реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Валерій Макаренко: Гонку виграєш на фініші
Валерій Макаренко: Гонку виграєш на фініші

Валерій Макаренко: Гонку виграєш на фініші

Валерія Рябик, 4 курс.
Рубрика: Мої хобі


Або уроки веслування для реалізації особистості

У вас вдосталь вільного часу? Не марнуйте його даремно, сидячи в Інтернеті. У світі є стільки всього цікавого. Знайдіть собі хобі для тіла і для душі. Хто знає, можливо, це заняття стане вашою професією, від якої ви будете отримувати задоволення. Або ж воно підготує вас до свідомого життя, як це сталося із нашими співбесідниками: журналістом Валерієм Макаренком та лікарем-офтальмологом Володимиром Мельником – які колись спробували себе у веслуванні.

- Як ви почали займатися веслуванням?
- Якось Всеслав Опанасович Ковган, мій майбутній тренер, прийшов у мою школу. Він пропонував школярам займатися веслуванням на каное у своїй спортивній секції. До того я вже завантажив своє дозвілля плаванням, велоспортом, боксом. Але все одно вирішив – сходжу, гляну. Чим чорт не шуткує? Пішов і, як не дивно, лишився.

- У яких змаганнях ви брали участь?
- У будь-яких. Я чемпіон України, неодноразово призер Радянського Союзу та різних міжнародних змагань. Та й у спортшколі нас зібралася досить хороша команда. Маю на увазі, підлітків мого віку. У 1958 році на першості України чемпіонами та призерами стали 8 чоловік із нашого клуба. А що цікавіше – всі з одного класу! Це дуже високий показник. Іншого такого я не знаю.

- А маєте якийсь яскравий спогад із часів, коли ще сиділи у байдарці?
- Звичайно. 1968 рік. Першість України з веслування у селищі Ружицьке Хмельницької області. Збірна Києва на той час в основному складалася із дітлахів Київського Палацу піонерів – а це був по суті клуб Ковгана. Але сталося так, що Всеслава Опанасовича на ці змагання не взяли. Яке ж було моє здивування, коли я йшов дистанцію і раптом почув такий рідний громовий голос, що глушив ревіння трибун: «Макар, давай!». І Макар дав, ставши чемпіоном України.

- Чим допомогли заняття веслуванням? Можливо, виховали якісь якості характеру?
- 90% будь-якого виду спорту – це твій тренер. Чому? Поясню. Коли я почав займатися веслуванням, мені було 13 років. А це якраз час мавпування. Тобто ти намагаєшся копіювати людину, яка для тебе є певним зразком у житті. Всеслав Опанасович таким зразком був. Дужий, як Геркулес, він своїм громовим голосом накривав усю затоку.

- А чого конкретно навчив вас Ковган?
- Гонку виграєш на фініші – золоті слова Всеслава Опанасовича. Адже все геніальне – просте. На фініші відчуваєш у руках слабкість, але ти маєш зібрати в кулак усю волю та останні сили, проявити N-дихання і зробити фінальний ривок. Ця сентенція завжди допомагає мені у скрутну хвилину. Ми пташенята гнізда Ковгана. Він нас виховав, загартував. Дав перепустку в життя. Завдяки йому ми сформувалися як особистості, а також знайшли своє місце у цьому світі.

- Ким же стали ви?
- Я став журналістом. Хоча закінчив Інститут народного господарства і мав спеціальність економіста. Спочатку працював головним редактором «Українських новин». Потім заснував свою власну телекомпанію – першу недержавну. На той час вона мала найсучасніше обладнання. Попрацював і на каналі «Ранок», створенням якого займався.
Крім того мені довелося на собі відчути всю складність роботи спеціального кореспондента при урядовій комісії по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Я був першим акредитованим журналістом, тому й перші зйомки реактора робили ми із оператором Валентином Юрченком, який, на жаль, восени того ж року пішов у кращий світ.
За час ліквідації наслідків аварії я втратив ще чотирьох операторів. Ми працювали постійно. На плівці задокументовані усі періоди загострення ситуації. Пізніше я їх використав для створення фільмів про Чорнобиль.

- Чим займаєтеся зараз?
- Зараз я – голова виконкому міжнародної організації «Союз Чорнобиля». До неї входять 132 країни. Наше завдання – встановити світовий суспільний контроль людства над науково-технічною революцією для того, щоб ми врешті не знищили самі себе. Досвід Чорнобиля, так само як і досвід Фукусіми, показує, що люди, на жаль, не вчаться на своїх помилках.

- Всеслав Опанасович казав, що ви дуже допомогли його спортшколі «Мала флотилія», коли та тільки ставала на ноги.
- «Мала флотилія» – це моя ініціатива. У 90-ті роки минулого століття у країні була доволі складна економічна ситуація. Наш клуб – Палац піонерів – де ми власне і виростали, втратив фінансування. Не було грошей навіть, щоб утримувати тренерів. Тоді я усіх забрав до себе у телекомпанію. Вони отримували зарплату та були оформлені як охоронці.
Якось увечері мені подзвонив Всеслав Опанасович. Упродовж довгої розмови ми врешті вирішили відмовитися від державного фінансування і створити свій приватний клуб. Він мав існувати на дотаціях спонсорів – своїх вихованців.
Так і сталося. Перші внески зробили я та мій напарник по каное-двійці Сергій Білий. На той час він був президентом найбільшого банка, який називався «Перкомбанк» (нині Родовід-банк). Саме він був основним «донором» нашої організації. Ми купляли форму, байдарки по 200 $. А на той час це шалені гроші. Сім’я могла місяць жити на 50 $. Допомагали й інші, з ким ми дружили та дружимо до сих пір. Допоки ми живі, клуб має існувати!

Інтерв'ю з Володимиром Мельник - ВОЛОДИМИР МЕЛЬНИК: Я Б ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ ПРОЖИВ СВОЄ ЖИТТЯ ЩЕ РАЗ

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61