реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «КІМНАТА КІНОКАТА» де про ката жодного слова
«КІМНАТА КІНОКАТА»  де про ката жодного слова

«КІМНАТА КІНОКАТА» де про ката жодного слова

Юлія Мороз, 4 курс, ВСР
ДУБЛЯЖІ ФІЛЬМІВ УКРАЇНСЬКОЮ ВІДТЕПЕР СТАЮТЬ КРАЩИМИ

Сучасний український кінематограф і все, що з ним пов’язане, тільки починає активно розвиватися на теренах України. І вже створюються нові проекти від любителів кінострічок. Про один із них розповів Остап Українець — співорганізатор проекту огляду й дубляжу фільмів «Кімнати КіноКата».

— Розкажіть трохи про проект «Кімната КіноКата» та про вашу команду.

— Проект не новий, насправді йому зо три роки, якщо не більше. Просто раніше це були доволі посередні кіноогляди, більше для себе. Рости й розвиватися в цьому сенсі ми почали роки два тому ще коли огляди робили з Богданом Стрільчиком — між іншим, автором назви проекту і взагалі тогочасним ініціатором. Богдан покинув проект ще коли ми робили лінію оглядів на фентезі — фільми про Білосніжку й екранізації міфів. Потім ми перебралися до Києва, тут поки що встигли зробити огляд на «Синевир» і продублювати фільм. На гадці поки ще огляд на «Тіні незабутих предків», котрі лише недавно виринули в інтернеті, й дублювання фільмів. Зараз нас троє чоловік постійно в проекті: крім мене ще Богдан Фещак, котрий займається звуком і Катерина Дудка — наш редактор, супервайзер і мій колега-перекладач.

— Як виникла ідея займатися дубляжем фільмів?

— Ідея належить Богданові, не мені. Він мені якось запропонував спробувати щось продублювати — давно хотілося, і т.д. Вільний час був, кінопрокат «Вродженої вади» саме відмінили, хоч на неї тоді зринула купа схвальних оцінок критиків і повне нерозуміння глядачів. Тому довго не думали =)

— Як ви в цілому оцінюєте рівень перекладу фільмів в Україні? Хто цим займається і наскільки професійно?
— Ну як сказати… Усе дуже відносно. Іноді переклади виходят неперевершені («Тачки»), іноді — плюнути й розтерти. Не знаю, від чого це залежить. Від ентузіазму, мабуть. Починаючи з 2006 року ситуація постійно йде вгору (хоча був маленький період занепаду у 2010-2011). Але цей факт, що вона «йде вгору» означає тільки те, що створюються нові ініціативи —
«Гуртом», низка дрібних і маловідомих студійок тощо. Таким чином ми одержуємо переклади старіших фільмів, які не були свого часу продубльовані офіційно чи зусиллями якогось телеканалу, українською з’являються короткометражки й аніме, малопопулярні серіали — що кого цікавить. Але навіть якщо у нас будуть десятки й сотні «ручних студій», здатних дублювати увесь медіаконтент — краще від цього не стане. Це буде просто квантитативний розвиток. У нас відсутній ринок перекладів. Якщо існує продубльований продукт — усе, він втрачає інтерес для усіх інших студій. І від цього нерідко може страждати якість. Ті переклади фільмів 1990-их, які робили Новий канал чи 1+1 — це абсолютний другосортний трешак, єдиним плюсом якого є той факт, що він україномовний. І цілком імовірно, що його так і не передублюють, бо одна версія уже є. «Культ якості» перекладу стосується, наприклад, «Сімпсонів», «Тачок», «Альфа», «Піратів Карибського Моря», коли люди свідомо обирають україномовний контент перед російськомовним (треба й цей аспект пам’ятати) просто тому, що він кращий. Бо там постаралися. Але над тим продуктом, над яким свого часу не постаралися уже, скоріш за все, ніхто й не постарається. Якщо існує хоча б
дві версії дубляжу — це все круто. І в нашому дубляжі мене насамперед тішить те, що він не єдиний.

