реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / “наши дороги - минное поле”
“наши дороги - минное поле”

“наши дороги - минное поле”

Марія Молодковець, 2 курс
Рубрика: стиль жизни

ДЛЯ НЕГО ВЕЛОСИПЕД - СВОБОДА

Мы слышали много страшных историй о велосипедистах на дорогах. Правил не знают, едут куда хотят. Так ли это? И какого мнения сами любители двухколесных об водителях? К счастью, ответы удалось найти у старого друга, чей опыт и знания этой сферы изнутри поможет слегка развеять мифы о горе-велосипедистах.
Дима Мусиенко, велокурьер, с радостью ответил на несколько несложных вопросов.


- Как долго ты в этой профессии? И как много времени занимает работа?
- Работаю велокурьером около года, мой знакомый открыл службу велодоставки, но скорее это не служба, а коллектив по интересам. Тусовка. Локальная тусовка. Предугадать количество работы невозможно: иногда ты можешь в понедельник получить 1 заказ, после выходных парочку, а спорой неожиданный завал в пятницу.

- Ты сам обеспечиваешь себе жилье? Хватает ли зарплаты велокурьера на разного рода потребности? Часто приходиться искать иного рода подработку?
- Живу сам, бросил учёбу на первом курсе, планирую перепоступать в другой вуз. Приходится тянуть большенство растрат на своих плечах. Но на жизнь хватает, к счастью родители пока взяли на себя оплату коммуналки. А вот зарплата зависит от выработки, хочешь деньги - вкалывай, уставай. не хочешь - делай минимально работы, тут решаешь только ты, потому что каждый делает тот объем работы, который он хочет.

Но проблема в другом: часто нет заказов, доставок и это не позволяет работать выгодно на максимальных оборотах, да и оплата не объективная, как за физический труд. Да и многие твердят о возможности “обворовывать” клиента. Нет такой возможности. У велокурьеров все официально, по чекам. То ли дело чаевые. Их всегда приятно получать.

Другие способы заработка появляются редко. Скорее это возможность быть бесплатным консультантом для знакомых, например помощь в их делах или же просто подкрутить велосипед за бутылку пива.

- Тебе повезло устроится у знакомого. А что вообще можешь сказать о приеме на работу: нужно ли иметь какую-то квалификацию? И кстате, опрашивают ли у вас банальные ПДД?
- На работу приходит кто-угодно,лишь бы ему было в кайф работать, катаясь по Киеву и не сидеть в офисе. Тут дело не в квалификации, скорее в интересе. Большинство велокурьеров просто с детства на великах, я к примеру с 5 лет. А что может быть прекрасней, чем работа и удовольствие в одном флаконе?!

А вот что касается ПДД, то мое личное мнение таково: нет смысла сдавать какие-либо тесты, экзамены велосипедисту, если правил не знают 80% водителей. Да и образованности в этой сфере у велосипедистов намного больше, чем у автолюбителей. Как не крути, безопасность в первую очередь. Поверь, когда ездишь на велике нарушения очень заметны.

- Что можешь сказать о безопасности велосипедистов на дорогах Киева. Приспособлены ли они хоть каким-то образом под велосипеды?
- Кататься на велосипеде по дорогам общего пользования в Киеве - это уже беда, это опасно и всегда есть шанс того, что ты уснешь, или водитель. Безопасность на дороге в столице такая же, как если ехать на большой фуре по минному полю.

Дороги в целом никакие. Велодорожки? Мы о них только много слышали, а так-то одни ларьки и раскладки. Дороги Киева даже не приспособлены для машин, какая речь может идти на двухколёсных?

- Часто ли случались ДТП с участием велокурьеров? Происходили с тобой неприятности на дорогах?
Были и отбитые зеркала, и гнутые двери, и синяки, и серьезные травмы. А вот серьезных ДТП я слава Богу не встречал. Драные колени, отбитые бока и ссадины - почти как паспорт велосипедиста. Конечно так или иначе разок зацепишь машину, или же тебя просто подрежет бешеный водитель. Я же говорил: наши дороги - минное поле.

- Ну и напоследок: почему ты решил взяться за это дело? Не хотел бы пойти в велоспорт, или же он отсутсвует в нашей стране?
Велоспорта у нас нет. Только любительские гонки, которые никто не смотрит, не проводит и не хочет этим заниматься. Но хотя бы на них не прочь попасть.

А это дело выбрал попросту потому, что велосипед - это свобода.

Я по-настоящему получаю удовольствие от этой работы и готов жертвовать финансовой частью ради своих гедонистических потребностей.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61