реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Встигнути все
Встигнути все

Встигнути все

Олена Пащенко, 4 курс.
Альона Сереброва - засновниця українського модного бренду одягу із назвою “Serebrova”. Сьогодні українська дизайнерка відома як на Батьківщині, так і за кордоном. У свої 45 років, вона єдина серед українських колег, хто успішно презентує свої покази за кордоном: в Італії, Франції, Сербії, Китаї та Бельгії. Втім сьогодні Альона може похвалитися не лише гарною кар’єрою, а й міцною родиною…

- Альона, добрий день. Дуже цікавий лук в вас. Це одяг із вашої нової колекції?
-Дякую, ні, це одяг від мого французького колеги, колекції ще з 2013-го року.

- А ви часто одягаєтесь у власні речі?
- Провокаційне питання (посміхається). Взагалі, не дуже часто одягаю свої речі. Не те, щоб вони мені не подобались, а просто, я вважаю, що Сереброва в Серебровій ну це вже забагато (сміється). Мені приємно, коли я бачу колег у своїх речах, тому сама намагаюся не забувати приділяти їм такі ж знаки уваги, щоб їм також було приємно.

- Така ввічливість - один з принципів життя?
-Ввічливість дійсно один із моїх принципів життя. Нікому в житті ніколи не нагрубила, не люблю робити людям неприємне.

- А коли із вами грубо поводяться, як ведете себе?
-А ось тут я вже застосовую свій другий принцип життя - з хамами треба по-хамськи (сміється). А взагалі-то, мені іноді буває навіть ліньки лаятися з кимось, тому у деяких випадках я просто жалію таких людей. Вони ж такі, тому що нещасливі, щасливі люди так себе не ведуть, знаю по собі.

- Кому чи чому винні своєму щастю?
- Мій чоловік, це моє велике щастя. Він для мене все робить, мені іноді так хочеться йому чимось віддячити, що я ламаю голову, який би йому сюрприз влаштувати. Він знає мене мабуть краще за батьків. Коли я ображена на нього, можу там якесь погане слово сказати, а він мені у відповідь 20 теплих слів. Мені тоді одразу на душі кепсько стає та соромно, так і розчиняються мої образи.

- Як довго ви вже разом?
- Цього року будемо святкувати срібне весілля. Я рано вийшла заміж, ну хоча не зовсім, мабуть, рано, у 20 років. Він старший за мене, тому майже одразу захотів одружуватись та планувати дітей. Я спочатку сумнівалася, сім’я може завадити кар’єрі, бо вже тоді планувала своє дизайнерське майбутнє. Тож через рік після знайомства ми одружилися, а ще через рік в нас народилася донечка. Він був настільки щасливий, це була його перша дитина в 34 роки. Здається, що ось саме після народження доньки в нас настільки зміцнилися відносини, що і досі не можемо уявляти себе один без одного.

- Це фантастично! Як вам вдалося і родину побудувати і кар’єру? Багато молодих людей відмовляються від родини заради кар’єри, як ви встигнули все?
- Даремно відмовляються. Коли маленькій було три роки, ми почали користуватися послугами няні, поки я малювала і шила, вона займалася дитиною. Потім моя кар’єра процвітала, донечка росла, тому мені не було важко. У такі рішучі моменти важливо просто не боятися. Якщо буде взаєморозуміння між чоловіком і жінкою, то все буде добре.

- Ваш чоловік не ображається, що ви постійно працюєте?
- Він і сам більшість часу проводить на роботі, тому йому немає на що ображатись. Він мене у всьому підтримує.

- Розкажіть про початок свого дизайнерського шляху, коли все почалось?
-Все дуже банально. Я з дитинства займалася цим, і напевно, невміння робити нічого крім цього і привело мене до заняття моделюванням одягу. У дитинстві навчилася малювати, потім - шити. Так якось і прийшла до такої творчості.

- Ваш чоловік спонсорував ваш бренд? Як ви вважаєте, чи можливо досягти успіху, не маючи колосальної фінансової підтримки?
-Я яскравий приклад того, що можна домогтися, просто шлях цей буде значно довше. Мій чоловік на початку допомагав мені, це були не суттєві фінансові вклади, він в мене не мільйонер, а цей бізнес потребує мільйонних вкладів. Я «розкрутилася» в 2003-му році, до цього працювала із дуже малим капіталом. І ось 12 років я вже працюю, звичайно, якби була належна фінансова підтримка, то я б активно працювала вже не 12, а 24 роки. Хоча, можливо, без грошей іноді і краще починати, тому що вони розбещують, а їх відсутність - дисциплінує.

- Вас відсутність грошей дисциплінувала?
- Я завжди була гарно вихованою та спокійною дівчинкою. Грошима мене батьки не балували, я зі звичайної родини, тому ще з дитинства розуміла, що все маю зробити сама. Коли вийшла заміж, стало трохи легше, чоловік допомагав і фінансово, і морально. Із його появою я зрозуміла, що не маю тягнути все на собі, в мене є колосальна підтримка.

- Що надихає вас створювати нові колекцію і придумувати нові образи?
- Я дуже щаслива людина, мені не потрібно якось довго над цим думати або мати якесь особливе натхнення. До мене дуже багато ідей навіть у сні приходить, не вся колекція звичайно, але деякі моделі. Коли у мене запитують, як же все-таки виникла ця ідея, я не можу відповісти, ідеї приходять до мене самі.

- Це мабуть і є талант. Зазвичай на шляху до успіху виникають багато перешкод? Які в вас були?
-У мене їх було дуже багато. Найбільше мене «підкосило» моє постійне тяжке економічне становище, мені доводилося працювати на великих фабриках художником-модельєром. Це була дуже тяжка робота, по 12 годин за копійки. Я дуже втомлювалася, проте свою майстерність шиття відточила до вищого рівня. Хоча і не дуже люблю згадувати ті часи, але я, мабуть, десь в глибині души радію, що вони були. Я набралася досвіду та стала сильною, а це все, що необхідно для кар’єрного розвитку. Я дуже співчуваю молодому поколінню. Зараз такий час, кризовий і тяжкий. І дуже складно не втратити віру в себе. Це як у притчі про жабку, яка потрапила в бочку з молоком і їй потрібно випити все молоко, щоб звідти вибратися. І студентам потрібно ось випити це все молоко, пережити ці проблеми, і вірити в себе, тоді все вийде. Іноді, у своєму юнацтві, я втрачала цю віру в себе, проте не зупинялася, не здавалася, і зараз маю і свою власну фабрику і шоу-руми по всьому світу. Тоді це здавалося недосяжною мрією, а зараз це моя реальність. Якщо чесно, то і досі не віриться, що це все моє.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61