастролював з цими казками по фестивалях, гастролях і, що не менш важливо, виступав перед дітьми з обмеженими можливостями.

- В контексті розвитку дитини будуть викладати сценічну мову, акторську майстерність, дефіле, пластику, сценічні рухи, - запевнила усіх присутніх куратор проекту Оксана Морозова, – щоб дітки знали, як саме падати на сцені, коли їх «вбивають».
Переводжу погляд з ораторки на оточуючих. Діти «уважно» слухають та бавляться один з одним водночас, а батьки прислухаються до слів куратора. Біля татка на стільчику заховалася засмучена 5-річна Софійка, яка, насупивши брови, стиснула свою іграшкову мавпочку. Звісно, її однолітків не було, тож почувалася некомфортно. Поруч зі мною – Ліза, шестирічна дівчинка, яка чи не єдина з дітлахів слухала не відволікаючись.

- Ми не робимо театр заради театру, а для того, «щоб», - знову привертає мою увагу своїми словами Ольга Резниченко.

Далі почалося чи не найцікавіше. Презентація завершилась, деякі дітлахи розбіглися, а залишилися на майстер-класи, так би мовити, найсміливіші. Адже на черзі – урок сценічної мови. Два десятирічних хлопця та тринадцятирічна дівчинка були добровольцями для наочної демонстрації ефективності вправ з корегування вимови. Дивно, проте діти не соромилися здаватися смішними та кумедними. Вони хотіли і були готові займатися. Що ж далі? А далі – акторська майстерність. Вдих-видих, вдих-звук-видих – діти практикуються вимовляти написані на стенді буквосполучення, використовуючи методику дихання. «Четыре черненьких чумазеньких чертенка чертили черными чернилами чертеж», - чітко та безпомилково повторювала на різних регістрах скоромовку дівчинка Настя, яка вже 5 років тому спробувала це на собі та вправно навчилася сценічній вимові та сценічному шепоту.

Творчість серед кам’яних джунглів


- Ай, ссс, ай, ай, - кричали дітлахи, роблячи вправи з акторської майстерності. Вони виконували вправи на відчуття – холодно, гаряче, боляче від колючок під ногами.

Кожен з них намагався грати так, як того вимагає їхній характер: хлопчики сміялися, стрибали, жартували, а дівчинка трималася стримано та холодно. «Що поробиш, підліток», - промайнуло в мене в голові. Я вийшла. В іншій кімнаті заховалися дві дівчинки малюючи: уважна слухачка Ліза та стримана Катя. Вони сміялися та жартували, питали, скільки років моїй матері та самостійно відповідали, що «напевно, сто років». Дитячий сміх. Такий щирий і невимушений. Заспокоює.

- Звісно, я буду сюди ходити. Тут мої подружки і мені тут подобається, - сказала Ліза, широко розплющивши блакитні оченята.

- А ви знали, що безкінечність – найбільше число? – промовила Катя, провокуючи в мене думки: «Звідки такі розумні діти?»
Повертаюся на майстер-клас. Діти вже встигли перейти до іншої методики навчання – візуальної. Вони повторювали сценки з книжки: обирали образи, фантазували, продумували історію своїх персонажів та обігрували це все. Що тільки не грали юні актори! За 15 хвилин їм вдалося обіграти і закоханих, і дітей, які хочуть потрапити на корабель, і дорослих, які переймаються за гроші.

Завершилось це дійство виступом Насті. Вона декларувала написаний Оксаною Морозовою вірш «Чудовище», рядки якого описують проблеми у стосунках між дітьми та батьками, непорозуміння та дитячі хитрощі. Усі аплодували. Справді, прекрасний виступ юної акторки. Емоційно, а головне – правдоподібно, що цілком зрозуміло.

Наостанок куратор запевнила, що будуть різні групи за віком: як для 6-річних, так і для студентів. Тож ми з Алісою полегшено зітхнули. На такій ноті організатори подякували присутнім за візит та оголосили про завершення святкового відкриття театру. Потихеньку кімната звільнилася і ми пішли прощатися з новими подружками.

Після відкриття ми все-таки завітали до кав’ярні випити какао. Дитячий театр зібрав дітлахів та їхніх батьків, аби запросити до світу, де кожен зможе проявити себе. І ми також обов’язково туди завітаємо.

Ще про цю подію «ЗВЕЗДНЫЙ ГОРОД» 2.0

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
15 июля 2017 14:15
How to Turn $9 Into $5,000 Forever
NO Website. NO SEP. NO Traffic Needed.. Just Find a Domain & Profit! http://bit.ly/2unTz0D


Цитата
12 сентября 2017 2:22
Последние женские новости здесь phpua.net


Цитата
23 сентября 2017 13:18
Konsolidacja jest jednym spośród podstawowych narzędzi służ±cych do obniżenia miesięcznych zobowi±zań skarbowych takich jak: kredyt hipoteczny, debet kredyt konsolidacyjny gotówkowy, czy karta finansowa. Konto wraz ze zwrotem do 650 zł za zakupy oraz ochroną niezmienności cen.


Цитата
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
(044) 481-45-61