реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Роби, що любиш і люби те, що робиш!
Роби, що любиш і люби те, що робиш!

Роби, що любиш і люби те, що робиш!

Ірина Поліщук, 2 курс.
Рубрика «Професіонал»


«Я дуже люблю дорогу і без неї не можу»

Борис Іванович уже не один десяток років водить автомобіль і уже 36 років заробляє цим собі на життя. Він розповів, чому став водієм, що привело його до столиці і чому він жодного дня не жалкував, що обрав саме цю професію.

- Як довго Ви за кермом? Коли отримали права і де зараз працюєте?
- Я почав водити машину ще з 7 класу, хоч права отримав у 1979 році. Тобто, фактично, за кермом я вже 36 років. У мене відкриті усі можливі категорії від А до Е. Працюю я з 2003 року у «КИЇВ ТРАНС ЛОГІСТИК», вожу на Рено Магнум 500 DXI 2011 муку в різні куточки України із «Київмлина».

- Ким ви взагалі хотіли бути у дитинстві?
- Водієм. Це була моя мрія ще змалку. Тоді машину мав тільки один чоловік на селище. І він вважався авторитетнішим ніж сам голова колгоспу!

- Як Ви дізналися про роботу в Києві? Чи поїхали сюди самі чи може з якимсь товаришем?
- Я з Житомирщини і там, де я жив, не було роботи, щоб прогодувати сім’ю. Приїхав я у Київ сам і відразу почав шукати роботу, а поки проходили ці пошуки, жив у родичів на Русанівці.

- Який у вас режим дня? Чи рано вставати?
- О 5 годині ранку я прокидаюся, поки дійду до гаража і підготую машину, то вже буде 7. Робочий день закінчується по-різному, все залежить від того, куди цей раз повезу багаж. Це може бути Київ, Біла Церква або інша область України.

- Де ви мешкаєте? Чи задовольняють вас умови проживання?
- Фірма надає нам гуртожиток, за який ми платили раніше лише комунальні послуги. Зараз власник у нас змінився. Заборгованість зробив той колишній директор, здається, там 250 тисяч. Фактично, він заплатив і він викупив цей гуртожиток, так що у будь-якому випадку доведеться йти на поступки. А так, я ж кажу, туалет – це не умови. А кухню ми прибираємо самі, то вона у непоганому стані.

- Скільки найбільше часу ви були в дорозі?
- За всю мою кар’ єру відрядження були і в Росію. У Тольятті, Бердянську, Ленінграді був. Я так їду туди місяць, 4 дні відбув, їду додому, 4 дні побув і знову їду - ось така робота. А так найбільше 960 кілометрів проїхав до Бердянська.

- Які були цікаві ситуації в дорозі?
- Мене чоловік найняв, оплатив все і послав на Тальятту. Їхали ми біля Ульянівська і там на полі у мене обірвалося зчеплення. То цей хазяїн поїхав купляти зчеплення, а я стою, їсти тоді дуже мало було. Що хочу сказати, житомирські їхали, хмельницькі їхали, ніхто не став. Саме, як кажуть, кацапи зупинилися і допомогли. Вже я приліг, а потім встав і дивлюся: копиці стоять на полі і ці очі… вовки! Запам’ятав чого це? Бо тоді скоро у моєї жінки День народження було. І не було ж мобільного, нічого не було. Як ти подзвониш, привітаєш серед поля? Оце я запам’ятав, як я святкував День її народження.

- Часто вас поліція зупиняла?
- Ну, як даішники були, то частенько зупиняли, перевіряли. А зараз поліція. Фактично як, ти порушуєш, от тоді зупиняють. Ось мені, наприклад, вони зараз більше подобаються ніж даішники, бо якось воно так: не порушуй і їдь собі. Я вважаю, що це правильно. Ось останній раз, їду в Білій Церкві, порушую, мене зупиняють і питають: «Ви знак бачили?», я сказав, що бачив, а вони: «То чого поїхали?». Я якось викрутився, пояснив, що знак не каже, куди саме їхати, то поліція: «Наступний раз попадете – будемо складати акт». Оце мені сподобалося, і більше я їх не бачив.

- Коли ви їдете далеко, десь в Росію, ви підбираєте людей, автостоперів?
- Ні. Нам заборонено було, та і я боявся. Випадки були, як хлопці їдуть, дівчина зупиняє. Поки вона сідає, тебе викидають з машини і все, повертаються додому без автомобіля. І вони винні. Тоді з нього взяли 860 рублів, а це 6 місячних зарплат.

- Чи натрапляли ви колись на небезпеку?
- Я йшов о 5 ранку на роботу, то до мене пристав якийсь хлопець , почав щось непристойне пропонувати, а я розсердився і погнався до нього. Він ключі загубив, я підібрав, намагався знайти, віддати їх, але не вийшло. Ось досі у мене лежать. А ще о цій же порі, йду, зимою було… До речі, після цього випадку я купив собі пістолет. Так от, бачу жінку, на яку напала ціла зграя собак. Я виломив гілляку і давай розганяти їх. Потім міліція приїхала, а жінка лежить, подумали, що я цю жінку побив, але вона все пояснила, то й все обійшлося. На щастя, пістолет ще не знадобився.

- Що ви слухаєте у дорозі? Свою музику чи радіо?
- Взагалі, я люблю слухати диск фрістайл, мені син записав, там 16 пісень. То я включаю і цілу дорогу грає мені «Ах какая женщина» і «Не сыпь мне соль на рану». Вона мені не набридає, я вже знаю всі слова і підспівую.

- Чи потрапляли вам під колеса тварини?
- Здається, ні. Навіть ніхто не потрапляв. Бачив дуже серйозну аварію: лось потрапив під Жигулі, то машина була розбита вщент. А так по дорозі багато хто бігає:кози, зайці, кабани, їжаки. А ще хочу про зайців розказати. Ну, я їх не давив, просто цікаво розказати… Ти їдеш і вмикаєш ближнє-дальнє світло, а попереду заєць і може бігти перед тобою хоч 10 кілометрів.

- Коли ви йдете на пенсію і що ви будете робити?
- У 2018 році. Я дуже люблю дорогу і без неї не можу. Якщо все буде добре, і здоров’я не підведе, то може ще декілька років поробити.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61