реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / "Для повного щастя маю практично усе"

"Для повного щастя маю практично усе"

Соломія Юричко, 2 курс.
Рубрика: «Стиль життя»


Ідеї Майдану об'єднують усі верстви українського суспільства.

Професія водія – одна з нелегких. Водіям нерідко потрібно бути тривалий час у дорозі і проводити за кермом по кілька годин, а то й діб поспіль.

- А як Ви вирішили стати таксистом?
- Коли закінчив школу, я опинився перед вибором: йти вчитися до інституту або ж працювати. Оскільки були потрібні гроші, від інституту довелося відмовитися на користь роботи. Завдяки машині на життя вистачає.

- А як Ви зазвичай проводите вільний час? Чи багато маєте друзів?
- Нині мої друзі – це переважно колеги по роботі. Але життєвий ритм такий швидкий, що на посиденьки з друзями часу небагато. Але риболовлю не розлюбив. Просто весь час відкладаю. Ми живемо великою родиною. Син теж мешкає зі мною. Постійно спілкуємося.

- Чи берете Ви активну участь у громадському житті? Чи були на Майдані?
-Так, я брав участь у подіях Майдану. Я дізнався про них у той же вечір, коли почали збиратися перші люди на площі. Проте я, ну, не зміг приєднатися до них того вечора. Коли ж я вперше прийшов на Майдан, там було, можливо, сотня людей, вони стояли всі під дощем, слухали оратора. От, і мене вразило те, що багато людей стояли без парасольок, стояли просто от з відкритою головою під дощем і слухали, не розходились.

- А розкажіть, чому Ви вирішили взяти участь у подіях? Які були Ваші очікування у той час?
- Ну, тут треба сказати, спочатку це було просто емоційне сприйняття, бажання того, щоб в Україні було впроваджено європейські норми, європейський рівень життя, цінності, і так далі. І вже потім це трансформувалось в усвідомлення того, що дійсно потрібно обов’язково щось змінювати в Україні, бо так далі бути не може. Після того почали вже бути задіяна сила проти активістів, то вже змінились і вимоги, і в загальному, і в моєму розсудженні.

- А які були Ваші емоції, коли була вперше задіяна сила?
- Шок. Обурення якесь, розгублення щодо того, що буде далі, і потім, коли давались наступна реакція людей, відповідно, відповідні теж обурення і бажання щось зробити, дати відповідь. Коли почалися бої на Грушевського, власне, я був вже очевидцем цих подій, це був абсолютний шок, і якась розгубленість, і реакція виклику, того, що вже точно не можна відступатись, треба доводити цю справу до кінця, тому що це, ну, ці події, які відбулись, вони не можуть лишатися безкарними.

- А чи брали Ви участь у матеріальній підтримці Майдану?
- Так, я теж щось намагався привносити, ну, переважно це була не фінансова допомога, а допомога якимось продуктами, власними зусиллями.

- А як Ви зустріли звістку про завершення революції, про перемогу?
- В мене були дуже змішані почуття, тому це не була абсолютна перемога, з одного боку. З іншого боку, це була, все ж таки, перемога, і, це були дуже радісні емоції. З іншого боку, воно було пов’язано з дуже великими втратами, дуже дивними наслідками, і, звісно, що перемога не могла бути абсолютно радісною.

- Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?
- Для повного щастя маю практично все. Коли закінчиться криза та війна, вважатиму себе абсолютно щасливим.

Довідка:
Данило Іванович працює таксистом.
Батьки у нього родом з Приазов’я, згодом переїхали до столиці.
Батько працював будівельником, мати – лікарем.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61