реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Володимир Мельник: Я б із задоволенням прожив своє життя ще раз
Володимир Мельник: Я б із задоволенням прожив своє життя ще раз

Володимир Мельник: Я б із задоволенням прожив своє життя ще раз

Валерія Рябик, 4 курс.
Рубрика: Мої хобі


Або уроки веслування для реалізації особистості

У вас вдосталь вільного часу? Не марнуйте його даремно, сидячи в Інтернеті. У світі є стільки всього цікавого. Знайдіть собі хобі для тіла і для душі. Хто знає, можливо, це заняття стане вашою професією, від якої ви будете отримувати задоволення. Або ж воно підготує вас до свідомого життя, як це сталося із нашими співбесідниками: журналістом Валерієм Макаренком та лікарем-офтальмологом Володимиром Мельником – які колись спробували себе у веслуванні.


- Як ви почали займатися веслуванням?
- Ми часто гуляли із татом на Трухановому острові. Там я вперше і познайомився з Ковганом. Мій батько лікар, працює у медичному університеті. Всеслав Опанасович сказав йому: «Хай твій хлопець приходить до нас на веслування». Ну я раз прийшов, другий, і так ці походеньки перетворилися на заняття спортом.

- Що дали вам заняття веслуванням?
- Це була справжня життєва школа. Ми були дітьми, при чому різного, але всі працювали на результат. В основному найкраще запам’яталися збори. Звичайні тренування були занадто буденними.

- Розкажіть про ці збори.
- Збори у нас проходили в Полтаві або в Полтавській області на річці Ворскла. Всеслав Опанасович, із точки зору виховного процесу, мабуть, просто унікальна людина. Він підходив до виховання із ентузіазмом, із любов’ю, виховував нас зовсім нетиповим чином. Ми постійно брали участь у різноманітних трудових десантах: їздили на збори врожаю у колгоспи, допомагали туристичній базі, на території якої жили. Для дітей у певній мірі це мало негативне підґрунтя, адже треба було працювати. Але з іншого боку це нас дисциплінувало, змушувало відчути відповідальність і за себе, і за тих, хто поруч із нами.

- А як щодо тренувань у клубі?
- У клубі ж я тренувався повсякденно. Не пропускав жодного заняття, поки вчився у школі. Дійшов навіть до кандидата у майстри спорту. Але потім вступив у медичний університет, і вимушений був розпрощатися із щоденними навантаженнями – не встигав. Лише на вихідних час від часу вдавалося знову взяти весло до рук. Улітку правда ми з друзями збиралися і приходили в затоку. Клуб від нас, як від спортсменів, уже нічого отримати не міг, тому що ми вичерпали свій дитячо-юнацький потенціал. Але Всеслав Опанасович нам ніколи не відмовляв. Ми завжди могли взяти човни і займатися без будь-яких обмежень.

- Маєте якийсь яскравий спогад?
- Так. Із табору. Ми були дітьми віком від 8 – 9 до 15 – 16 років. А дітям постійно хочеться їсти. Хтось привозив із собою консерви, у когось були гроші, на які купували всяку-всячину. Але Всеслав Опанасович пильно слідкував за нашим раціоном. Тому у нас регулярно проводили так званий «шмон» – із сумок та рюкзаків вигрібалися всі наші пожитки. Поживні продукти відразу ж конфісковували і повертали лише по закритті табору. При огляді казали: «От хай ваші батьки відповідають за те, що ви їсте. Ми ж відповідаємо за вас тут і зараз».
Якось до мене приїхав батько і привіз дві банки згущеного молока. І в той же вечір «шмон». Одну банку ми встигли з’їсти. А що робити з іншою? Її ж треба десь заховати. Ну я і заховав… у кросівок. Приходить ввечері Всеслав Опанасович із Костянтином Петровичем Мальованим – у всіх щось знайшли, а у мене нічого.
- Як так? – питає Ковган. – А де згущене молоко?
- Яке згущене молоко? – вдаю я ніби ні про що не знаю.
- Ну тобі ж батько привіз.
Виявилося, що тато радився із Всеславом Опанасовичем, чи можна мені дати те згущене молоко. І тренер дозволив. Ну я м’явся-м’явся. І тоді Ковган каже: «Я не заберу банку. Ти тільки скажи, де вона». Врешті довелося показати. «Перший раз мене дитина отак навколо пальця обводить. Усе обшукав. Знаю, що є, і не можу знайти» – розкотисто сміявся наставник.

- Зараз збираєтеся із друзями?
- Так, збираємося досить часто. Спілкуємося. Звичайно, у кожного своє життя, але навіть той факт, що ми не стаємо осторонь і допомагаємо одне одному, вже свідчить про те, що ми вчилися і тренувалися у здоровій атмосфері, у дружньому колективі під наглядом хороших людей. Наприклад, один наш товариш служив у зоні АТО – виходив із оточення в Дебальцевому. Ми йому і тепловізор купляли, і одяг, і амуніцію.
Багато знайомих звертається до мене із проблемами зору, і я радий їм допомогти.

- А якби ви не стали б займатися веслуванням?
- Не знаю, як би склалося життя – на краще чи на гірше – якби не було веслування, або якби не було Всеслава Опанасовича. Але одне можу сказати напевно: якщо б усе повернулося назад, я б із задоволенням прожив своє життя ще раз, навіть нічого не змінюючи.

Інтерв'ю з Валерієм Макаренко - ВАЛЕРІЙ МАКАРЕНКО: ГОНКУ ВИГРАЄШ НА ФІНІШІ

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61