реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Дорожня романтика
Дорожня романтика

Дорожня романтика

Аріна Панасюк, 2 курс.
Рубрика: Робота та хоббі


У київському таксі часто можна поспілкуватися з водіями про життя та справи насущні, але далеко не завжди є змога зустрітися з такими ж відданими своїй професії людьми, які просто марять дорогою та всім, що з нею пов’язано

- Добрий день, Юрію! Дякую, що Ви погодилися на розмову, тож давайте одразу почнемо з головного. Ви самостійно вирішили піти у таксі чи це було зумовлено обставинами?
- Доброго дня і вам! І самостійно, і через обставини. Я змалку люблю машини. Коли починаю їхати, відчуваю себе чомусь супер-героєм (сміється). А потім я подумав, чому б не почати заробляти ділом, яке я дійсно люблю? У таксі я почав працювати ще двадцять років тому, змолоду, так би мовити. Навіть у Німеччину декілька разів їздив на автобусі, людей возив.

- Невже не сумували за родиною? До Німеччини довгенько їхати…
- Тоді я ще не був одружений, тому тут нічого не тримало. Зараз би вже не поїхав, мабуть, а тоді це був новий досвід, побачив нову країну, нові міста.

- Важко було?
- Звичайно, їхати дві доби було не дуже весело, але я ж був не один, були ще водії, які могли підмінити, коли очі заплющувалися та клонило в сон. Але я не можу сказати, що дуже втомлювався, молодий ще був, моторний, міг не спати не одну добу, однак за кермом усе відчувається інакше. Навіть не те, що втомлювався, а просто було страшно, що я не відчуваю, а візьму й засну, що ж тоді буде? За людей переживав. Тому перший рейс мене постійно підміняв напарник. Пам’ятаю, до Києва потім приїхав та спав кількадесят годин.

- А буває таке, що не хочете на роботу? Коли прокидаєшся з думками, типу: «Господи, коли ж уже вихідний»?
- Звичайно, буває... Але дуже рідко! Здебільшого тоді, коли погано себе почуваю, серце барахлить, наприклад. Коли я на роботі і везу клієнтів, відчуваю свою відповідальність за них, тому хочеться доставити їх на місце призначення живими (сміється). Тоді я дзвоню начальнику та прошу знайти мені заміну. Зазвичай, усе проходить доволі гладко, начальник – хороша людина, завжди увійде в положення.

- До речі, щодо пасажирів. Часто розмовляєте з ними? Знаєте, є таке кліше про балакливих дядечок-таксистів, які й життю навчать, і в ролі психолога допоможуть.
- А вам потрібна психологічна допомога? (сміється) Я жартую, насправді. З приводу допомоги я не впевнений, але розмову підтримати я завжди можу. От як із вами зараз! Якщо говорити серйозно, то я помітив закономірність, що найбалакливіші люди зазвичай увечері або вночі. Тільки якщо ввечері вони, як правило, жартують та сміються, то десь після третьої ночі навпаки, серйозні розмови, душевні, я би сказав.

- Часто підвозите людей напідпитку?
- Буває, але я їх не люблю. Я сам іноді можу хильнути чарочку, але напиватися – то зовсім не по-людськи. П’яні люди – дуже грубі люди, вони можуть і не заплатити, а можуть і салон автомобіля зіпсувати… Є виключення, звичайно, але це дуже рідке явище.

- А чи були якісь зовсім неординарні випадки з клієнтами?
- На моїй практиці їх було немало, але з останніх, мабуть, чоловік, який попросив підвезти його на вулицю Панаса Мирного, зачекати там, а коли вийшов через п’ять хвилин, якщо не менше, з невеличким рюкзаком, попросив відвезти його в Одесу. Мене це, звичайно, дуже здивувало. Як правило, про таке повідомляють ще з самого початку.

- Ви погодилися?
- А як же! Я хоч вже і не зовсім молодий, але невеличкі пригоди страх як люблю.

- Дуже дякую Вам, Юрію, що Ви розповіли так багато про себе. Я дуже сподіваюся, що ми з Вами ще зустрінемося та поговоримо про якісь цікаві випадки з Вашого водійського життя!
- Хочете, номер телефону залишу? Тільки дружині моїй не кажіть, інакше доведеться мені залишок життя доживати у машині!

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61