реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Дорожня романтика
Дорожня романтика

Дорожня романтика

Аріна Панасюк, 2 курс.
Рубрика: Робота та хоббі


У київському таксі часто можна поспілкуватися з водіями про життя та справи насущні, але далеко не завжди є змога зустрітися з такими ж відданими своїй професії людьми, які просто марять дорогою та всім, що з нею пов’язано

- Добрий день, Юрію! Дякую, що Ви погодилися на розмову, тож давайте одразу почнемо з головного. Ви самостійно вирішили піти у таксі чи це було зумовлено обставинами?
- Доброго дня і вам! І самостійно, і через обставини. Я змалку люблю машини. Коли починаю їхати, відчуваю себе чомусь супер-героєм (сміється). А потім я подумав, чому б не почати заробляти ділом, яке я дійсно люблю? У таксі я почав працювати ще двадцять років тому, змолоду, так би мовити. Навіть у Німеччину декілька разів їздив на автобусі, людей возив.

- Невже не сумували за родиною? До Німеччини довгенько їхати…
- Тоді я ще не був одружений, тому тут нічого не тримало. Зараз би вже не поїхав, мабуть, а тоді це був новий досвід, побачив нову країну, нові міста.

- Важко було?
- Звичайно, їхати дві доби було не дуже весело, але я ж був не один, були ще водії, які могли підмінити, коли очі заплющувалися та клонило в сон. Але я не можу сказати, що дуже втомлювався, молодий ще був, моторний, міг не спати не одну добу, однак за кермом усе відчувається інакше. Навіть не те, що втомлювався, а просто було страшно, що я не відчуваю, а візьму й засну, що ж тоді буде? За людей переживав. Тому перший рейс мене постійно підміняв напарник. Пам’ятаю, до Києва потім приїхав та спав кількадесят годин.

- А буває таке, що не хочете на роботу? Коли прокидаєшся з думками, типу: «Господи, коли ж уже вихідний»?
- Звичайно, буває... Але дуже рідко! Здебільшого тоді, коли погано себе почуваю, серце барахлить, наприклад. Коли я на роботі і везу клієнтів, відчуваю свою відповідальність за них, тому хочеться доставити їх на місце призначення живими (сміється). Тоді я дзвоню начальнику та прошу знайти мені заміну. Зазвичай, усе проходить доволі гладко, начальник – хороша людина, завжди увійде в положення.

- До речі, щодо пасажирів. Часто розмовляєте з ними? Знаєте, є таке кліше про балакливих дядечок-таксистів, які й життю навчать, і в ролі психолога допоможуть.
- А вам потрібна психологічна допомога? (сміється) Я жартую, насправді. З приводу допомоги я не впевнений, але розмову підтримати я завжди можу. От як із вами зараз! Якщо говорити серйозно, то я помітив закономірність, що найбалакливіші люди зазвичай увечері або вночі. Тільки якщо ввечері вони, як правило, жартують та сміються, то десь після третьої ночі навпаки, серйозні розмови, душевні, я би сказав.

- Часто підвозите людей напідпитку?
- Буває, але я їх не люблю. Я сам іноді можу хильнути чарочку, але напиватися – то зовсім не по-людськи. П’яні люди – дуже грубі люди, вони можуть і не заплатити, а можуть і салон автомобіля зіпсувати… Є виключення, звичайно, але це дуже рідке явище.

- А чи були якісь зовсім неординарні випадки з клієнтами?
- На моїй практиці їх було немало, але з останніх, мабуть, чоловік, який попросив підвезти його на вулицю Панаса Мирного, зачекати там, а коли вийшов через п’ять хвилин, якщо не менше, з невеличким рюкзаком, попросив відвезти його в Одесу. Мене це, звичайно, дуже здивувало. Як правило, про таке повідомляють ще з самого початку.

- Ви погодилися?
- А як же! Я хоч вже і не зовсім молодий, але невеличкі пригоди страх як люблю.

- Дуже дякую Вам, Юрію, що Ви розповіли так багато про себе. Я дуже сподіваюся, що ми з Вами ще зустрінемося та поговоримо про якісь цікаві випадки з Вашого водійського життя!
- Хочете, номер телефону залишу? Тільки дружині моїй не кажіть, інакше доведеться мені залишок життя доживати у машині!

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61