— Як довго тривала ваша робота над фільмом «Вроджена вада»? І чому ви обрали саме цей фільм?

— Працювали, якщо брати лише ті дні, коли ми щось робили, тижні два-три. Але ми робили це самі для себе більше, тому робили небагато — доти, доки хотілося щось робити. Суто технічно фільм на дві години можна зробити за тиждень, та і днів за 5, якщо СИДІТИ і РОБИТИ. Але, крім усього, є ще робота, навчання, тому це мусить залишатися на рівні хобі. А чому саме
«Вроджену ваду» — мій товариш наполегливо радив подивитися цей фільм. І от це якраз співпало з пропозицією Богдана. І практично відразу ж, як ми домовилися щось таки робити, з’явилася новина, що кіна не буде. Ну, тут усе стало очевидно.

— Ви задоволені результатом?
— Ні. Результатом взагалі небезпечно задовольнятися, тим паче якщо це дебют. Ми з колегами бачимо там значну кількість помилок, яких можна було б уникнути, якби був досвід. Ми задоволені тим, що у нас щось вийшло. Відгуки були в основному схвальні — то можна вважати, що вдалося. А задоволення від результату прийде тоді, коли ми самі під час перегляду не
будемо помічати помилок. Сподіваюся, це прийде, рано чи пізно. Бо якщо не прийде — отже, дарма ми за це сідали.

— Де можна переглянути продубльований вами фільм?
— На ресурсі «Гуртом». Тут важливо не переплутати, бо там не тільки наш дубляж. Є ще гуртомівська версія. Якщо порівнювати, до речі, то я б сказав, що з технічного боку їхній дубляж на голову вище, але наш переклад якісніший. Хоча на переклад глядач зважає не так і часто.

— Чи плануєте ви надалі займатися цією справою і які фільми, на вашу думку, просто повинні бути перекладені українською?
— Планувати — плануємо. Час від часу трапляються творчі кризи, звісно, іноді я занурююся суто в переклади літератури, але робота завжди просувається. Зараз уже працюємо над подальшими дубляжами, але термінами виходу розкидатися не буду, щоб когось раптово не обманути. А те, що повинно бути перекладене українською… Важко сказати. Насправді україномовна локалізація ігор, як на мене, загальніша — фільмів уже тисячі, на кожен смак. Деякі фільми, гадаю, мають бути ЯКІСНО перекладені. Блокбастери до 2006 року перекладені зазвичай жахливо, але ніхто цим не переймається, бо перекладені — і добре. Я це розумію, бо виходить стільки нового продукту, що назад оглядатися ніколи. І фінансово невигідно. Просто
прикро.

— Яких ресурсів вам зараз не вистачає для роботи? Думали запускати краудфандингову кампанію?

— Ми робимо не настільки масштабний продукт, щоб розраховувати на певні серйозні ресурси з краудфандингу. Ми відкриті для тих, хто хоче нам допомогти фінансово чи матеріально, але на будь-які прибутки, принаймні поки що, не розраховуємо. Нам не вистачає якісного приміщення звукозапису — це найбільша проблема, яка, власне, і призводить до не
найкращої якості дубляжу. А те що ми не отримуємо за роботу гроші — ну, на те ми і займаємось цим у вільний час. Нам допомагають кіноклуби, з показами допомогла й книгарня «Є», й організація «Український студент». Технічно. Матеріально ми на показах заробили 100 гривень =) Наші реквізити не таємниця, тому все в руках глядачів.

— Коли можна очікувати наступного фільму у вашому дубляжі?

— Як я вже казав, про це я не хочу загадуватись. У мене лежить мертвий огляд на «50 відтінків сірого», який ми через неактуальність не випустимо. У планах огляд на «Тіні незабутих предків», у процесі робота над новим фільмом. Яким темпом це буде просуватися, поки що не знаю, але хочу вірити, що воно все вийде. І вийде якісним.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
(044) 481-45-61