реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Як монетизувати дитячу мрію
Як монетизувати дитячу мрію

Як монетизувати дитячу мрію

Єлизавета Бажинова, 4 курс, 1 група

Як монетизувати дитячу мрію
Андрій Бажинов, 50 років.
Підприємець, власник
аграрного холдингу.



«У дитинстві я постійно виліплював з пластиліну ферму, а через 25 років придбав свої перші сто гектарів землі, напевно це моє призначення»

У школі я був хуліганом. Бився зі старшокласниками, часто приходив додому з синцями і в порваних речах. Але сам все швидко зашивав, що б не отримати на горіхи від мами.

Ми жили в Прип'яті. Я з хлопцями були місцевими Робін Гудами, захищали слабких і карали поганців. Нас всі знали. Ніхто не сідав на нашу лавку на головній вулиць, а в ресторані був виключно наш столик. Іноді стає трохи соромно, коли згадую.

Мене виховала вулиця. Батьки були весь час на роботі. Так я і навчився бути сильним і самостійним.

Усю юність я присвятив спорту. Спочатку став чемпіоном області по самбо, а потом у мене була непогана кар’єра у хокеї. У 16 років я грав у дорослій лізі і перемагав 22-25 річних спортсменів.

Я воював в Афганістані. У 18 років пішов у армію, звідти забрали на війну. Я бачив багато болю і страждань, тому я категорично проти ситуації на Сході країни, яка є просто чиїмось бізнесом. Зараз я візьму в руки зброю тільки для одного, що б захистити свою сім'ю.

Коли стався вибух на ЧС, я ще був в Афганістані. Так важко було вертатися не додому, а в абсолютно не знайоме місто. Роками шукати своїх друзів, адже тоді не було мобільних і Інтернету. Проте згодом, ми всі знову опинилися в одному місті – в Славутичі.

В 29 років я ризикнув, звільнився з роботи на Чорнобильській АС, тому що там не платили зарплатню, і почав свій бізнес, абсолютно з нуля. Розуміючи, що у мене двоє маленьких дітей, кохана дружина і я хочу, що б у них було все. Всі казали, що я не сповна розуму, що у такому віці міняти життя запізно. Але я запевняю Вас, що розвиватися і змінюватись на краще ніколи не пізно.

У мене не було вищої освіти, я закінчив технікум і пішов в армію. Про сільське господарство я знав небагато, але мені завжди це подобалося, тому я почав вчиться сам, багато читати, спілкуватися з фахівцями і ось через 21 рік я знаю весь процес повністю. Проте щовечора продовжую читати про нові тенденції, що б бути найкращим у своїй справі.

В Україні не варто будувати занадто «помітний» бізнес
, якщо у Вас немає покровителя. Такий наш менталітет, люди не поважають чужу працю і не хочуть працювати самі. Їм легше забрати щось, що вже приносить дохід, ніж будувати самим. Тож краще зробити 3-5 середніх компанії, ніж одну велику.

Для мене головний ресурс - людський. Я знаю кожного співробітника, його проблеми, сім'ю, а їх більше двохсот. Тому що атмосфера до колективі - це 90% результату.

Наша компанія побудувала церкву в селі, де знаходяться наші поля. Ми кожного місяця видаємо паї, фінансуємо школу і дитячий садок, проводимо свята. Не для того, щоб зменшити податки, а для того щоб розвивати село, щоб залучати туди кращих спеціалістів, щоб мої працівники не прагнули поїхати туди де краще.

Я - радянський продукт. Тому вчуся у своїх дітей. Вони інші, більш вільні і відкриті, не боятися проявляти свої почуття і виражати думки. Але в той же час у них ще зберіглася повага до старших і моральні принципи. Може це наша з дружиною заслуга.

Мої діти мною пишаються і вдячні мені. Я це неодноразово від них це чув і це найкраще, що може почути батько.

Мені лише 50. Я все ще роблю підйом з переворотом, віджимаюся 60 разів і бігаю 5 км і взагалі не вживаю алкоголь.
«Все краще, краще і краще» - ось що я відповідаю, коли люди запитують у мене як справи. І в моєму житті так все і відбувається.

У чому секрет щастя? Не боятися жити, подорожувати, любити життя і оточуючих, щиро сміятися і радіти дрібницям. А ще частіше згадуйте себе маленькими. Ваші дитячі мрії можуть відображувати Ваше призначення. Це дуже важливо, адже без самореалізації і досягнення цілей важко бути щасливим.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
28 марта 2018 11:39
impost to supervision questions there fotic.fette.club/gewicht-verlieren/frischkaese-vollfettstufe.html what bread to eat. A registered dietitian can ease you note your esteemed foods in a initialled breakfast plan. Opt usar.fette.club/gewicht-verlieren/fettmacher-lebensmittel.html starchy foods such as dawning fleck breads and cereals, rice, noodles, or potatoes at every meal. Starchy foods are on the beam down into glucose, which hals.kokosik.nl/sante/2c04964b26.html your seed needs repayment as undoubtedly as something energy.


Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61