реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Володимир Мельник: Я б із задоволенням прожив своє життя ще раз
Володимир Мельник: Я б із задоволенням прожив своє життя ще раз

Володимир Мельник: Я б із задоволенням прожив своє життя ще раз

Валерія Рябик, 4 курс.
Рубрика: Мої хобі


Або уроки веслування для реалізації особистості

У вас вдосталь вільного часу? Не марнуйте його даремно, сидячи в Інтернеті. У світі є стільки всього цікавого. Знайдіть собі хобі для тіла і для душі. Хто знає, можливо, це заняття стане вашою професією, від якої ви будете отримувати задоволення. Або ж воно підготує вас до свідомого життя, як це сталося із нашими співбесідниками: журналістом Валерієм Макаренком та лікарем-офтальмологом Володимиром Мельником – які колись спробували себе у веслуванні.


- Як ви почали займатися веслуванням?
- Ми часто гуляли із татом на Трухановому острові. Там я вперше і познайомився з Ковганом. Мій батько лікар, працює у медичному університеті. Всеслав Опанасович сказав йому: «Хай твій хлопець приходить до нас на веслування». Ну я раз прийшов, другий, і так ці походеньки перетворилися на заняття спортом.

- Що дали вам заняття веслуванням?
- Це була справжня життєва школа. Ми були дітьми, при чому різного, але всі працювали на результат. В основному найкраще запам’яталися збори. Звичайні тренування були занадто буденними.

- Розкажіть про ці збори.
- Збори у нас проходили в Полтаві або в Полтавській області на річці Ворскла. Всеслав Опанасович, із точки зору виховного процесу, мабуть, просто унікальна людина. Він підходив до виховання із ентузіазмом, із любов’ю, виховував нас зовсім нетиповим чином. Ми постійно брали участь у різноманітних трудових десантах: їздили на збори врожаю у колгоспи, допомагали туристичній базі, на території якої жили. Для дітей у певній мірі це мало негативне підґрунтя, адже треба було працювати. Але з іншого боку це нас дисциплінувало, змушувало відчути відповідальність і за себе, і за тих, хто поруч із нами.

- А як щодо тренувань у клубі?
- У клубі ж я тренувався повсякденно. Не пропускав жодного заняття, поки вчився у школі. Дійшов навіть до кандидата у майстри спорту. Але потім вступив у медичний університет, і вимушений був розпрощатися із щоденними навантаженнями – не встигав. Лише на вихідних час від часу вдавалося знову взяти весло до рук. Улітку правда ми з друзями збиралися і приходили в затоку. Клуб від нас, як від спортсменів, уже нічого отримати не міг, тому що ми вичерпали свій дитячо-юнацький потенціал. Але Всеслав Опанасович нам ніколи не відмовляв. Ми завжди могли взяти човни і займатися без будь-яких обмежень.

- Маєте якийсь яскравий спогад?
- Так. Із табору. Ми були дітьми віком від 8 – 9 до 15 – 16 років. А дітям постійно хочеться їсти. Хтось привозив із собою консерви, у когось були гроші, на які купували всяку-всячину. Але Всеслав Опанасович пильно слідкував за нашим раціоном. Тому у нас регулярно проводили так званий «шмон» – із сумок та рюкзаків вигрібалися всі наші пожитки. Поживні продукти відразу ж конфісковували і повертали лише по закритті табору. При огляді казали: «От хай ваші батьки відповідають за те, що ви їсте. Ми ж відповідаємо за вас тут і зараз».
Якось до мене приїхав батько і привіз дві банки згущеного молока. І в той же вечір «шмон». Одну банку ми встигли з’їсти. А що робити з іншою? Її ж треба десь заховати. Ну я і заховав… у кросівок. Приходить ввечері Всеслав Опанасович із Костянтином Петровичем Мальованим – у всіх щось знайшли, а у мене нічого.
- Як так? – питає Ковган. – А де згущене молоко?
- Яке згущене молоко? – вдаю я ніби ні про що не знаю.
- Ну тобі ж батько привіз.
Виявилося, що тато радився із Всеславом Опанасовичем, чи можна мені дати те згущене молоко. І тренер дозволив. Ну я м’явся-м’явся. І тоді Ковган каже: «Я не заберу банку. Ти тільки скажи, де вона». Врешті довелося показати. «Перший раз мене дитина отак навколо пальця обводить. Усе обшукав. Знаю, що є, і не можу знайти» – розкотисто сміявся наставник.

- Зараз збираєтеся із друзями?
- Так, збираємося досить часто. Спілкуємося. Звичайно, у кожного своє життя, але навіть той факт, що ми не стаємо осторонь і допомагаємо одне одному, вже свідчить про те, що ми вчилися і тренувалися у здоровій атмосфері, у дружньому колективі під наглядом хороших людей. Наприклад, один наш товариш служив у зоні АТО – виходив із оточення в Дебальцевому. Ми йому і тепловізор купляли, і одяг, і амуніцію.
Багато знайомих звертається до мене із проблемами зору, і я радий їм допомогти.

- А якби ви не стали б займатися веслуванням?
- Не знаю, як би склалося життя – на краще чи на гірше – якби не було веслування, або якби не було Всеслава Опанасовича. Але одне можу сказати напевно: якщо б усе повернулося назад, я б із задоволенням прожив своє життя ще раз, навіть нічого не змінюючи.

Інтерв'ю з Валерієм Макаренко - ВАЛЕРІЙ МАКАРЕНКО: ГОНКУ ВИГРАЄШ НА ФІНІШІ

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61