реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Валерій Макаренко: Гонку виграєш на фініші
Валерій Макаренко: Гонку виграєш на фініші

Валерій Макаренко: Гонку виграєш на фініші

Валерія Рябик, 4 курс.
Рубрика: Мої хобі


Або уроки веслування для реалізації особистості

У вас вдосталь вільного часу? Не марнуйте його даремно, сидячи в Інтернеті. У світі є стільки всього цікавого. Знайдіть собі хобі для тіла і для душі. Хто знає, можливо, це заняття стане вашою професією, від якої ви будете отримувати задоволення. Або ж воно підготує вас до свідомого життя, як це сталося із нашими співбесідниками: журналістом Валерієм Макаренком та лікарем-офтальмологом Володимиром Мельником – які колись спробували себе у веслуванні.

- Як ви почали займатися веслуванням?
- Якось Всеслав Опанасович Ковган, мій майбутній тренер, прийшов у мою школу. Він пропонував школярам займатися веслуванням на каное у своїй спортивній секції. До того я вже завантажив своє дозвілля плаванням, велоспортом, боксом. Але все одно вирішив – сходжу, гляну. Чим чорт не шуткує? Пішов і, як не дивно, лишився.

- У яких змаганнях ви брали участь?
- У будь-яких. Я чемпіон України, неодноразово призер Радянського Союзу та різних міжнародних змагань. Та й у спортшколі нас зібралася досить хороша команда. Маю на увазі, підлітків мого віку. У 1958 році на першості України чемпіонами та призерами стали 8 чоловік із нашого клуба. А що цікавіше – всі з одного класу! Це дуже високий показник. Іншого такого я не знаю.

- А маєте якийсь яскравий спогад із часів, коли ще сиділи у байдарці?
- Звичайно. 1968 рік. Першість України з веслування у селищі Ружицьке Хмельницької області. Збірна Києва на той час в основному складалася із дітлахів Київського Палацу піонерів – а це був по суті клуб Ковгана. Але сталося так, що Всеслава Опанасовича на ці змагання не взяли. Яке ж було моє здивування, коли я йшов дистанцію і раптом почув такий рідний громовий голос, що глушив ревіння трибун: «Макар, давай!». І Макар дав, ставши чемпіоном України.

- Чим допомогли заняття веслуванням? Можливо, виховали якісь якості характеру?
- 90% будь-якого виду спорту – це твій тренер. Чому? Поясню. Коли я почав займатися веслуванням, мені було 13 років. А це якраз час мавпування. Тобто ти намагаєшся копіювати людину, яка для тебе є певним зразком у житті. Всеслав Опанасович таким зразком був. Дужий, як Геркулес, він своїм громовим голосом накривав усю затоку.

- А чого конкретно навчив вас Ковган?
- Гонку виграєш на фініші – золоті слова Всеслава Опанасовича. Адже все геніальне – просте. На фініші відчуваєш у руках слабкість, але ти маєш зібрати в кулак усю волю та останні сили, проявити N-дихання і зробити фінальний ривок. Ця сентенція завжди допомагає мені у скрутну хвилину. Ми пташенята гнізда Ковгана. Він нас виховав, загартував. Дав перепустку в життя. Завдяки йому ми сформувалися як особистості, а також знайшли своє місце у цьому світі.

- Ким же стали ви?
- Я став журналістом. Хоча закінчив Інститут народного господарства і мав спеціальність економіста. Спочатку працював головним редактором «Українських новин». Потім заснував свою власну телекомпанію – першу недержавну. На той час вона мала найсучасніше обладнання. Попрацював і на каналі «Ранок», створенням якого займався.
Крім того мені довелося на собі відчути всю складність роботи спеціального кореспондента при урядовій комісії по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Я був першим акредитованим журналістом, тому й перші зйомки реактора робили ми із оператором Валентином Юрченком, який, на жаль, восени того ж року пішов у кращий світ.
За час ліквідації наслідків аварії я втратив ще чотирьох операторів. Ми працювали постійно. На плівці задокументовані усі періоди загострення ситуації. Пізніше я їх використав для створення фільмів про Чорнобиль.

- Чим займаєтеся зараз?
- Зараз я – голова виконкому міжнародної організації «Союз Чорнобиля». До неї входять 132 країни. Наше завдання – встановити світовий суспільний контроль людства над науково-технічною революцією для того, щоб ми врешті не знищили самі себе. Досвід Чорнобиля, так само як і досвід Фукусіми, показує, що люди, на жаль, не вчаться на своїх помилках.

- Всеслав Опанасович казав, що ви дуже допомогли його спортшколі «Мала флотилія», коли та тільки ставала на ноги.
- «Мала флотилія» – це моя ініціатива. У 90-ті роки минулого століття у країні була доволі складна економічна ситуація. Наш клуб – Палац піонерів – де ми власне і виростали, втратив фінансування. Не було грошей навіть, щоб утримувати тренерів. Тоді я усіх забрав до себе у телекомпанію. Вони отримували зарплату та були оформлені як охоронці.
Якось увечері мені подзвонив Всеслав Опанасович. Упродовж довгої розмови ми врешті вирішили відмовитися від державного фінансування і створити свій приватний клуб. Він мав існувати на дотаціях спонсорів – своїх вихованців.
Так і сталося. Перші внески зробили я та мій напарник по каное-двійці Сергій Білий. На той час він був президентом найбільшого банка, який називався «Перкомбанк» (нині Родовід-банк). Саме він був основним «донором» нашої організації. Ми купляли форму, байдарки по 200 $. А на той час це шалені гроші. Сім’я могла місяць жити на 50 $. Допомагали й інші, з ким ми дружили та дружимо до сих пір. Допоки ми живі, клуб має існувати!

Інтерв'ю з Володимиром Мельник - ВОЛОДИМИР МЕЛЬНИК: Я Б ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ ПРОЖИВ СВОЄ ЖИТТЯ ЩЕ РАЗ

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61