реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / "...читати газету для них – ніби гортати стрічку новин якоїсь соціальної мережі" : бесіда з журналістом районної газети

"...читати газету для них – ніби гортати стрічку новин якоїсь соціальної мережі" : бесіда з журналістом районної газети

Ліана Буряк
Живучи в столиці, ми всі більшою чи меншою мірою ознайомлені з тим, як працюють редакції всеукраїнських видань: про що вони пишуть, як висвітлюють теми, які жанри зазвичай використовують, наскільки вони збалансовані та незаангажовані. Однак чи достатньо ми знаємо про місцеву пресу, яка відіграє не менш важливу роль для аудиторії? Щоб дізнатися всі тонкощі роботи типової редакції районної газети, читайте матеріал із Галиною Ткаченко – замісником головного редактора такого видання.


Перш за все, розкажіть про газету, в якій працюєте, і про свої обов’язки.

Газета називається «Трудова слава». Це районне щотижневе видання, яке виходить з 1933 року в місті Ічня Чернігівської області. Зараз я працюю замісником головного редактора. Утім, у районній газеті така посада не надто відрізняється від посади просто журналіста. Я лишень виконую обов’язки головного редактора, коли його з якихось причин немає на робочому місці.

Чи задоволені ви своєю професією? Адже всі зараз мріють працювати якщо не на телебаченні, то хоча б у всеукраїнському виданні.

Такий максималізм, якщо можна так сказати, мені зараз не притаманний. Років десять тому я теж марила глянцевими журналами й подібними речами. Але зараз розумію, наскільки мені пощастило. Працювати у районній газеті спокійніше. Вона просто ближча до людей.

Що ви маєте на увазі?

Я говорю про те, що формат районної газети не дозволяє нам писати про визначні для всього світу чи то країни події. Ми пишемо про те, що стосується жителів конкретної невеликої території. Так, наша аудиторія від цього звужується, але таким чином нам легше зрозуміти, що їй необхідно. У місті типу нашого люди знають одне одного, а тому читати газету для них – ніби гортати стрічку новин якоїсь соціальної мережі. Адже зазвичай люди, про яких ідеться в наших матеріалах, - знайомі багатьом.

Якщо ваше видання не пише про події національного масштабу, що є на ваших шпальтах?

Зазвичай перша частина газети – сухі факти з засідань районної ради, повідомлення про прийняті на них рішення й тому подібне. Потрібно розуміти, що «Трудова слава» - єдине видання в районі, а тому мусить максимально покривати всі теми, які цікаві й важливі населенню.
Далі йдуть матеріали про заходи, що відбулися на тижні. Це, звичайно, не кінофестивалі чи презентації книжок, але нам все ж таки є про що писати. Ми відвідуємо концерти, які влаштовує місцева Школа мистецтв, ходимо на заходи, присвячені відомим особистостям, які бували в районі, пишемо про теперішніх ічнянців. Серед нас і зараз живуть поети, письменники, меценати, яких неможливо залишити без уваги.

Чи відомий вам термін «життєстверджувальна журналістика»?

Так, я чула про таку тенденцію. І мушу сказати, у нашій газеті виходять подібні матеріали. Наприклад, нещодавно було опубліковано інтерв’ю з чоловіком, який у себе вдома замість собак і котів утримує страуса, єнота, равликів, фазанів. Це насправді неймовірно й цікаво, адже не щодня зустрічаєш людину з таким дивним хобі.

Про що ще ви пишете?

Про все, що якось вирізняється або змінює життя району. Відкрився новий магазин – ми маємо поговорити з власниками. Жінка народила трійню – потрібно обов’язково з нею зустрітися. Сім’я займається тепличним господарством – люди повинні про це знати.

Скільки людей працює в редакції?

Менше десяти. Цього замало для всеукраїнського видання, але достатньо для нас. Окрім цього, до газети інколи дописують текти школярі, які хочуть спробувати себе в ролі журналістів.

Яким чином відбувається ваша співпраця?

Це завжди особиста ініціатива школярів. Вони приходять і говорять, що хотіли б спробувати. Спочатку ми буквально відправляємо їх на різні завдання – знаходимо теми, людей, даємо «практикантам» номери телефонів героїв і говоримо, на які матеріали очікуємо. Перші тексти зазвичай не вдалі, адже до цього діти писали лише шкільні твори й вони гадки не мали, що журналістські тексти чимось відрізняються. Утім, з часом матеріали стають кращими й вже майже не потребують редакторської правки.

Як ви навчаєте школярів писати їхні перші серйозні тексти?

Я всім рекомендую читати книги. Особливо словники. Це звучить дивно й дико, адже кому прийде в голову читати словник? Однак я вважаю, що 20-30 нових слів щотижня дають дуже великий результат. Також я даю своїм «практикантам» книги поезій місцевих авторів. Вони маловідомі в Україні, але від цього не менш значущі. У їх творах багато неологізмів, які варті уваги.

Скільки зараз таких «практикантів» у вашій редакції?

Двоє. Їх завжди відносно небагато, хоча, з іншого боку – це досить велика цифра для маленького району.

За рахунок чого виживає ваше видання?

Ми маємо кілька сторінок з рекламою, як і інші видання. Окрім цього, у нас є сторінка, присвячена поздоровленням з Днем народження або іншим святом, на якій будь-хто може привітати своїх рідних чи друзів. За це ми теж отримуємо кошти.

На вашу думку, концепція вашої газети відповідає стандартам журналістики?

Складно об’єктивно оцінити, але я вважаю, що вона на досить високому рівні. Ми намагаємося уникати обговорення тем політики, оскільки це завжди веде за собою певну упередженість і заангажованість. До того ж, аудиторія припинить нам довіряти, якщо ми почнемо говорити неправду. Для нас це дуже важливо, адже газета малотиражна, і кожен читач для нас надзвичайно важливий. Тому, щоб не втратити жодного з них, ми віддаємо перевагу правді й об’єктивності. І, мушу сказати, це працює.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61