реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «Лісник» за кермом
«Лісник» за кермом

«Лісник» за кермом

Інна Лебеденко, 2 курс.
Рубрика: Цікаві люди


Із водія таксі – в лісники, або як Київ змінює людей

«Я зрозумів, що моя пристрасть до авто давно пройшла, я просто заробляв гроші, але вже давно перестав отримувати від цього задоволення», - каже колишній водій таксі Крамар Андрій. Його історія захоплює і в той же час лякає. За кермом, як і у житті, ніколи не знаєш, що на тебе чекає за наступним поворотом.

Як починалася Ваша водійська кар’єра? Чому саме таксі?
̶ Ще в дитинстві часто просив у тата посидіти за кермом, мені подобалося водити авто. Потім переїхав у Київ, бо сам із маленького містечка Тетіїв у Київській області. Там практично немає можливостей для розвитку. А Київ завжди манив своїм ритмом життя і перспективами. Коли приїхав, то майже не думав. Зразу знав, що хочу працювати водієм таксі. Тільки не знав, що влаштуватися буде так важко.

А в чому полягали труднощі з працевлаштуванням?
̶̶ Я знайшов одну дуже хорошу фірму, але там вимагали київську прописку. У мене її, звичайно, не було, і можливості отримати – теж. Але я настільки загорівся роботою в цій фірмі, що почав піднімати всіх на вуха. На щастя, знайшлися добрі люди, які допомогли владнати цю проблему. Отак я потрапив у таксі «по блату», як кажуть. Без зв’язків у мене б нічого не вийшло. Але коли забрали права, то ніякі друзі вже допомогти не могли.

Як так вийшло, що Ви позбавилися водійських прав?
̶ Усе просто і банально – їхав п’яний за кермом. На Бориспільському КП мене зупинила міліція, хоча я не порушував правила.

Мабуть, не так уже й просто і банально. Як Ви думаєте: чому все-таки зупинили?
̶ Вони знали, кого їм треба було зупинити. Це все давно готувалося. Мене й до цього часто зупиняли, але завжди безпідставно. На цей раз їм пощастило. Я нікуди не збирався їхати, вирішив розслабитися і випив пляшку пива. А потім мене терміново викликали. Я так підозрюю, що і це було підлаштовано.

Кому ж Ви так сильно перейшли дорогу?

̶ Є в мене одна здогадка, але вже пройшло дуже багато років, а я й досі не впевнений.

Це було пов’язано з роботою чи якісь особисті непорозуміння з кимось?
̶ Непорозумінням це назвати важко. Але все-таки це було пов’язано з роботою. Можна сказати, що це один із наслідків аварії, у якій я взагалі був просто потерпілим.

А що за аварія?
̶ Одного разу пізно ввечері я повертався додому, мені назустріч вилетіла машина і врізалася прямо в мене. Я тоді дивом лишився живий. Водієм була жінка, вона намагалася домовитися зі мною, пропонувала гроші і навіть таку колись омріяну «київську прописку». Я відмовився, мені це було не потрібно. Гроші я б і так отримав, тому що авто вона мені покоцала добре. А так хотів провчити її, щоб наступного разу думала головою, коли сідає за кермо. Мабуть, у мене вийшло. Бо зразу після цієї аварії почалися дзвінки з погрозами і я розумів, що мій час за кермом виходить. Я б нічого не зміг зробити проти неї.

Що ви відчули, коли Вас зупинила міліція?
̶ Там не було чого відчувати. Я зразу зрозумів, що це кінець. Спочатку було страшно, потім чомусь соромно, а через кілька хвилин уже стало зовсім байдуже. Я усвідомив, що моя пристрасть до авто давно пройшла, я просто заробляв гроші, але вже давно перестав отримувати від цього задоволення.

Намагалися якось домовитися з ними, дати хабар?

̶ Для чого? По-перше, це не мало сенсу, бо мене зупинили на КП. По-друге, я добре розумів по чиїй наводці це відбувалося, а в такому випадку мені б нічого не допомогло. А по-третє, я просто не хотів. Я вже давно мріяв повернутися додому, у свій рідний Тетіїв – і вже там почати займатися тим, що мені б справді приносило задоволення. Проживши 8 років у Києві, я зрозумів, що це не моє місто. Молодим і зеленим рвався в Київ, а потім мені дійшло, що я хочу зовсім не цього.

А зараз Ви знайшли своє покликання в житті? Чим Ви займаєтеся?
̶ Одне знаю точно: за кермо я більше не сяду. Зараз я лісник. Я проводжу ввесь свій час у лісі. І мені це справді подобається. Там немає столичної метушні, заторів і натовпу людей. Там спокій і затишок, там справжнє життя.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61