реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «Лісник» за кермом
«Лісник» за кермом

«Лісник» за кермом

Інна Лебеденко, 2 курс.
Рубрика: Цікаві люди


Із водія таксі – в лісники, або як Київ змінює людей

«Я зрозумів, що моя пристрасть до авто давно пройшла, я просто заробляв гроші, але вже давно перестав отримувати від цього задоволення», - каже колишній водій таксі Крамар Андрій. Його історія захоплює і в той же час лякає. За кермом, як і у житті, ніколи не знаєш, що на тебе чекає за наступним поворотом.

Як починалася Ваша водійська кар’єра? Чому саме таксі?
̶ Ще в дитинстві часто просив у тата посидіти за кермом, мені подобалося водити авто. Потім переїхав у Київ, бо сам із маленького містечка Тетіїв у Київській області. Там практично немає можливостей для розвитку. А Київ завжди манив своїм ритмом життя і перспективами. Коли приїхав, то майже не думав. Зразу знав, що хочу працювати водієм таксі. Тільки не знав, що влаштуватися буде так важко.

А в чому полягали труднощі з працевлаштуванням?
̶̶ Я знайшов одну дуже хорошу фірму, але там вимагали київську прописку. У мене її, звичайно, не було, і можливості отримати – теж. Але я настільки загорівся роботою в цій фірмі, що почав піднімати всіх на вуха. На щастя, знайшлися добрі люди, які допомогли владнати цю проблему. Отак я потрапив у таксі «по блату», як кажуть. Без зв’язків у мене б нічого не вийшло. Але коли забрали права, то ніякі друзі вже допомогти не могли.

Як так вийшло, що Ви позбавилися водійських прав?
̶ Усе просто і банально – їхав п’яний за кермом. На Бориспільському КП мене зупинила міліція, хоча я не порушував правила.

Мабуть, не так уже й просто і банально. Як Ви думаєте: чому все-таки зупинили?
̶ Вони знали, кого їм треба було зупинити. Це все давно готувалося. Мене й до цього часто зупиняли, але завжди безпідставно. На цей раз їм пощастило. Я нікуди не збирався їхати, вирішив розслабитися і випив пляшку пива. А потім мене терміново викликали. Я так підозрюю, що і це було підлаштовано.

Кому ж Ви так сильно перейшли дорогу?

̶ Є в мене одна здогадка, але вже пройшло дуже багато років, а я й досі не впевнений.

Це було пов’язано з роботою чи якісь особисті непорозуміння з кимось?
̶ Непорозумінням це назвати важко. Але все-таки це було пов’язано з роботою. Можна сказати, що це один із наслідків аварії, у якій я взагалі був просто потерпілим.

А що за аварія?
̶ Одного разу пізно ввечері я повертався додому, мені назустріч вилетіла машина і врізалася прямо в мене. Я тоді дивом лишився живий. Водієм була жінка, вона намагалася домовитися зі мною, пропонувала гроші і навіть таку колись омріяну «київську прописку». Я відмовився, мені це було не потрібно. Гроші я б і так отримав, тому що авто вона мені покоцала добре. А так хотів провчити її, щоб наступного разу думала головою, коли сідає за кермо. Мабуть, у мене вийшло. Бо зразу після цієї аварії почалися дзвінки з погрозами і я розумів, що мій час за кермом виходить. Я б нічого не зміг зробити проти неї.

Що ви відчули, коли Вас зупинила міліція?
̶ Там не було чого відчувати. Я зразу зрозумів, що це кінець. Спочатку було страшно, потім чомусь соромно, а через кілька хвилин уже стало зовсім байдуже. Я усвідомив, що моя пристрасть до авто давно пройшла, я просто заробляв гроші, але вже давно перестав отримувати від цього задоволення.

Намагалися якось домовитися з ними, дати хабар?

̶ Для чого? По-перше, це не мало сенсу, бо мене зупинили на КП. По-друге, я добре розумів по чиїй наводці це відбувалося, а в такому випадку мені б нічого не допомогло. А по-третє, я просто не хотів. Я вже давно мріяв повернутися додому, у свій рідний Тетіїв – і вже там почати займатися тим, що мені б справді приносило задоволення. Проживши 8 років у Києві, я зрозумів, що це не моє місто. Молодим і зеленим рвався в Київ, а потім мені дійшло, що я хочу зовсім не цього.

А зараз Ви знайшли своє покликання в житті? Чим Ви займаєтеся?
̶ Одне знаю точно: за кермо я більше не сяду. Зараз я лісник. Я проводжу ввесь свій час у лісі. І мені це справді подобається. Там немає столичної метушні, заторів і натовпу людей. Там спокій і затишок, там справжнє життя.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61