реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / "...читати газету для них – ніби гортати стрічку новин якоїсь соціальної мережі" : бесіда з журналістом районної газети

"...читати газету для них – ніби гортати стрічку новин якоїсь соціальної мережі" : бесіда з журналістом районної газети

Ліана Буряк
Живучи в столиці, ми всі більшою чи меншою мірою ознайомлені з тим, як працюють редакції всеукраїнських видань: про що вони пишуть, як висвітлюють теми, які жанри зазвичай використовують, наскільки вони збалансовані та незаангажовані. Однак чи достатньо ми знаємо про місцеву пресу, яка відіграє не менш важливу роль для аудиторії? Щоб дізнатися всі тонкощі роботи типової редакції районної газети, читайте матеріал із Галиною Ткаченко – замісником головного редактора такого видання.


Перш за все, розкажіть про газету, в якій працюєте, і про свої обов’язки.

Газета називається «Трудова слава». Це районне щотижневе видання, яке виходить з 1933 року в місті Ічня Чернігівської області. Зараз я працюю замісником головного редактора. Утім, у районній газеті така посада не надто відрізняється від посади просто журналіста. Я лишень виконую обов’язки головного редактора, коли його з якихось причин немає на робочому місці.

Чи задоволені ви своєю професією? Адже всі зараз мріють працювати якщо не на телебаченні, то хоча б у всеукраїнському виданні.

Такий максималізм, якщо можна так сказати, мені зараз не притаманний. Років десять тому я теж марила глянцевими журналами й подібними речами. Але зараз розумію, наскільки мені пощастило. Працювати у районній газеті спокійніше. Вона просто ближча до людей.

Що ви маєте на увазі?

Я говорю про те, що формат районної газети не дозволяє нам писати про визначні для всього світу чи то країни події. Ми пишемо про те, що стосується жителів конкретної невеликої території. Так, наша аудиторія від цього звужується, але таким чином нам легше зрозуміти, що їй необхідно. У місті типу нашого люди знають одне одного, а тому читати газету для них – ніби гортати стрічку новин якоїсь соціальної мережі. Адже зазвичай люди, про яких ідеться в наших матеріалах, - знайомі багатьом.

Якщо ваше видання не пише про події національного масштабу, що є на ваших шпальтах?

Зазвичай перша частина газети – сухі факти з засідань районної ради, повідомлення про прийняті на них рішення й тому подібне. Потрібно розуміти, що «Трудова слава» - єдине видання в районі, а тому мусить максимально покривати всі теми, які цікаві й важливі населенню.
Далі йдуть матеріали про заходи, що відбулися на тижні. Це, звичайно, не кінофестивалі чи презентації книжок, але нам все ж таки є про що писати. Ми відвідуємо концерти, які влаштовує місцева Школа мистецтв, ходимо на заходи, присвячені відомим особистостям, які бували в районі, пишемо про теперішніх ічнянців. Серед нас і зараз живуть поети, письменники, меценати, яких неможливо залишити без уваги.

Чи відомий вам термін «життєстверджувальна журналістика»?

Так, я чула про таку тенденцію. І мушу сказати, у нашій газеті виходять подібні матеріали. Наприклад, нещодавно було опубліковано інтерв’ю з чоловіком, який у себе вдома замість собак і котів утримує страуса, єнота, равликів, фазанів. Це насправді неймовірно й цікаво, адже не щодня зустрічаєш людину з таким дивним хобі.

Про що ще ви пишете?

Про все, що якось вирізняється або змінює життя району. Відкрився новий магазин – ми маємо поговорити з власниками. Жінка народила трійню – потрібно обов’язково з нею зустрітися. Сім’я займається тепличним господарством – люди повинні про це знати.

Скільки людей працює в редакції?

Менше десяти. Цього замало для всеукраїнського видання, але достатньо для нас. Окрім цього, до газети інколи дописують текти школярі, які хочуть спробувати себе в ролі журналістів.

Яким чином відбувається ваша співпраця?

Це завжди особиста ініціатива школярів. Вони приходять і говорять, що хотіли б спробувати. Спочатку ми буквально відправляємо їх на різні завдання – знаходимо теми, людей, даємо «практикантам» номери телефонів героїв і говоримо, на які матеріали очікуємо. Перші тексти зазвичай не вдалі, адже до цього діти писали лише шкільні твори й вони гадки не мали, що журналістські тексти чимось відрізняються. Утім, з часом матеріали стають кращими й вже майже не потребують редакторської правки.

Як ви навчаєте школярів писати їхні перші серйозні тексти?

Я всім рекомендую читати книги. Особливо словники. Це звучить дивно й дико, адже кому прийде в голову читати словник? Однак я вважаю, що 20-30 нових слів щотижня дають дуже великий результат. Також я даю своїм «практикантам» книги поезій місцевих авторів. Вони маловідомі в Україні, але від цього не менш значущі. У їх творах багато неологізмів, які варті уваги.

Скільки зараз таких «практикантів» у вашій редакції?

Двоє. Їх завжди відносно небагато, хоча, з іншого боку – це досить велика цифра для маленького району.

За рахунок чого виживає ваше видання?

Ми маємо кілька сторінок з рекламою, як і інші видання. Окрім цього, у нас є сторінка, присвячена поздоровленням з Днем народження або іншим святом, на якій будь-хто може привітати своїх рідних чи друзів. За це ми теж отримуємо кошти.

На вашу думку, концепція вашої газети відповідає стандартам журналістики?

Складно об’єктивно оцінити, але я вважаю, що вона на досить високому рівні. Ми намагаємося уникати обговорення тем політики, оскільки це завжди веде за собою певну упередженість і заангажованість. До того ж, аудиторія припинить нам довіряти, якщо ми почнемо говорити неправду. Для нас це дуже важливо, адже газета малотиражна, і кожен читач для нас надзвичайно важливий. Тому, щоб не втратити жодного з них, ми віддаємо перевагу правді й об’єктивності. І, мушу сказати, це працює.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61